А у Раковому Лісі – люди-легенди!

А у Раковому Лісі – люди-легенди!

Серед переможців цьогорічної газетної лотереї виявилася і начальник поштового відділення с. Раків Ліс, що примикає до Каменя-Каширського, Марія Кухтей.

Відразу скажемо, що цю нагороду, як і попередню, Марія Мефодіївна заслужила. Ми неодноразово приїздили у це поліське село під час передплатної компанії. І завідуюча відділення, і листоноші, які працюють під її орудою, завжди ставали нашими добрими помічниками. Відчувалося, що колектив дружній та згуртований і вболіває за свою роботу. Саме у такому тандемі вдавалося залучати чималу кількість шанувальників «Волинської газети». Приємно, що начальниця сільської пошти завжди телефонує у редакцію і запрошує кореспондентів на День передплатника. Ми завжди відгукувалися позитивно. Винятком став рік минулий. Карантинні обмеження, викликані коронавірусною пандемією, позбавили можливості спілкування з багатьма нашими передплатниками.
Перш, ніж податися у Раків Ліс, телефонуємо нашій переможниці. 
«Буду чекати вас на відділенні», – коротко мовить Марія Кухтей. 
Саме сюди доставляємо мішок цукру, що його на спонсорській основі презентували для наших читачів директор СГПП «Рать» Віктор Шумський та голова правління ПрАТ «Гнідавський цукровий завод» Василь Муха. Солодка продукція, ціна на яку в останній період дуже підскочила, господиням до часу. Перезрівають вишні, у лісах та на полях чимало чорниці та лохини, іншої ягоди, на черзі сливи, за якими підуть яблука. Усі ці дари природи потрібно присмачувати цукром, аби смакувати зимою. Нині ж в ходу компоти, які вгамовують спрагу жаркої літньої днини. 

– Маріє Мефодіївно, нам приємно вручати Вам газетний виграш. Це вже вдруге Ви стаєте переможцем акції, що її щорічно проводить «Волинська газета». Уже маєте від нашого часопису сушарку для фруктів. Нині мішок цукру. Так що маєте завдячувати і нашим спонсорам, і відомому в минулому футболісту, Заслуженому тренеру гри мільйонів і водночас голові обласної Асоціації з футболу Віталію Кварцяному. Саме у кабінеті цієї відомої та знаменитої на теренах України особи за домовленістю головного редактора нашого тижневика, до слова секретаря НСЖУ Володимира Данилюка, відбувся розіграш лотереї. Тож Ваша квитанція, а їх добре посортував заступник головного редактора з господарських питань Віктор Райов, побувала у руках Віталія Володимировича.
– Вдячна вашій газеті, яку передплачую регулярно, – чуємо від Марії Мефодіївни. – Виграю вдруге, цього разу маю цукру, отже, чай буде солодкий, і варення є з чого робити. Перший раз виграла сушарку для фруктів. Будемо старатися і далі підтримувати «Волинську газету». До вас одне прохання: приїжджати на День передплатника. З вами справи завжди йдуть веселіше та успішніше. Не забувайте про сільського читача, він хоче з вами спілкуватися. Безпосередній контакт багато що значить.
Колектив сільського відділення у Раковому Лісі – невеличкий. Разом із завідуючою ще працює троє листонош. Навантаження на кожну з них чимале, село розбудовується і розширює географічні межі, але дівчата справляються зі своїми щоденними обов’язками. Їх із повним правом можна назвати патріотами своєї справи. Не кожен-бо погодиться за мінімальну платню міряти кілометри у період весняного чи осіннього бездоріжжя, нести пенсію заметільного,  дощового чи спекотного  дня. Ці складні чинники треба більше брати до уваги  високопосадовцям «Укрпошти».
Марія Мефодіївна задоволена своїми підлеглими,  з якими пліч-о-пліч трудиться не один рік. Це – Галина Карпик, Надія Тимошик та Раїса Лавренюк. Вони добре знають своїх клієнтів і завжди охоче виконують їх побажання. Адже не завжди людина знаходить час, аби зайти на відділення. Особливо він дорогий у сільських жителів, коли в лісі достигають ягоди чи підходить пора хліб молотити. Часто просять працівниць відділення щось принести їм до хати. Взамін дарують щирі слова подяки. Тож під час передплати також не хочуть зобидити листоношу, коли просять односельців передплатити певне видання. Ось така взаємоповага та взаємозамінність склалася у поліському селі, звідки родом і заслужена журналістка України Ніна Романюк. 



Сільські люди добре знають, що без сприяння один одному обходитися в окремі моменти надзвичайно важко. Хтось попросив підсобити в посадці картоплі, інший – змолотити дозріле жниво. Комусь просто потрібна або порада, або душевна підтримка. Без цього життя наше не мало б повноцінності і, можливо, навіть втрачало свою привабливість.

– Маріє Мефодіївно, Ваш квартет беззмінний чи штат змінювався?  Більше чи менше працювало?
– Колись під моїм началом працювало дві листоноші, – інформує поштова начальниця, – тепер на одну штатну одиницю стало більше. Та обсяги не зменшуються, навпаки, навантаження зростає. Тішить те, що з доведеними показниками вдається справлятися, у тому числі й щодо передплати періодичних видань. Як би не було, але нема такого сільського двору, який би не отримував газету чи журнал. Безперечно, що показник цей міг би бути кращим, якби нам не доводили плани реалізації ковбаси, кондитерських виробів, консервованої продукції, зиску від яких ми, практично, майже не маємо. Кому від цього вигода, нам невідомо.
Професія поштовика для родини Кухтеїв стала, можна сказати, сімейною. Не лише тому, що свого часу Марія Мефодіївна обрала цей фах свідомо, здобувши кваліфікацію поштового працівника в Львівському професійно-технічному училищі зв’язку. У цій сфері працює водієм і чоловік Марії Мефодіївни – Віталій Якович та донька Тетяна Сус (прізвище за чоловіком). Вона оператор зали Камінь-Каширського центру поштового зв’язку з прийому платежів. 
– Богу дякувати, що дочки обдарували нас внуками. В Руслани  одна дитина – Максим, в Тетяни – дві: Владислав і Вікторія. Руслана живе з нами. Так що внуком тішуся щодня, завжди з нетерпінням чекаю приїзду і іншої доньки з усім сімейством, яка має власне обійстя неподалік. Добре, коли все добре, тоді кожен день життя у радість для батьків та дідуся і бабусі, – світліє обличчя бабусі Марії.

– А гроші на морозиво просять?
– А я не чекаю, коли попросять, сама даю. Слава Богу, що є така можливість. Свого часу нашим батькам було проблематично це зробити. Рахували кожну копійку. Не скажу, що й у нас дім  повна чаша, але, все-таки, великої скрути нема.  На смаколики для внуків вистачає.

– Що можете сказати з приводу того, що останнім часом зростають ціни і на продукти харчування, і на комунальні платежі, вони позначаються і на рівні передплати?
– У якійсь мірі так, – погоджується наша співрозмовниця. – Але людина, яка давно подружилася з друкованим словом, вона йому не зраджує. То сьогодні деяка молодь сприймає газети скептично, бо просто не усвідомлює їх значення у світоглядному процесі під час розбудові нашої держави в умовах російської агресії. Думаю, завтра таке ставлення поміняється докорінно. Так що тримайте свій курс національного єднання й надалі!

Володимир ПРИХОДЬКО.
Фото Віктора РАЙОВА.       


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (8) - 32%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (4) - 16%
Буду підпільником (5) - 20%
Ми приречені на поразку (2) - 8%
Мене це не стосується (4) - 16%