→Інтерв'ю

Наука – це круто?

Український філософ, письменник, публіцист. Доктор філософії, заслужений діяч науки і техніки України, професор, голова Вченої ради Національного університету «Острозька академія». Так про нашого земляка-волинянина написано у його візитці на інформаційних ресурсах «Радіо Свобода», де він регулярно публікує цікаві статті на історичну та краєзнавчу тематику.

Втім, до Петра Михайловича ми звернулися з іншого приводу. Цікавила його думка щодо стану та перспектив української науки. Тим паче, що Петро Кралюк шлях у науку розпочинав саме в м. Луцьку (спочатку в Педагогічному інституті імені Лесі Українки, потім в однойменному ВНУ), а також активно працював у Редакційно-видавничій групі «Реабілітовані історією. Волинська область».

– Як, на Вашу думку, змінилася наука в сучасній Україні порівняно з СССР?

– Змінилася. І, схоже, ці зміни не на краще. В СССР існував військово-промисловий комплекс. На нього, переважно, й працювали точні науки. Гуманітарні ж працювали, аби пропагувати компартійну ідеологію, захищати її. А який військово-промисловий комплекс в Незалежній Україні? До того ж, ми успішно провели деіндустріалізацію. Тому кому потрібні точні науки? Щодо гуманітарних, то вони теж виявилися не затребуваними. На кого такі науки мали б працювати? Тому за 30 років Незалежної України відбувався розвал науково-дослідних інститутів. Значна частина вчених мусили зайнятися справами, які дозволяли їм вижити. Хтось йшов (у кращому випадку!) на викладацьку роботу, хтось – у бізнес, хтось освоював нові професії тощо.

– З якими стереотипами Вам, як науковцю, доводилося стикатися упродовж своєї роботи?

– Що заняття наукою потрібне для того, аби продемонструвати свій «науковий статус». Адже скільки в нас бізнесменів, різних депутатів, чиновників та «іже з ними» зробилися кандидатами й докторами наук! Хоча часто їхні наукові ступені, м’яко кажучи, не є результатом наукової діяльності.

— Чи змінився соціальний статус науковця за останні 30 років?

– Бути науковцем (принаймні, в останні роки існування радянської влади) було престижно. Та й в плані матеріальному вчені не бідували. Зараз говорити про престижність науковця в Україні дуже проблематично. Хоча, звісно, є деякі вчені, які «знайшли себе» і отримують за свою роботу належну винагороду. Але таких одиниці.

– Наука – це круто?

– Ні, не круто. В Україні круто – це «95 квартал» чи спортсмени, поп-зірки. Але якщо в нас така «крутизна», то немає чого жалітися на погане життя, на те, що за рівнем життя ми займаємо останнє місце в Європі. Словом, маємо те, що маємо...

Ось такими були відповіді Петра Кралюка на кілька запитань про науку. Власне, не тільки про науку…

Ольга ДАНИЛЮК,
студентка Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

На фото з персональної сторінки Петра Михайловича в соцмережах: Петро Кралюк.