Від пенсіонера – до мільйонера

Від пенсіонера – до мільйонера

У Луцькому районі жодна сім’я не відмовила в допомозі бійцям-землякам.

І без того маленький кабінет Володимира Смілого тепер здається ще тіснішим. На кількох метрах квадратних – меблі, комп’ютер, папки документів і… бронежилети. А все тому, що саме тут розмістився такий собі районний штаб, котрий фактично координує співпрацю військових та цивільних.

– За штатним розписом я поки що єдиний у райдержадміністрації спеціаліст із питань зв’язків із правоохоронними органами, запобігання і виявлення корупції, оборонної роботи та цивільного захисту, – пояснює Володимир Смілий. – Але тепер, мабуть, нема такого працівника, який би не долучався до оборонної справи. По декілька разів на день у «штаб-квартирі» збираються голова, заступники, приїжджають селяни, підприємці, громадські активісти. Адже за тих 162 бійці, котрих із Луччини призвали в армію, ми всім районом несемо відповідальність.

Що та відповідальність не лише на словах, демонструють пакунки під вікном. Здавалося б, нічого особливого: дві бандеролі в чорних пакетах. Але скотчем прикріплений папірець із прізвищем, номером мобільного та адресою «Миколаївська область» підказує: у пакунках – броньовані пластини. Саме на них та на Бога вся надія бійця і його рідних.

Доки розглядаю пакунки та пробую «на око» визначити їх вагу, у штабі постійно вирішуються якісь питання, телефоном уточнюються дані. Благо, що комп’ютер допомагає всю інформацію тримати «під рукою».


– Зате рідні мобілізованих тепер можуть спати спокійніше, – побачивши мене, долучається до розмови голова райдержадміністрації Юрій Цейко. – Зі 160 наших хлопців, котрі нині в Харківській, Дніпропетровській, Донецькій та Луганській областях, лише семеро лишаються без засобів захисту. Хоча невдовзі й вони отримають бронежилети.

Така оперативність, каже Юрій Цейко, – завдяки згуртованості людей Луцького р-ну. Почувши клич про захист армії, кожне село і кожна хата в ньому не лишилися осторонь. Складалися, хто скільки міг: і по 5 грн, і по сто. Це не кажучи за продукти, одяг, засоби гігієни тощо.

У Торчині, селах Смолигів, Одеради, Липини, Підгайці люди не стали чекати, доки хтось, а самі купили бронежилети для всіх своїх хлопців та завезли на Схід. Щоб, як-то кажуть, гарантовано в руки.

Серед найбільш ініціативних називають співрозмовники такі сільські ради, як Заборольська і Піддубцівська, які на потреби бійців зібрали по 14 тис. грн, Радомишльська (13 тис. 500), Гіркополонківська й Рокинівська (по 12 тис.), Боратинська й Городищенська (по 10 тис.), Баківцівська (8 тис.) і Білостоцька (6 тис.). Трохи менші суми передали воякам жителі Лаврівської, Веселівської Хорохоринської сільрад.

– Поїздки з району на Схід відбуваються щотижня, – додає голова. – За посередництва громадського активіста Романа Мартинюка із Володимира-Волинського замовляємо засоби захисту бійцям, він їх прямо в Києві на заводі купує та везе волинянам на передову.

Громади окремих сіл самостійно домовляються за транспорт і багатотонними фурами курсують на Схід.

Кілька тижнів тому Юрій Цейко разом із колегами з районних держадміністрації та ради теж завантажили «тіри» засобами захисту, тушонками-згущонками, предметами гігієни та питною водою, котрої особливо бракує воякам.

Немалу підтримку надали й підприємства району. Зокрема 19 тис. грн відрахувала на потреби бійців фабрика солодощів «Ласка», директор якої Ольга Цейко – дружина Юрія Феодосійовича.

Серед сільськогосподарських товариств максимальна сума надійшла із «Раті», керівник якого Віктор Шумський ніколи не скупився на хороші справи. По 5 тис. грн виділили СГТОВ «Городище» Анатолія Никонюка, бізнесмени Сергій Забіяка та Юлія Дмитрук. По 3 тис. грн дали Євгеній Кулай, Жора Галоян, Валентина Здрилюк, Святослав Карбовський, Ігор Лукашук, Ростислав Войтюк і Олександр Голій. По 2 тис. грн – Віталій Заремба, Ігор Павлович, Анатолій Франчук, по 1 тис. – Олександр Курдельчук та Олександр Цейко.

– Церква теж не могла не долучитися до справи милосердя. На рахунок благодійного фонду Свято-Михайлівської релігійної громади УПЦ КП із с. Гірка Полонка люди надіслали 27 тисяч, – додає Володимир Смілий. – А отець Михайло із села Маяки особисто їздив до наших бійців, сповідував, бесідував і, повернувшись із поїздки, сказав: бойовий дух наших хлопців – на найвищому рівні!

Окрема подяка за підтримку – Скандинавській місії в Україні. Завдяки її благодійному фонду отримали бійці з Луцького р-ну засоби для надання першої невідкладної допомоги: компактні аптечки, котрі зручно розмістити навіть усередині бойових машин, спеціальні ноші, які вже перевірили в дії (п’ятеро мобілізованих із району отримали поранення та перебувають на лікуванні).

– Ми, як ніколи, переконалися: друзі перевіряються в біді, – з гордістю за земляків каже Юрій Цейко. – Такої згуртованості, котру Луччина демонструє нині, не доводилося раніше бачити. Кожен – від мільйонера до пенсіонера – хоче зробити свій внесок у благородну справу. Адже розуміє: насамперед від нього залежить мирне і достойне майбутнє України та Волині!

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (67) - 85.9%
Пізно (3) - 3.8%
Яка різниця? (2) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (1) - 1.3%
Мені байдуже (4) - 5.1%