→Рубрики →Колонка редактора

НАТО: хочемо, а не можемо

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба розчарований тим, що НАТО не знайшло формату участі України в саміті Альянсу 14 червня. А яким боком ми можемо туди потрапити?

На спільній пресконференції з Генеральним секретарем ОБСЄ Хельгою Шмід очільник зовнішньополітичного відомства нашої країни, представник цивільної адміністрації вітчизняного уряду, поскаржився на НАТО:

«Ми розуміємо бажання союзників провести закритий саміт, щоб обговорити трансатлантичну єдність, приклади таких самітів були, зокрема, в 2017 р. у м. Брюсселі. Але, якщо чесно, ми абсолютно не розуміємо, як можна проводити закритий саміт НАТО на тлі агресивних дій РФ проти Україна в чорноморському регіоні і проти членів Альянсу? Я маю на увазі останні результати розслідування в Чеській Республіці (майже доведено, що російські диверсанти підірвали склад з боєприпасами, внаслідок чого загинуло 2 громадян Чехії, – ред.). Цього ми зрозуміти не можемо, як можна не знайти формат участі України в саміті цього року?».

Дмитро Кулеба подякував «нашим партнерам із НАТО за постійне підтвердження політики відкритих дверей на основі рішення Бухарестського саміту 2008 р., але відтоді минуло вже 13 років, і жодного кроку до виконання цього рішення не було зроблено».

І ось тут виникає ключове питання: чому Північно-Атлантичний оборонний союз обіцяє Україні політику «відкритих дверей», а напередодні саміту закриває ці самі двері перед носом?

З одного боку, це геополітика. При всій агресивності режиму Владіміра Путіна в НАТО не хочуть іти на пряму конфронтацію з Кремлем, адже навіть ухвалення Плану щодо членства для України та Грузії може спонукати Москву до чергової агресії. Втім, «дід із бункера» продовжує вважати країни екс-СССР своєю вотчиною, і за будь-яких умов буде продовжувати окупаційну політику. А от ПДЧ для нас став би своєрідною парасолькою безпеки!

Дмитро Кулеба визнає справедливість докорів Брюсселю, «що у нас занадто повільні деякі реформи», і тут криється основна причина.

Мало хто знає, що насправді НАТО складається з двох частин. Цивільна адміністрація, своєрідний уряд Альянсу на чолі з генсеком Йенсом Столтенбергом, займаються суто дипломатичними справами та організовують внутрішню взаємодію цивільних урядів. Але в НАТО є ще й військове крило, штаб якого знаходиться зовсім не в бельгійському Брюсселі, а за декілька десятків кілометрів від міста, в спеціально облаштованому Командному штабі. Свого часу довелося побувати в обох локаціях, тому стверджую це як очевидний факт.

Так от, якщо військові НАТО та Міністерства оборони України вже давно налагодили конструктивну взаємодію, а наше військо розвивається за стандартами Альянсу, то в цивільному секторі наша держава абсолютно не відповідає демократичним вимогам держав-учасниць. Тут йдеться і про боротьбу з корупцією, і про незалежність гілок влади, і про протидію олігархату, і, врешті-решт, про мізерний життєвий рівень «маленьких українців» та слабке фінансове забезпечення військовослужбовців.

І навіть війна з Росією на українському Донбасі та окупація Кремлем нашого Криму не можуть переважити цю обставину: Україна має, насамперед, відповідати всім демократичним стандартам НАТО. І це те домашнє завдання, яке з 2008 р. так і не вдалося виконати.

Брюссель нам буде допомагати й надалі. Але – не більше цього.

Бо навіть окремі члени НАТО (наприклад, ФРН) не хочуть навіть продавати нам сучасне озброєння.

Щоб не посваритися з Кремлем...

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото з порталу «Аbcnews»: новий офіс штаб-квартири НАТО в Брюсселі.