→Інтерв'ю

Юрій Безпятко: Головне – спілкуватися з людьми!

Розмова з секретарем Луцької міськради Юрієм Безпятком, котра стосується як внутрішнього життя нинішнього депутатського корпусу та інших органів влади Луцької міської територіальної громади, так і перспективного розвитку обласного центру та навколишніх територій.

Візитна картка. Юрій Безпятко народився 7 червня 1975 р. у м. Луцьку. У 1998 р. закінчив Волинський державний університет імені Лесі Українки за спеціальністю «Фізичне виховання», у 2008 р. – Луцький національний технічний університет за спеціальністю «Фінанси». З листопада 1995 до червня 1996 рр. – робітник у МПП «Лілея», з серпня 1998 до січня 1999 рр. – сторож у ДНЗ №41, з січня 1999 до квітня 2000 р. – комерційний агент редакції газети «Віче», з вересня 2000 до березня 2001 рр. – менеджер із реклами рекламно-інформаційного агентства «Наш час», з листопада 2002 до вересня 2019 рр. – менеджер із реклами та маркетингу редакції газети «Волинь-нова», з вересня 2019 по листопад 2020 рр. – радник Луцького міського голови. 1 грудня 2020 р. обраний секретарем Луцької міської ради.

– Як Ви зауважили у короткому спілкуванні (доки диктофон не працював), до Вашої компетенції як секретаря міськради входить координація роботи з громадами 34 сіл і 1 селища, що входять до складу Луцької ОТГ, а також – активна участь у роботі зі структурними підрозділами житлово-комунального господарства, теплоенергетики, інфраструктури…

– Так, у місті і на території громади зараз проводяться роботи, до котрих у влади раніше довгий час чомусь руки не доходили. Для прикладу, очисні споруди в Липлянах. Сам метод очищення стічних вод уже застарілий, бо він був розрахований на утилізацію звичайного господарського мила чи прального порошку типу «Лотос»… А тепер люди використовують зовсім інші засоби для обслуговування своїх домогосподарств і квартир. Тому зараз проводимо реконструкцію очисних споруд, чого не робилося з далекого 1973 р. Найбільшою проблемою виявився товстий шар мулу, який накопичився. На щастя, є підприємець, який узявся його вивезти на утилізацію. Я це кажу, щоб наголосити: є ситуації, котрі потрібно вирішувати вже.

– А чому саме секретар міськради займається цими питаннями? Бо немає профільного заступника міського голови чи це – особливість нинішньої міськради?

– У нас працює команда на чолі з міським головою Ігорем Поліщуком. Я за розподілом функціональних повноважень опікую галузь житлово-комунального господарства, дороги, транспорт. Кожен із заступників вирішує питання також за своїм напрямком, спільно всі поточні теми обговорюються на робочих нарадах, коли й вирішуємо, хто і чим займається на тому чи іншому етапі роботи. Наразі це так. І такий стиль роботи логістично правильний. Бо вирішують, як долати ту чи іншу проблему, профільні фахівці: як то керівники «Луцьктепла» чи «Луцькводоканалу». А наша місія – вивчити проблематику, визначити пріоритетні напрямки і забезпечити, щоб там було проведено повний комплекс робіт. Узагалі ж, багато що змінилося з 2014 р., коли розпочалася російсько-українська війна на Сході, відтоді в свідомості багатьох людей настав перелом розуміння, що життя може бути дуже коротким, а біда може прийти звідти. Де її ніхто не чекав. І раз це так, то треба вирішувати проблеми вже. Крім цього, Луцьк порівняно з іншими обласними центрами в фінансовому плані не надто потужний, наш бюджет не гумовий, тому все й одразу зробити й профінансувати ми не можемо.

– В Луцьку колись практикували активно брати кредити…

– Авжеж! І їх довелося віддавати іншому міському голові… Відтак, шукаємо кошти не лише у власній казні, але й від міжнародних донорів. Наприклад, Європейського банку реконструкції та розвитку, з ким активно співпрацюємо не один рік. Так само здійснюємо все можливе, щоб отримати фінансування певних проектів і з Державного бюджету.

– Ви маєте досвід роботи депутатом у минулих скликаннях, працювали в більшості… Але посада секретаря ради – це зовсім інший рівень відповідальності. Як вдається налагодити комунікацію з іншими колегами, які представляють різні партії? Вони ж зовсім різні, а повинні працювати як єдине ціле! І одразу Вам і Вашій команді «плюс»: у нинішній каденції уже немає блокування трибун та інших гучних скандалів. Це тому, що кращою стала взаємодія з головами фракцій? Чи активніше комунікуєте з кожним депутатом окремо? Чи більше цим усім займається міський голова Ігор Поліщук, а Ви вже технічно реалізовуєте досягнуті домовленості?

– Всі депутати прийшли в міськраду з інших соціальних груп та політичних партій. Але всі депутати обіцяли людям позитивні зміни. Ніхто ж не грозився 35 разів зівати проведення сесії, правда? Казали про хороші дороги, сучасне освітлення, якісне медобслуговування, комфортне транспортне сполучення і т. д. Отож, перед виборами секретаря міськради, я спілкувався абсолютно з усіма депутатами, щиро та відкрито. І, чесно кажучи, був здивований, що 2 невеликі фракції відмовилися від голосування.

– Мотиви?

– Як тоді пояснювали, вони не проти конкретно Юрія Безпятка, а принципово вважали, що міський голова і секретар ради не можуть представляти одну й ту ж політичну силу. Хоча я не розумію цієї логіки. Секретар ради має неодмінно бути в опозиції до міського голови, чи що?

– Можливо, вони пригадали події недавнього минулого, коли мер міста фізично не може виконувати своїх повноважень, і тоді вся повнота влади переходить саме до секретаря? Але це, звичайно, з площини конспірологічних версій…

– Давайте усім будемо бажати добра і благополуччя, тоді й подібних теорій буде менше! Секретар тимчасово може виконувати повноваження міського голови, коли той фізично їх не може виконувати. Бо коли він, наприклад, іде в відпустку, то навіть у цій ситуації його обов’язки виконує заступник голови, а не секретар міськради. Звичайно, в історії самоврядування м. Луцька був період після смерті Миколи Романюка, коли дійсно, через не призначення парламентом дати дострокових виборів, місто і депутатський корпус тривалий час працювали без міського голови, а всю роботу здійснювали секретарі міськради. Але, мабуть, ми подібне випробування вже пройшли раз і назавжди. Надалі будемо працювати не в екстремальних умовах… Тому не бачу сенсу у «війні заради війни». І перед обранням, під час виступу перед депутатами, я чітко сказав, що міськрада – не парламент, тут не може існувати опозиція заради опозиції. Місцеве самоврядування повинне, в першу чергу, має дбати про комфортне забезпечення життєдіяльності міста та його жителів, а не займатися великою політикою. Хоча, звичайно, за певних обставин луцькі депутати ухвалюють звернення до центральної влади з актуальної проблематики сьогодення. Відтак, у Луцькій міськраді апріорі не може існувати опозиція, бо всі депутати прийшли покращити життя людей.

– Як зараз?

– Спілкуватися з колегами з інших фракцій дуже просто, бо, дійсно, наразі налагодилася ефективна комунікація. Навіть під час регулярного проведення «Дня депутата» запрошуємо всіх активно попрацювати на тих чи інших об’єктах, зустрітися з представниками мешканців мікрорайонів та громад. Головне, що аргументи кожного депутата враховуються. Тим паче, коли проблема нагальна і її вирішувати треба вже. Для прикладу – ті ж прибудинкові території біля багатоповерхівок. Поступово проводиться реконструкція та ремонт у різних частинах м. Луцька. І вул. Львівська, і Дубнівська, і мій рідний 40-ий квартал, і навіть район «Балки», де ніколи не проводилося подібного благоустрою. Як і облаштування доріг у приватному секторі. Зараз завершуємо проект розбудови вул. Ківерцівської, який реалізовується і з допомогою Державного бюджету, і в координації з обласними органами влади. Не кажу вже про заміну застарілої системи освітлення на сучасну по багатьох магістральних автошляхах. Хто ж проти цього виступатиме?

– Ви – один із небагатьох, хто з числа депутатів минулої каденції знову виграв вибори. В чому секрет?

– З 1998 р. я працював у ЗМІ саме в відділі реклами. Довелося багатьом кандидатам допомогти отримати позитивний результат. А в 2010 р. як громадський активіст я створив ініціативну групу, ми зверталися з багатьма пропозиціями до тодішнього депутата міськради Олександра Семенюка, але, на жаль, співпраці не відбулося. І настав день, коли люди з мого рідного 40-кварталу сказали: «Скільки будемо допомагати іншим, а не самим собі?». І оскільки мене в цьому мікрорайоні добре знають, то й вирішив спробувати. Це було в 2015 р. Вийшло. А далі – напружена робота. Люди озвучували мені перелік проблем, які я вирішував. І це також стало однією з причин перемог на виборах, за якою б системою вони не проводилися.

– Багато вдалося реалізувати з задуманого?

– Так! І на 40-ому, і на вул. Ківерцівській, і в районі «Вишків», і в с. Прилуцькому, багатьох інших місцях. Причому, деякі теми доводилося піднімати буквально «з нуля», бо колишні архітектори в процесі розбудови міста багато про що не подбали. Наприклад, зробили ще один заїзд до 8 будинків по вул. Наливайка, 4. У двори заведена зливова каналізація. Створені додаткові паркомісця для автотранспорту. Тому, принагідно, вдячний усім колегам за підтримку в реалізації цих потрібних людям ініціатив.

– Наразі ми активно спілкуємося зі старостами територій, які торік долучилися до м. Луцька. Вони випромінюють стриманий оптимізм. Як Вам як представнику влади вдається створити симбіоз інтересів великого міста і невеликих сіл, де не те що інфраструктура інша, спосіб мислення та життя зовсім інші?

– Насправді немає нічого складного у процесі взаємодії з приєднаними громадами. Люди розуміють, що одночасно всі дороги відремонтувати неможливо, як і в кожному селі створити амбулаторію… І не може функціонувати в кожному населеному пункті «Центр активності» з працівником ЦНАПу, департаменту соцполітики, земельникам і т. д. Але всі послуги людям треба надавати якісно і доступно, Про це і говоримо з громадянами під час регулярних зустрічей, посилаючись на досвід Польщі, Словаччини, Німеччини, інших західних сусідів. Тому місія влади проста: треба, щоб люди могли від місця свого проживання комфортно дістатися до того ж «Центру активності» чи медзакладу, щоб отримати всі необхідні послуги. Якщо потрібно, приміром, ґрунтовніше обстеження стану здоров'я, то так само якісною повинна бути комунікація з міською лікарнею. Тож головне: дороги, транспорт і розуміння людьми, де і які послуги вони можуть отримати. Це динамічний процес, і якщо потрібно вносити корективи, ми це робимо.

– Але часто люди хочуть те, що в принципі є неприйнятним!

– Характерний приклад: пасажирське сполучення. В одному з сіл під час загальних зборів почув пропозицію, щоб «пустили» автобус до м. Луцька. Коли поцікавився, хто буде користуватися його послугами 5 разів на день, всі промовчали… «Повітря» ж приватний перевізник не буде возити, правда? Тому напрацювали пропозицію руху автобусів вранці та ввечері. Взагалі, саме в результаті спілкування з людьми і народжується істина. Головне, що вони відбуваються за безпосередньої участі сільських старост, які живуть на відповідних територіях і найчастіше спілкуються з односельчанами. А щоб комунікація була кращою, всі вони забезпечені службовим автотранспортом.

– Нинішнє керівництво облради – голова Григорій Недопад і заступник Григорій Пустовіт – часто жартують, що вони вже «вийшли з луцька», але Луцьк у них залишився: бо тривалий час Григорій Олександрович трудився як виконувач повноважень міського голови, а Григорій Вікторович – першим заступником мера міста. Тому облрада справді приділяє багато уваги саме обласному центрові. Пригадую, як Микола Романюк навіть збирав депутатів облради від м. Луцька, щоб спільно напрацювати дії щодо розвитку міста. А як зараз складаються стосунки з облрадою? Що скажете про облдержадміністрацію?

– З облрадою в нас справді дуже гарні взаємини. Дякувати Богові, і Григорій Вікторович, і Григорій Олександрович справді досконально знають проблематику м. Луцька, тож дуже добре, що проблеми міста не є проблемами тільки самого міста. От, наприклад, уже треба вирішити, як будемо поводитися з твердими побутовими відходами? Якщо реально порахувати, то послугами сміттєзвалища в с. Брище користуються населені пункти в радіусі 50 км від Луцька! Але ж полігон не бездонний, треба думати, як переробляти відходи… І тут, звичайно, важлива комунікація з прилеглими ОТГ…

– До речі, немає війни, наприклад, із Підгайцями чи Боратином?

– Все нормально. Хоча виникають певні нюанси. Наприклад, підприємство «Модерн-Експо» на Рівненській. Фактично воно в межах міста, користується усіма міськими комунікаціями. А формально земля належить до Підгайцівської ОТГ, куди й перераховують усі податки. А що ця сільрада зробила для розбудови цього заводу, скільки лучан з одного боку і мешканців цієї громади з другого там працює? Тому я вважаю, що було б добре, якби «Модерн-Експо» перереєструвався…

– Думаю, що в подібній проблематиці треба спілкуватися з бізнесом. Не диктувати йому свої умови, а знаходити аргументи…

– Звичайно! Як і в випадку з «Кромбергом і Шубертом». А з мікрорайоном Вересневе що відбулося, де цукровий завод? Дорога – місто, освітлення, місто, громадський транспорт – місто, а податки – в Боратинську сільраду… Звичайно, воювати з сусідами не будемо, нехай розвивають усі свої території, але ж коли говорять про самодостатність громад, то, мабуть, треба спочатку щось зробити, а потім отримати дивіденди. А користуватися благами за рахунок інших, це, мабуть, не той шлях… Хоча, є й позитивні зрушення. По обидва боки об’їзної дороги на Рованцях місцева влада зуміла ефективно розпорядитися земельним ділянками, новобудови там ростуть як гриби після дощу, а це – і нові податки, і нові робочі місця!

– А маршрутка з боку вул. Карпенка-Карого чи Дубнівської там коли буде їздити? Бо ж люди набудували собі житла, а без машини звідти нікуди не дістатися…

– Ось це – також предмет зустрічі з сільським головою Сергієм Яручиком! Власне багато проектів започатковано, і навіть у процесі їхньої реалізації можуть відбутися кардинальні зміни. Приміром, процес укрупнення громад спочатку відбувався за одним сценарієм (добровільність), потім – за другим (рішення Кабміну), а як далі буде?
– Ви задоволені нинішньою конфігурацією Луцької міської тергромади?

– А нас хтось запитував, чи що? Як кажуть, без нас нам весілля і справили… Навіть перші зустрічі з мешканцями приєднаних до м. Луцька громад були бурхливими. Вони казали, що, мовляв, місто їх забрало собі. Так це ж урядовці так вирішили, а не лучани… Утім, зараз усі налаштовані на конструктив. Наприклад, у Заборолі зараз школу будуємо, в Княгининку також школа, стадіон і дитсадок, у Жидичині запланована низка об’єктів… Крім цього, триває реформа освіти, котру ж не міська влада придумала. А в її процесі точно кількість шкіл зменшиться… Нам головне, щоб школярі могли комфортно дістатися до місця навчання та приїхати додому… Головний успіх: від емоцій люди починають переходити до конструктивних пропозицій.

– Юріє Володимировичу, Ви не відповіли на запитання про співпрацю чи її відсутність із облдержадміністрацією на чолі з Юрієм Погуляйком? Свідомо уникнули чи немає чого говорити?

– Я особисто ось що скажу: спільно ми реалізовуємо низку інфраструктурних проєктів, і це добре. Було б ще краще, якби цих проєктів було більше. З іншого боку, мені за посадовими повноваженнями напряму контактувати з головою облдержадміністарції не доводиться. Для цього є міський голова Ігор Полішук. Я хіба що можу щось побажати…

– І що саме?

– Побільше грошей для розвитку м. Луцька! От, наприклад, на будівництво мосту через річку Стир на вул. Яровиця!

– Добре, що Ви не забули про цей справді магістральний шляхопровід… Добре, повинен поставити ще мінімум 2 запитання, які цікавлять багатьох. Перше: це правда, що реально містом керує Ігор Палиця (народний депутат України від Луцького округу №22, попередній голова облради, – ред.), а ви всі тільки виконуєте волю Ігоря Петровича? Як часто Ви особисто спілкуєтеся з ним?

– Кілька разів бачилися на партійних з’їздах «За майбутнє», кілька разів зустрічалися в парку… В сумі – не більше 5 зустрічей.

– Зрозуміло…

– Мені приємно, що про Луцьк дбає така людина, як Ігор Палиця. Він уже зробив багато хороших справ для нашого міста, я переконаний, що його потенціал як народного депутата від нашого округу та впливового політика принесе лучанам у майбутньому ще більше користі. Дай Боже, щоб таких людей як Ігор Петрович було більше і змагаються вони між собою нехай тільки в тому, хто з них приніс більше користі нашому місту, області та державі… Знову без прізвищ, але міська влада ж не може примушувати великих бізнесменів займатися меценацтвом для користі м. Луцька, тому залишаєтсья тільки когось ставити в приклад та заохочувати кращих із кращих.

– Не хочу нікого ні хвалити, ні ганити, але в контексті зробленого нагадаю: ще як народний депутат попереднього скликання Ігор Палиця взяв і зробив освітлення на централньій алеї нашого центрального парку. І ліхтарі горять досі, а лучани вже, мабуть, забули, хто це зробив. Так само він допомагав журналістам збудувати базу оздоровлення на озері Світязь…

– Одназначно: Ігор Палиця – нардний депутат України від м. Луцька, все, що в його силах, він для блага міста робить. А ми як представники міської влади з ним тісно взаємодіємо. Буквально «на виході» – декілька нових проєктів, про завершення реалізації яких найближчим часом повідомимо.

– Друге питання з переліку обов’язкових. Вашій сімї не набридло, що Ви постійно зайняті на роботі спочатку як журналіст, потім і як депутат, і як радник голови, і як секретар ради? І чи не став іншим Юрій Безпятко, отримавши таку важливу посаду: великий начальник із секретаркою та персональною автівкою і водієм?

– Я розпочинав свою трудову діяльність не з великих посад. Після школи, наприклад, рік працював пекарем. У «лихі 90-ті» навіть допомагав охороняти дитсадок, де мама Галина Іванівна працювала завідуючою… Робота в ЗМІ навчила, що завжди треба бути в тонусі і неодмінно залишатися людиною, з ким би не спілкувався – великим бізнесменом чи дрібним підприємцем. Родині – дружині Аллі та 12-річній доньці Анні – вдячний, насамперед, за розуміння та підтримку.

– Зрозуміло, що донька – школярка. А дружина чим займається?

– Підприємець. Займаєтсья торгівлею товарами легкої промисловості.

– Завершуючи розмову, уявімо, що зустрічаємося під завершення нинішньої депутатської каденції. Що з ідей, які реалізуєте, назвете насамперед? Я не кажу про «базу з прокату торпедних катерів на «Тюлькіному флоті», а, звичайно, про серйозні проєкти.

– Дуже багато викликів виникає зовсім несподівано… Хто, наприклад, міг уявити, що такою нищівною буде пандемія коронавірусу? Чи що російсько-українська війна триватиме з 2014 р. і досі? Я не раз був на передовій, возив туди гуманітарну допомогу як волонтер, тому, повірте, знаю про будні цієї війни багато… Власне, ми з заступниками Іриною Чебелюк і Юрієм Вербичем працюємо в команді, сформованій міським головою Ігорем Поліщуком. Спільно напрацьовуємо алгоритм дій. І таки ризикнули розпочати капітальну реконструкцію пр-ту Волі, хоча раніше за це влада братися не хотіла з тих чи інших міркувань… Переконаний, що ми реалізуємо цей проєкт у визначені терміни, а лучани ще довго радітимуть, що головну магістраль міста та області вдалося перетворити на європейську транспортну комунікацію. Ось таких ідей хочеться більше! Приміром, прагну відродити пр-т Грушевського, можливо, в первісному варіанті, з зеленою зоною посередині… Нам потрібно створити нову обїзну дорогу, щоб зменшити навантеження транзитного автотранспорту… Тим паче, як я вже казав, ми, за великим рахунком, отримуємо підтримку на рівні області, а також від цілої групи волинських депутатів на чолі з Ігорем Палицею, насамперед – Ірини Констанкевич та Вячеслава Рубльова.

– Дякую за відвертість, успіхів!

– І Вам за цікаві запитання!

Інтерв’ю вів

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Відділу інформаційної роботи Луцької міськради: Юрій Безпятко під час сесійного засідання; робочі будні секретаря Луцької міської ради.