Подарунок від німця

Подарунок від німця

Пауль Бжезінскі з німецького містечка Райхвальде, що за 60 км від Берліна, частенько буває у волинському Чарукові Луцького р-ну. Тут у нього товариш – Петро Мудрик. Петро Тимофійович – у минулому медпрацівник, Пауль – нинішній бізнесмен. Разом вони вирішили зробити чаруківцям розкішний подарунок – у кінці травня прямісінько з Німеччини на Волинь доставили апарат УЗД із повним укомплектуванням. Коли його підключать і знайдуть фахівця, котрий грамотно проводитиме обстеження, то у це село, без сумніву, потягне вервечка пацієнтів навіть із обласного центру. Така апаратура і для столичного Луцька – рідкісна розкіш.

– Це – апарат УЗД австрійського зібрання, – каже Петро Тимофійович. – Там і саме устаткування, і різноманітні насадки є, щоб дивитися всі органи. Такі – лише в обласній та 2-й міській лікарнях.

Нам пощастило того дня зустрітися і з самим Паулем Бжезінскі. Він якраз прибув до Чарукова, аби привітати товариша з ювілеєм – Петрові Мудрику нещодавно виповнилося 60. Розмовляємо з допомогою перекладача. Дізнаємося, що це устаткування – 2000-го року виробництва. Для німців – не таке уже й нове, а от у наших реаліях – майже диво техніки. У відповідь на запитання про вартість, чуємо обнадійливе і вичерпне – «дорого».

– Пауль дуже щирий, – каже Петро Тимофійович. – Він же не робить це з якоюсь таємною метою: просто хоче чимось допомогти. Пауль у нас частий гість – 2-3 рази на рік прилітає. Любить Чаруків. Моя родина його з нетерпінням чекає. Перше його запитання було: чим можу допомогти і зробити щось корисне, аби лишилася гарна згадка. Тож поговорили. Зважаючи на те, що ми пов’язані з медициною, вирішили привезти цю установку, бо ж такий подарунок стане у пригоді всім у селі.

Той апарат уже приїздили дивитися фахівці з лікарні у Ліпінах. Додатково Пауль має привезти устаткування для обстеження сечового міхура – такого немає ні в обласній, ні в тій же 2-й лікарні, каже Петро Мудрик. Якщо правильно організувати роботу, то можна навіть заробляти на потреби села. А чаруківцям узагалі буде дуже добре. Правда, необхідно ще пройти чимало процедур, пов’язаних із різноманітними договорами – така у нас система. Словом, якщо бути чесними, то доставити апарат із Німеччини було значно легше, швидше і простіше, ніж тут його ввести в дію.

– Ще одне питання – хто проводитиме обстеження, – пояснює ситуацію Петро Тимофійович. – Хоча це не має бути проблемою. У нас є спеціаліст у Чарукові – Тамара Олійник. Вона може навчитися, хоче йти на переатестацію. Крім того, місцева, тож було би зручно і їй, і нам.

І то не останній подарунок чаруківцям від німця: до свята Миколая Пауль із друзями планують привезти подарунки дітям у садочку – їм просто подобається робити свято українцям, особливо маленьким і таким щирим. Петро Тимофійович каже, що його німецький товариш взагалі ніколи не пройде повз дітей – намагається хоча б чимось пригостити.

Те, що любить малечу, не дивно: у Пауля – два сини, дві внучки. Сини допомагають – у них уже давно успішний сімейний бізнес. Аграрний. Пауль Бжезінскі – фермер. Має 30 га землі, також тримає корів і свиней. Ці німецькі аграрії не лише вирощують, а й переробляють овочі та м'ясо і реалізовують у готовому вигляді. Тож коли Пауль сюди приїздить, завжди хоче подивитися, як господарюють фермери в Україні. Побував він у найближчому з Чаруковим – ТзОв «Городище». Звісно, каже, все чудово: поля оброблені не гірше, ніж у Німеччині. Там й трактори там в основному німецькі. Хоча є й недоліки, на думку німця, – окрема техніка стара. Але коли бачив закинуті колгоспи, землі, що пустують, то сказати, що Пауль був неприємно вражений такою безгосподарністю, – нічого не сказати.

На цьому співпраця не завершується: Пауль давно уклав договір із Тернопільським національним технічним університетом. Тепер студенти їдуть до нього на роботу, а німці приїздять в Україну.

Звісно, не можу оминути увагою останні подій в державі: запитую, мовляв, чи не страшно їхати сюди. У відповідь німець сміється. Пригадує: коли вперше вирішив подорожувати в Україну, то його товариш із Лондона казав: мовляв, куди ти зібрався, там масові вбивства, голод і розруха. Це було ще 10 літ тому… Пауль усе ж наважився. Правда, взяв із собою море усіляких продуктів, бо ж таки переживав, що в Україні нема чого їсти…

– Знаєте, – передає сказане Паулем перекладач. – Із боку Москви на весь світ були провокації: інформаційна війна проти України цілеспрямовано велася багато років. Вона розпочалася не вчора і не сьогодні.

То коли повернувся, Пауль усім розповідав, як у нас гарно, які привітні і хороші люди живуть. Каже: українці не розуміють мови, але можуть на папірці намалювати й поглядом подякувати. Тепер Пауль щоразу приїздить із друзями – він показує їм Україну. Дуже поважає західняків, каже, що ми – гостинний народ, цінує наших студентів, хвалить.  

– Коли у нас був чемпіонат Європи з футболу, то в гості приїхали 12 друзів Пауля – ми відправилися до Львова на матч між Німеччиною і Португалією, – пригадує Петро Мудрик. – Він тоді привіз персональні білети на Євро. То львів’яни взагалі його приємно вразили.

Там же за кілометр до стадіону не допускали на машині, пригадує чоловік. Треба було автівку лишати. Тож вони приїхали в село і там їх ледве не за рукави тягнули – всі пропонували ставити машину у них, каву несли.

– Ми два автомобілі поставили біля будинку – там живуть двоє літніх людей. – розповідає Петро Тимофійович. – Тож спочатку вийшов дідусь і дав добро. Пауль дістав ящик німецького пива – як вдячність. Бабця якраз була на городі. Потім вийшла і каже:

– Шо ти сі, діду, наробив? Тож як ограбують ті машини, то ми й хату продамо.

А дід їй:

– Замовч, бабо. Ти дивися, шо вони нам дали! Я за те пиву буду цілу ніч спати під машиною!

Петро Мудрик каже, що його німецькі (та й не тільки, бо ж із Паулем приїздили також чоловіки з інших країн) друзі дуже люблять нашу кухню – тож Пауль постійно просить дружину Петра Тимофійовича – Наталію Ярославівну – зготувати борщ із пампушками.

А восени на гостини поїде Петро Тимофійович – у Німеччині буде славетний фестиваль пива.

– Весь тиждень уся країна відпочиває, – каже про свято український шанувальник німецького пива. – Вони вмію працювати і вміють гуляти. Але головне: ніхто там ніколи не напивається.

Світлана ДУМСЬКА.

Фото автора. 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (169) - 88%
Пізно (5) - 2.6%
Яка різниця? (4) - 2.1%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (8) - 4.2%
Мені байдуже (5) - 2.6%