→Інтерв'ю

Професіоналізм та досвід

Валентин Приходько, який упродовж 5 років був головою Луцької районної ради, нині обіймає посаду заступника голови Підгайцівської об’єднаної територіальної громади Луцького р-ну.

Народився Валентин Васильович у 1979 р. у с. Піщане Камінь-Каширського р-ну у родині вчителів. Тато, Василь Омелянович, викладав історію, мама Надія Григорівна – вчитель початкових класів. Разом із дружиною Аліною Петрівною виховують 2 доньок: Вікторію та Софію. Старша сестра Лариса працює в Боголюбах медсестрою, молодший брат Ростислав закінчив педучилище, але займається будівництвом.

Деякий період Валентин Приходько працював музичним керівником, вихователем у дитячому закладі с. Лище Луцького р-ну, який ще й 8 років очолював. Згодом, як зізнається сам, потягло на політичну орбіту. Обирався депутатом сільської ради, двічі – до районної, п’ять років очолював Луцьку району раду, нині депутат Волинської обласної ради. Він закінчив Луцький педколедж, ВНУ імені Лесі Українки, Львівську філію Академії державного управління при Президентові України, нині магістр державного управління навчається в аспірантурі Волинського державного університету.

– Валентине Васильовичу, за розподілом обов’язків Ви опікуєтеся закладами освіти та культури. Сподіваюся, що Ви побували в кожному з них, познайомилися з керівниками, вияснили питання, яких не можна відкладати на потім. Скільки таких закладів у громаді і в якому вони стані?

– Маємо 13 шкіл і 10 дошкільних закладів, а також більше десяти будинків культури разом із клубними закладами. Є школи і будинки культури з сучасним якісним ремонтом та матеріальною базою, а є й такі, які потребують колосального вливання коштів. Будемо разом з відділом освіти та депутатським корпусом визначати, в яких закладах першочергово проводити ремонтні роботи, а в яких пізніше. Тішить той факт, що в кожному закладі освіти працюють професійні вчителі і мудрі керівники, які дійсно дбають про наших дітей. Багатьох з них я знаю особисто і думаю, що ми разом зробимо все можливе, щоб якість освіти в нашій громаді була на найвищому рівні.

– А з якими, на Вашу думку, труднощами прийдеться зустрітися?

– Незважаючи на той факт, що громада кількісно зросла, освітня субвенція все одно обраховується за попереднім принципом. Через те її не буде вистачати на всі наші плани. Зараз у тій формулі, яка закладається, Кабінет Міністрів досить грамотно все прописав. Там враховано багато різних чинників, у тому числі, кількість населення, дітей, площа території. Саме тому сума субвенції на кількість дітей виходить меншою, ніж була в попередні роки. Але ми ж не хочемо і не збираємося зупинятися в освітньому розвитку. Діти повинні виносити зі школи максимум знань та навичок. Для мене, як освітянина і як батька дитини школяра, це зрозуміло. Коли прийшов на посаду голови райради, то пріоритетом визначив розвиток дошкілля та шкільних закладів. На нинішній посаді також опікуюся такою проблематикою, тож маю зробити все можливе, аби на вищий рівень підняти якість освіти в наших школах. Для цього є всі умови та можливості. Моє переконання ґрунтується на тому, що освітні заклади забезпечені кваліфікованими кадрами як керівників, так і педагогів.

– Дехто вважає, що недоцільно витрачати кошти на малокомплектні школи: вигідніше довозити учнів до закладів опорної освіти. Тут є як раціональне, так і ірраціональне зерно… А Ваша точка зору яка?

– Зрозумійте, що є повноцінні школи, де зроблено, по-перше, дуже якісний ремонт, по-друге, створена добротна матеріально-технічна база, по-третє, є майже стовідсоткова наповненість класів. Тоді є здорова конкуренція і між дітьми, і між педагогічним персоналом. Тоді школа живе, тоді вона спроможна боротися за високе місце під сонцем навіть на теренах області. А що ж говорити про ті освітні заклади, де навіть нема внутрішнього туалету, спортзали чи актової зали? Вважаю, що всі діти у будь-якому населеному пункті мають здобувати повноправну та якісну освіту. То хіба так проблематично поїхати за кілька кілометрів в інше село, де є школа з сучасною спортивною залою та тренажерами, обладнаними комп’ютерами кабінетами з фізики чи хімії? Проблем із транспортом не існує. Ми маємо достатню кількість транспортних одиниць для довезення дітей до опорних шкіл. Така організація, впевнений, піде тільки на користь і батькам, і школярам. Іншого шляху поки що не бачу. Такі рамки окреслені державними програмами, що стосуються сучасних вимог освіти. Якраз у них і йдеться про оптимізацію шкільної мережі. Якби ми не опиралися та не протестували, але якісь кроки у цьому напрямку будемо змушені робити.

– Ми поки що говоримо про загальну освітню мережу об’єднаної громади, але ж у вас є школи, які вже сьогодні відповідають найвищим вимогам сьогодення.

– Безперечно, що ми маємо такі заклади освіти, які можна вважати взірцем за рівнем викладання та щодо матеріально-технічної бази. Ще під час мого перебування на посаді голови райради ми перекрили та утеплили більше 10 шкіл, обладнали 12 спортзалів. Окремі з них належать і Підгайцівській громаді. Це заслуга, в першу чергу, платників податків, а потім депутатського корпусу, який по-господарськи розпорядився коштами. Сьогодні можна сміливо везти будь-яку комісію і показувати освітні заклади с. Лище, Крупа, Липини, Романів... Дещо програють школи, які передали з нещодавнього Ківерцівського р-ну. Будемо працювати над тим, щоб і вони гідно виглядали на загальному фоні.

– Буквально кілька штрихів про заклади культури...

– Радує те, що вони забезпечені професійними кадрами, які багато роблять для того, аби привернути жителів села до багатющої пісенно-музичної, танцювальної та виставкової спадщини нашого народу. Маємо ряд прекрасних колективів, які займають призові місця в престижних конкурсах та фестивалях. В нас сьогодні в планах відродити фольклорні фестивалі в селах громади, проведення традиційних Днів села, проведення конкурсів пісень, відродження драматичних гуртків. Хочемо проводити спільні заходи з нашими партнерами з Польщі та Білорусі. Культура в нас в державі завжди фінансувалась за якимось «залишковим принципом» ... Я хочу змінити це в нашій громаді . Якщо висловлюватися точніше, то вже почали змінювати. Часу для розкачки нема. Ви ж бачите, як швидко змінюється світ, мов картинки в калейдоскопі подій.

Олег ЛОКАЧУК.

На фото: Валентин Приходько.