→Рубрики →Життя - як є...

Саркофаг живого латифундиста

Мармур, вітражі та золото. Персональна усипальниця вартістю понад 3 млн доларів США. Її ще за життя для самого себе збудував Герой України, генеральний директор ТОВ «Земля і воля» Леонід Яковишин… Хоча бути схожим на Наполеона Бонапарта…

А чи всі волинські товстосуми позбавлені наполеонівських замашок? Чи справді розуміють, що всі їхні нинішні статки не впали на голову як манна небесна, а стали результатом, насамперед, важкої і невтомної праці простих людей, яких усталено називати «найманими працівниками» або просто «робочою силою»?

Увага до новітніх латифундистів спалахнула з новою силою, коли чернігівська студія «Суспільного» у програмі «Кадри» зустрілася з Героєм України, власником сільгосппідприємства «Земля і Воля» на Чернігівщині Леонід Яковишин розповів про свій мавзолей. Власну усипальницю він споруджує за власним проектом понад 10 років масштабний проект, який нагадує кремлівський мавзолей чи наполеонівську палац-гробницю в м. Парижі – на завершальному етапі.

У попередніх інтерв’ю «Суспільному» Леонід Григорович говорив, що будівництво приватного мавзолею обійшлося йому в 3 млн доларів США. Окрім всього іншого, там 4 його позолочені скульптури – у віці 20 років, 40, 60 та 80-ти. 19 травня, до речі, Леонідові Яковишину виповнилося 82 роки.

До речі, саме у ці травневі дні – 18-го числа – у 1804 р. – Наполеон Бонапарт був проголошений імператором Франції. Випадковий збіг із чернігівським латифундистом?

Тож ж де він узявся, будівничий власного пантеону, та хто він такий?

Леонід Яковишин народився в звичайній родині службовців у м. Козятин на Вінничині, в 1961 р. закінчив Уманський сільгоспінститут (вчений агроном). За розподілом молодого спеціаліста в радянські часи відправили зовсім близько до Волині – старшим агрономом в дослідно-показовий радгосп «Мирогощанський» Дубнівського р-ну Рівненської обл. Наступного 1962 р. старший агроном-інспектор у Дубнівському територіально колгоспно-радгоспному управлінні.

Потім Леонід Григорович, як колись казали, став «літуном»: змінював місця роботи, як капризні панянки рукавички: агроному вав у Рівненському управлінні хлібопродуктів та в місцевому облуправлінні сільського господарства, з 1966 р. начальник Костопільського райуправління сільського господарства Рівненської обл.

І лише в 1970 р. Леонід Яковишин дещо вгомонився і на кілька десятків років став 1директор Майнівського радгоспу-технікуму ( з 1978 р. – на Бобровицький) на Чернігівщині. На цій посаді він балотувався в парламент ще УРСР, і з 1990 до 1994 р. працював народним депутатом першого демократичного скликання.

З 1995 р. Леонід Яковишин – гендиректор ТОВ «Земля і Воля», створеного на базі реорганізованого Бобровицького радгоспу-технікуму. Тобто, колись народне майно (землю, нерухомість, техніку) Леонід Григорович благополучно прибрав до своїх рук. Зараз у господарстві 32 тис. га орної землі, одна з найнижчих серед сільгоспвиробників України собівартість виробництва кукурудзи (основної зернової культури), одна з найвищих заробітних плат (мінімальна — 6 тис. 500 грн) та оплат за оренду землі (18%), найкраща в області соціальна відповідальність перед громадами (створення робочих місць, ремонт доріг, допомога соціальній сфері)…

Саме через ці показники в 2004 р. хтось поклав на стіл тодішньому Президентові України Віктору Ющенку проект Указу, яким 22 серпня «за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку агропромислового комплексу, досягнення високих виробничих показників, багаторічну самовіддану працю» йому присвоїли найвище звання Героя України з врученням ордена «Держава».

Ще в Леоніда Григоровича є схильність до меценацтва, тому допомагав кільком чернігівським і київським письменникам із виданням книг на історичну тематику. Але хто міг подумати, що на схилі літ землевласник сам побажає увійти в історію, та ще й таким чудернацьким чином: будівництвом пантеону вартістю 3 млн доларів США?!

Каже, що на будівництво його сподвигнуло місце останнього спочинку французького імператора Наполеона Бонапарта в м. Парижі, де бував. Нині будова на завершальному етапі. За словами самого Леоніда Яковишина, всередині пантеону – копії вітражів із німецької кірхи, якій 600 років. Саркофаг коштує 150 тис. доларів США, важить 23 тонни. Одна кришка з червоного граніту — 2,5 тонни.

Мавзолей буде відкритий кожен день, з 10-ти до 17-тої години, крім вихідних.

стіна

«Це коли я вже буду в раю», – розповів Леонід Яковишин, бальзамувати якого після смерті не будуть.

Ось такі дивацтва кояться на нашій грішній і плодовитій українській землі. Що крупні землевласники купують літаки, яхти, острови і навіть подумують про екскурсії в космос, то це вже мало кого дивує. Але щоб збудувати за життя самому собі мавзолей, не гірший ніж у Наполеона Бонапарта, то до такого ніхто з волинських, рівненських та інших західноукраїнських аграріїв ще не додумався.

…І це ж скільки будинків для простих селян-роботяг можна було б купити за отих «мавзолей них» 3 «лямів» «баксів»?! І чи взявся б Герой України за такий проект, якби усвідомлював: щоб заслужити право, як французький імператор, на персональну усипальницю, треба спочатку пожити у засланні та померти на віддаленому острові?..

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото з порталів Чернігівської філії «Суспільного», «Латифундист» та автора: саркофаг для Леоніда Яковишина; усипальниця власника «Землі і Волі»; Леонід Григорович у всій красі; тут покоїться прах Наполеона Бонапарта; Будинок інвалідів у м. Парижі, де покоїться прах французького імператора; портрет колишнього завойовника Східної Європи та бранця острова Святої Олени.