→Інтерв'ю

Реформам треба час, – Марія Якубовська

Предметна розмова зі старостою сіл Боголюби, Богушівка, Тарасове, Іванчиці та Озденіж Луцької міської територіальної громади Марією Якубовською.

Візитна картка. Народилася 14 лютого 1965 р. у с. Стрілківці Борщівського р-ну на Тернопільщині. У 2002 р. закінчила Волинський державний університет імені Лесі Українки. З квітня 1984 по січень 1988 рр. – бригадир садово-городньої бригади Гнідавського цукрового комбінату; у грудні 1987 – жовтні 1994 рр. – секретар виконавчого комітету Боголюбської сільської ради Луцького р-ну; до березня 1998 р. – голова виконкому Боголюбської сільської ради; по травень 2017 р. – сільський голова цієї ж сільради. З травня по серпень 2017 р. – в. о. старости у селах Боголюби, Богушівка, Тарасове; у вересні 2017 – листопаді 2020 рр. – заступниця сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Заборольської сільської ради Луцького р-ну; з грудня 2020 р. і на цей час – староста сіл Боголюби, Богушівка, Тарасове, Іванчиці, Озденіж Луцької міської ОТГ.

– Маріє Іванівно, Ви досвідчена людина в органах місцевого самоврядування, але розпочався новий етап децентралізації. В чому особливість роботи саме зараз?

– Перш за все, треба ще більше працювати з людьми, тому що люди ще не звикли до нових змін. Недавно ми були сільською радою, потім стали Заборольською об’єднаною територіальною громадою, а зараз нас приєднали до м. Луцька. І ще не всі знають, що в нас уже місто здійснює всі функції місцевої влади. Тобто, люди звикли до того, що в селі завжди має хтось бути від влади. І я вважаю, що це дуже правильно, що залишилися старости на місцях, бо з основними проблемними питаннями громадяни спочатку йдуть саме до старости.

Бо ж, дійсно, міський голова не має стільки часу, щоб приймати людей по незначних питаннях, які на своєму рівні елементарно може вирішити староста, або ж передати всі проблеми, які є, відповідним департаментам, управлінням, іншим структурним підрозділам та комунальним підприємствам.Міський голова за рівнем завантаженості – це не сільський і навіть не голова ОТГ (хоча й той не міг приймати людей кожен день!).

Зараз ситуація змінилася, але я не скажу, що це катастрофа. Це просто щось нове в системі місцевої влади. І люди зовсім не залишились поза увагою. Всі питання, які треба вирішувати – вони вирішуються. Громадяни приходять до старости або його помічника, і більшість порушених тем вирішуються тут. Багато, наприклад, побоювань було щодо тих чи інших довідок. Так от, у нас є працівники міського ЦНАПу, які проводять раз на тиждень прийом в приміщенні колишньої Боголюбської сільської ради. Це ж стосується департаментів реєстрації місця проживання та соціальної політики. І люди вже знають, коли і до кого можна звернутися. Бо ще три місяці назад вони всі бігли до Луцька і бідкалися: «Ой, а там черги!». Ну, звичайно, бо там мешканців міста багато, а ще стільки приєдналося сільського населення... То немає чого по тих довідках чи субсидіях робити гігантські черги по 200 по 300 осіб у місті, якщо можна прийти до нас і спокійно все оформити без ніяких клопотів. Просто треба заявникові прийти в визначений день, і йому надано відповіді на всі запитання.

– З точки зору повноважень і відповідальності, що змінилося?

– Основне , що змінилось в повноваженнях – це те, що фінансовими ресурсами розпоряджається міська рада.

Ми, старости, як члени міськвиконкому, розглядаємо всі питання, які виносяться на порядок денний, передаємо всі свої проблеми, маємо право давати пропозиції на сесії та бути присутніми на засіданнях профільних комісій. Тобто, наших прав ніхто не обмежував. Бюджет – один єдиний для всіх.

– З реформою місцевого самоврядування виникла ситуація, коли в адмінбудівлях – колишніх сільрадах – через зменшення кількості працівників з’явилися вільні площі. Вивільняються й інші об’єкти нерухомості… Тобто, яка доля у споруд, котрі з тих чи інших причин не будуть використовуватися, як раніше?

– Звичайно, звільнилася частина приміщень, і це можливість здати їх комусь в оренду. До прикладу, село Княгининок, де я на сьогодні виконую обов’язки старости (поки Валерій Войнаровський перебуває у відпустці): там стоїть питання подальшої долі музичної школи. Тобто, зараз цей заклад мистецтва і Княгининівський центр культури знаходяться в одному приміщенні. А є уже вільна площа в стінах колишньої сільради, і можна вирішувати питання про перенесення якоїсь частини галузі культури туди. У споруді можна зробити реконструкцію і навіть окремий вхід. Так само і в Боголюбах: є кабінет в адмінприміщення колишньої сільради, який взяли в оренду місцеві підприємці і там працюють. По інших селах є, звичайно, такі приміщення як ФАПи, на які теж очікують значні зміни. У нас, наприклад, у селі Богушівка половину будівлі належало ФАПу, тож, думаю, міська рада однозначно буде проводити конкурс і виставлятиме його на продаж або в оренду. Є приміщення початкової школи в селі Тарасове, котре вивільнилося. Раніше думали створити там Центр культури, а нині, мабуть, треба детальніше вивчати майбутнє цього об’єкту нерухомості… Словом, до кожного громадського майна влада підходить виважено та по-господарськи.

– А що зараз найнагальніше?

– У людей на першому місці зараз земельні питання. До нашого боголюбського старостату приєднали віддалені села Іванчиці та Озденіж. Це, так би мовити глибинка, за 30 км від Луцька, яка ще донедавна відносилась навіть до вже неіснуючого Рожищенського р-ну. Тобто, люди собі жили в цих віддалених селах, мали землю, користувалися нею, але не особливо оформляли документи на паї, нікуди не поспішали, бо й так якось воно було…. Тепер вони вже відчули, що вони – місто, скажімо, у них навіть крила піднялися. Тому що вже місто, нові горизонти, а, можливо, до них якийсь інвестор прийде, тому треба земельні права належним чином оформити, щоб не залишитися біля розбитого корита. Тож зараз великий акцент – на питаннях землі.

Хоча, звичайно, приєднання сільських громад до Луцька відбулося так швидко і так глобально, що багато чого доводиться вирішувати на ходу. Тому трошки затримка йде по земельних питаннях, бо міська рада не встигла зробити повністю інвентаризацію землі всіх об’єднаних із нею громад, повноваження переплітаються і з держадміністрацією, і з райрадою. Причому, не тільки з новими та укрупненими, але навіть тягнеться шлейф від уже ліквідованих органів влади: наприклад, в деяких аспектах ще є Рожищенський р-н, і одночасно його вже немає. Я людям пояснюю, це – час перемін, його треба просто пережити. Будь-якій реформі треба певний період, щоб адаптуватися та реалізуватися. І, смію вас запевнити, що багато процесів уже нормалізувалися та стали буденним явищем. Якщо три місяці тому люди могли десь там у маршрутках висловлювати своє невдоволення (мовляв, от колись було, а тепер і те не так, і те…), то на сьогоднішній день вже все входить у колію. Вже громадяни дзвонять предметно, знають, коли, куди і за чим звертатися.

Я завжди кажу, хто хоче робити, той буде шукати шляхи, як це реалізувати, а хто не хоче – буде шукати виправдання і казати: а це не ми, це не я, це хтось інший: як не Президент чи Верховна Рада, то рівень області чи міста... А треба починати з себе! Наприклад, Луцький міський голова Ігор Поліщук чітко ставить завдання – має бути чисто до Пасхи, має бути порядок у всіх селах. І в усіх населених пунктах нашої спільної громади – чистота і порядок. Принаймні, по моєму старостату: сміття було прибране, кладовища почищені, пам’ятники побілені, тобто, це все елементарно реалізовується, якщо цим займатися. І, головне, слід розуміти, що робиться не все одночасно і одразу. Так, нам у Боголюбах, наприклад, хотілося б добудувати садочок чи навіть новий звести, але це великий проєкт, на нього потрібні значні кошти. А на сьогоднішній день, самі знаєте, через пандемію коронавірусу скрізь відбулося зменшення бюджетів… Тому багато що можна запланувати на перспективу, просто зараз щось реально, а щось неможливо Тому шукаємо і знаходимо оптимальний шлях вирішення проблем. Наприклад, дорогу до сільського кладовища Служба автомобільних доріг зробила, також з’єднали якісним покриттям Боголюби та Зміїнець, де дорога уся була в ямах… Тож люди явно бачать, що робота робиться.

– Як Ви охарактеризуєте співпрацю з депутатським корпусом?

– Ми не так часто перетинаємося в повсякденній роботі, але якщо є якісь конкретні питання, то ми, старости, до них звертаємось. Наприклад, спеціально проводили загальні збори селін в Іванчицях. Тому що місцеве населення хоче володіти інформацією і почути відповіді на свої питання. Тим більше, там були проблеми: і маршрутка перестала їздити, і дороги погані. То я попросила депутатів міської ради, і ми разом виїжджали з людьми спілкувалися. Так, можливо, ми повністю не вирішили питання з маршруткою, бо коли їздить дві-три людини в салоні, то всім зрозуміло, що це не рентабельно. Але люди з цим погодилися... Щодо грейдерування доріг – немає питань – порівняли перед святами всі місцеві шляхи. Звичайно, треба капітальний ремонт робити, але для цього потрібні чималі кошти та думаю, що це питання буде вирішено позитивно найближчим часом. І що мені подобається особливо в депутатському корпусі: там усе чітко, конкретно. Я розумію, що є свої партійні і політичні питання, але над чисто господарськими депутати працюють в одному напрямку. Вони працюють на громаду, причому, найбільше на етапі підготовки рішень, тому сесії – конструктивні.

– А стосунки з колегами?

– Ми всі з досвідом, тільки в різних сферах. У нас із Валерієм Боярським, Олександром Гурським, Валерієм Войнаровським і Галиною Матвіюк склався дружній колектив. Ми один одного виручаємо, підказуємо, зустрічаємося, обговорюємо, радимося і допомагаємо один одному. Мені імпонує такий алгоритм взаємодії.

– Як сприйняли пропозицію Ігоря Поліщука зайняти посаду старости?

– Звичайно, я вдячна Ігорю Ігоровичу за те, що в міськраді гідно оцінили мій досвід роботи. Як людина, я не люблю політику взагалі, тому що вона в деяких моментах просто заважає працювати. І, звичайно, був такий період,що ми були проти приєднання до м. Луцька: я сама особисто їздила в Кабінет Міністрів, на той момент вважаючи, що нічого не треба змінювати... Знаєте, була така трошки образа, наче місто винувате... Але насправді, і ми, навколишні села, місту особливо не були потрібні... У Луцька й так багато своєї роботи, а тут ще й села зі своїми клопотами… І через це могло постати питання, що я, мовляв, людина не з тої команди. Проте Ігор Поліщук керується не симпатіями-атипатіями, а принципами професіоналізму. Так він і підбирав старост. І це мені імпонує. Він завжди наголошує: «Ми маємо спільно працювати, люди скрізь мають бачити результати нашої роботи». Тому я завжди намагаюся пояснити людям, як відбувається процес децентралізації і що від нього виграють, насамперед, вони самі.

– Які заходи плануються на території старостату До Дня Незалежності і які плани мрієте реалізувати?

– Це більше стосується галузі культури. Ми ж урочисті заходи завжди проводимо. Боголюбський будинок культури – один із найкращих із приєднаних в ОТГ. У нас працює 9 колективів, функціонують театральний дорослий і дитячий колективи, які мають навіть міжнародні призові місця. І завжди готуються театральні вистави. Недавно, наприклад, до Дня матері у нас був захід, 8 травня проводили також урочистості, тому що 9 травня у нас була поминальна неділя. Цього разу до нас приїхав духовий оркестр з Луцька, людям дуже сподобалося! Правда, кажуть, що мало часу грали. Тобто, йде культурний обмін досвідом, і Тетяна Гнатів, яка очолює відповідний структурний підрозділ, дуже гарно налагоджує цю роботу. Міські заклади культури їдуть з концертами в село, а представники села – до міста. Наші колективи, наприклад, також їздили на пасхальні святкування до Луцька.

А ще: хотілося б встановити пам’ятний знак на перехресті вул. Василя Мойсея та Івана Тарасюка, якщо не до Дня Незалежності, то хоч б до Покрови встигнути. Тих, хто віддав своє життя на Майдані за нашу свободу, треба гідно вшановувати.

Інтерв’ю вели

Володимир ДАНИЛЮК,

Ольга КОНОНЧУК.

На фото Ольги КОНОНЧУК: Марія Якубовська; приміщення колишньої Боголюбської сільради, де розміщується кабінет старости; майбутнє Луцької ОТГ – щасливі діти; важливі оголошення; прапор вдячності від учасників АТО/ООС.