Двигуни дезактивації непіддавалися

Двигуни дезактивації непіддавалися

Послужний список жителя Володимира-Волинського Володимира Нечипуренка досить багатий.

Свого часу Володимир Іванович закінчив Військово-повітряну інженерно-авіаційну академію ім. Жуковського, де разом з дипломом про вищу освіту отримав кваліфікацію інженера-механіка. Це вже після того як провчився у Харківському вищому військовому авіаційно-інженерному училищі. Служив на багатьох постах: бортовий технік гвинтокрила Мі-8, заступник начальника техніко-експлуатаційної частини полку, заступник командира вертолітної ескадрилі, старший інженер полку, відповідні посади обіймав у полку та бригаді. У 1996 -97 рр. військова доля закинула нашого земляка в Югославію, де він заступник командира знову-таки вертолітної ескадрилі у Збройних силах Організації Об’єднаних Націй. І це не єдина закордонна командировка у його послужному списку. Згодом був Афганістан, де начальнику дільниці періодичного технічного обслуговування довелося займатися гвинтокрилами Мі-8 та Мі-171. 
Ось що пригадує сам герой нашої розповіді: «Після навчання у військові академії в кінці літа-86 я прибув в окремий вертолітний полк, що базувався у Бердичеві. А вже через місяць мене з групою спеціалістів відправили у Чернігів для ремонту гвинтокрила Мі-24 РХР (хімік-розвідник). Лагодили його на аеродромі місцевого льотного училища. Машина після виконання чергового завдання щодо розвідки радіаційної ситуації в р-ні Чорнобиля здійснила посадку і заїжджала на стоянку. При цьому кермовим гвинтом зачепилася за стовп і відірвала кілеву балку. Вертоліт не був дезактивований, тому наша ремонтна бригада «отримала всі шанси» для підвищеної дози опромінення. За місяць ми все-таки з ремонтом успішно справилися.



У кінці жовтня того ж року я з групою прибув на аеродроми Гончарівськ і Малейки, де нам протягом тижня довелося займатися заміною двигунів на гвинтокрилах Мі-24РХР, які не підлягали дезактивації. Уже пізніше виявилося, що повністю дезактивувати вертольоти не вдавалося. Згодом їх переганяли на вічну стоянку в р-ні Чорнобиля, оскільки вони були небезпечними для особового складу».  
Справу з літальними апаратами мав і тоді, коли став чоловіком цивільним. Та не замкнувся з власним «я». «Володимир Нечипуренко тривалий період очолював міську громадську організацію «Спілка Чорнобиль», з якою не перериває зв’язків», – поінформував наше видання очільник обласної організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Федір Рузак.

Олег ЛОКАЧУК.

Фото з власного архіву ліквідатора.
  

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (405) - 87.1%
Пізно (15) - 3.2%
Яка різниця? (8) - 1.7%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (20) - 4.3%
Мені байдуже (16) - 3.4%