→Рубрики →Колонка редактора

Головне – не стіни…

Рідко так буває, але за короткий проміжок часу доводиться повторно звертатися до однієї і тієї ж теми. Лише 4 березня ділився думками у публікації «Синдром Стерненка», як буремні події в столиці примушують знову до неї повернутися.

Власне, йдеться не стільки про засудженого ще з одним активістом до 7 років і 3 місяців позбавлення волі колишнього керівника одеського «Правого сектора» Сергія Стерненка, як про оцінку явищ, котрим, здавалося, вже давно дано таку оцінку.

Як відомо, колишнього керівника «Правого сектора» в м. Одесі переведений із Донбасу ще Петром Порошенком суддя визнав винним у низці злочинів щодо екс-депутата райради від проросійської партії «Родіна» та засудив до тривалого перебування в колонії. Термін навіть більший, ніж у росіянина Алєксєя Навального, якого Кремль запроторив за ґрати за сфабрикованою справою.

Сергій Стерненко з цього приводу звернувся за захистом до Президента України, а його адвокати оскаржили вирок першої інстанції в апеляційному порядку. Та проведення засідання постійно переносили, а 20 березня в столиці відбулася велелюдна акція протесту під стінами Офісу Президента, котра своїми наслідками викликала ще більший резонанс у суспільстві.

Утім, ще напередодні один із парламентарів-волинян – народний депутат України від Володимир-Волинського округу №19, член групи «За майбутнє» Ігор Гузь – публічно висловився:

«Разом із 26-ма колегами в парламенті беру на поруки Сергія Стерненка! Вважаю, що він повинен бути на волі, а політичне переслідування – припинене!».

Позиція Ігоря Володимировича – чітка та послідовна. В усякому випадку, він також у період 2013-2014 рр. брав активну участь у Революції гідності на Волині, а також був серед тих, хто в двадцятих числах лютого 2014 р. узяв під контроль споруду облдержадміністрації та облради на луцькому Київському майдані, 9.

Чи харківські прокурори та міністри почнуть порушувати, а донецькі судді будуть розглядати справи і щодо «незаконного захоплення органів державної влади та самоврядування» в 2013-20144 рр. і на Волині також? У тому числі – і за блокування підрозділу Нацгвардії, і за спонукання керівників писати заяви на звільнення з посад, і за приковування наручниками до сцени Євромайдану голови облдержадміністрації Олександра Башкаленка, і, врешті-решт, за перешкоджання роботі органів прокуратури та побиття бруківкою та підпал адмінспоруди УМВСУ, де зараз розміщується ГУ Нацполіції області?

Утім, схоже, навіть на найвищому рівні розуміють, що ескалація ситуації лише не користь ворогам.

Причому, ворогам України.

Тому кримінальне провадження за фактом паплюження Офісу Президента порушили. Однак, затриманого в день акції ветерана АТО/ООС Владислава Гранецького-Стафійчука (письменника, більше відомого як Влад Сорд із військовим позивним "Змій") суд вирішив на період розслідування помістити не в СІЗО, а під домашній арешт.

Цим моментом потрібно скористатися, щоб від періоду конфронтації перейти до часу діалогу та порозуміння.

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Романа УСТИМЧУКА: активісти після захоплення в м. Луцьку УМВСУ та блокування облпрокуратури, 19 лютого 2014 р.