Староста – це посередник між громадою і владою, – Галина Матвіюк

Староста – це посередник між громадою і владою, – Галина Матвіюк


Предметна розмова зі старостою сіл Жидичин, Кульчин, Липляни, Озерце, Клепачів та Небіжка Луцької міської територіальної громади Галиною Матвіюк.


Візитна картка. Народилася 5 травня 1976 р. у с. Жидичин Ківерцівського р-ну Волинської обл. У 1996 р. закінчила Луцьке медичне училище, у 2001 р. Волинський державний університет імені Лесі Українки, у 2007 р. Луцький державний технічний університет, у 2015 р. Кам’янець-Подільський національний університет, у 2019 р. Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. З квітня 2003 по жовтень 2004 рр. – інженер по реалізації комерційного відділу, фірма «Укрзахідавто» у формі ТзОВ; з лютого 2005 по серпень 2007 рр. – оператор ЕОМ ТзОВ «Нова справа»; з серпня 2007 по вересень 2008 рр. – статистик ТзОВ «Сальве»; з вересня 2008 по листопад 2008 рр. – економіст РГ «Сім’я і дім. Народна трибуна»; з вересня 2009 по листопад 2015 рр. – педагог-організатор Липлянської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату; з грудня 2015 по серпень 2017 рр. – секретар Жидичинської сільської ради Ківерцівського району; з серпня 2017 по листопад 2017 рр. – вихователь Волинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради; з листопада 2017 по листопад 2020 рр. – сільський голова Жидичинської сільської ради; з грудня 2020 рр.  – староста сіл Жидичин, Кульчин, Липляни, Озерце, Клепачів, Небіжка Луцького р-ну.


– Галино Валентинівно, Ваша кар’єра в органах місцевого самоврядування розпочалася в період його реформування. Зараз новий етап децентралізації, тож як Ви охарактеризуєте особливості роботи саме в цей час?

– Посада старости це, так би мовити, посередник між громадою і владою, тому що ти повинен скерувати роботу в громаді таким чином, щоб всі позитивні рішення влади реалізовувалися тут, на місці і, щоб громада була проінформована про це на всіх етапах. І, так само, насамперед необхідно представляти інтереси людей перед владою, відстоювати інтереси мешканців території, де працюєш. Звичайно, нового багато, і багато складного. Приєднання до міста, ще й обласного центру – складний етап. Це, наче зіштовхнути два абсолютно різні світи, і хоча ми й громади, які розташовані біля самого міста, це все одно різні погляди, різні менталітети тощо.

Тому, ці півроку я можу охарактеризувати як досить складні, принаймні, особисто для мене, але це період змін і, переконана, він принесе позитивні результати.


– З точки зору повноважень і відповідальності, що змінилося?

– Ну, в принципі, відповідальність залишилася тією ж, але позитив в тому, що розділяють цю відповідальність із тобою керівники відділів та департаментів міської ради, тобто, є на кого опертися. І я дякую за це.

Знаєте, всі йшли з недовірою на об’єднання. І усім важко, не тільки нам тут на місцях, а й різним структурним підрозділам укрупненої луцької громади, бо для них це нова робота, дещо відмінна від тієї, до якої вони звикли в місті. Це період адаптації до змін та одне до одного.


– Сільський голова староста: що відмінного?

– Багато відмінного. По-перше, я виконую свою роботу по посадовій інструкції, де все чітко розписано. А від колишнього сільського голови, напевно, залишилася ота велика ланка представництва інтересів громади, як і віра місцевого люду в те, що саме ти повинен вирішити всі їхні проблеми. Це те, що об’єднує. Ти мусиш чути людей! І тут великий плюс в тому, що ти знаєш цих людей і знаєш їхні проблеми.

По-друге, ти не несеш відповідальності за розподіл коштів. Тут, звичайно, є свої плюси і мінуси. Мінус у тому, що, раніше ми самі планували бюджет, визначали пріоритетність фінансування. А тепер ми подаємо міському голові Ігореві Поліщуку перелік заходів та об’єктів будівництва, де зазначаємо їх черговість та пріоритетність. А плюс у тому, що у порівнянні із бюджетом колишньої Жидичинської ОТГ бюджет Луцької громади майже у сотню разів більший. Це вселяє віру у те, що першочергові завдання, так чи інакше, будуть виконані. І якщо раніше нам, щоб забезпечити реалізацію того чи іншого заходу, потрібно було заходити в державні програми на різні умови співфінансування, шукати розуміння в обласної влади, то зараз ми сподіваємося на розуміння та допомогу працівників структурних підрозділів міської влади, які відповідають кожен за свій напрямок роботи і спільно за розвиток громади вцілому.  


– Як Ви охарактеризуєте співпрацю з депутатським корпусом?

– Мені на сьогодні випала нагода найбільше спрацюватися з депутатом від нашого виборчого округу, з секретарем міської ради Юрієм Безпятком. Він в курсі нашої ситуації і переймається нашими проблемами. Також від нашого виборчого округу я знаю ряд депутатів, от, зокрема, Володимир Пшибельський, Алла Надточій. Вони також звертаються до нас, їздять у різні наші комунальні заклади. Проте, щоб за ці півроку говорити про злагоджену роботу, напевно, ще зарано. Ще всі одне до одного «притираються», вивчають проблематику кожної з громад. Але, в принципі, мені дуже імпонує те, що депутати цікавляться громадами, їхніми інтересами і не стоять осторонь наших проблем.


– А стосунки з колегами?

– За інших старост скажу так: тут не просто все позитивно, а надпозитивно! Якось так склалося, що у нашому старостинському складі всі одне одного розуміють, готові підставити плече, при потребі ми одне одного заміняємо і, якщо виникає якесь питання чи проблема, то, насамперед, тільки до них телефонуєш. Разом вирішуємо і разом відстоюємо спільні інтереси.


– Як сприйняли пропозицію Ігоря Поліщука зайняти посаду старости?

– Якщо чесно, не планувала і була здивована. По-перше, я з Ігорем Ігоровичем раніше ніколи не спілкувалася. Але я розуміла його становище як керівника великої ОТГ, адже сама пройшла цей етап об’єднання, бо прийшла на момент створення ОТГ і я знаю, наскільки це складно. Тим більше, приєднати до міста обласного значення сільську місцевість! Із іншого боку, напевно, на момент нашої розмови я знала цю територію ґрунтовно. Тому, я подумала, що зможу бути корисна й Ігорю Ігоровичу, і громаді. І я дякую йому за довіру, бо мало хто б до колишнього голови звернувся з такою пропозицією... Тому надіюся цю довіру виправдати конкретними результатами в роботі.


– З реформою місцевого самоврядування виникла ситуація, коли в адмінбудівлях – колишніх сільрадах – через зменшення кількості працівників з’явилися вільні площі. Вивільняються й інші об’єкти нерухомості… Тобто, яка доля у споруд, котрі з тих чи інших причин не будуть використовуватися, як раніше?

–В інших громадах, зокрема, Заборольській, Княгининській було об’єднання декількох сільрад, тобто, в них таких адміністративних приміщень значно більше. У нас раніше тільки дві сільські ради об’єдналися: Озерцівська і Жидичинська. Наразі приміщення Жидичинської сільради це приміщення старостату, і на сьогодні ми займаємо перший поверх, доля другого буде вирішуватися згодом. Вони вже рішенням сесії прийняті на баланс виконавчого комітету міської ради.

Щодо приміщення колишньої Озерцівської сільської ради: в нас там колись була староста, а на сьогодні там тимчасово розміщена бібліотека. І, знову ж таки, його долю вирішуватимуть на рівні органів управління Луцької ОТГ.

Була пропозиція від робочої групи, що займається питаннями реорганізації,  щоб у процесі передачі майна комунальним установам збиратися і спільно узгоджувати такі рішення.


– Що зараз стоїть у пріоритетному списку завдань?

– Інфраструктура та розвиток. Ми свого часу з інфраструктурою трошки постаралися: і дороги комунальні поробили, і навчальні заклади забезпечили матеріальною базою. Але на сьогодні маємо таку «гарну» дорогу, яка починається з кінця Вишкова і завершується аж у Клепачеві. Вона в критичному стані, але ця дорога в підпорядкуванні облдержадміністрації.

Також заклади культури потребують санації та капітального ремонту. Ми, якщо чесно, у свій час не зорганізувалися в цьому напрямку, і зараз з надією дивимося на керівників департаменту культури, щоб вони, все таки, довели до ладу будинки культури...

Ну, і, звичайно, сподіваємося, що вирішиться питання очисних споруд у Липлянах.


– Звичайно, півроку – це ще досить незначний термін, але що, все таки, вдалося зробити за цей час?

– В принципі, ще завершених проєктів немає, але, так би мовити, початок покладено. У нас були проєктанти, які розроблятимуть проєкт освітлення центру Жидичина до православного чоловічого монастиря, аби розвинути туристичний маршрут. Там вже співпраця налагоджена. Крім того, планують робити проєктно-кошторисну документацію на оцю дорогу обласного значення (Луцьк-Клепачів), що повністю змінить зовнішній вигляд двох сіл та вирішить проблематику транспортної інфраструктури.

На сьогодні для зручності жителів громади створено віддалені роботі місця працівників департаменту соцполітики та працівників ЦНАПу у приміщенні старостату. Активно проводяться культурні та просвітницькі заходи, обкошування території, прибирання кладовищ, заміна та ремонт елементів вуличного освітлення тощо.

У результаті люди бачать, що місцева влада системно працює задля громади, але ще пройшло занадто мало часу, щоб говорити про грандіозні результати. Зрушення на краще вже є і їх буде більше.

Інтерв’ю вела

Ольга КОНОНЧУК.

На фото Віктора РАЙОВА: Галина Матвіюк; приміщення адмінбудівлі старостинського округу; монастир у Жидичині.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (618) - 86%
Пізно (28) - 3.9%
Яка різниця? (14) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.3%
Мені байдуже (30) - 4.2%