Лісничий

Лісничий

«Лісничий Ново-Зборишівського лісництва ДП «Горохівське ЛМГ» Ігор Мельничук лише п’ять років тому одержав диплом молодого спеціаліста лісового господарства Шацького лісового коледжу імені Сулька. Незважаючи на молоді роки, хватку має до роботи, як у досвідченого працівника лісу, – характеризує підлеглого головний лісничий Віталій Півовар. Зараз у бухгалтерії звітує за роботу. Там його і знайдете».

Хоча двері і причинені, та дзвінкий голос чутно і на подвір’ї із двоповерхового приміщення лісництва, яке привертає увагу своїм професійно облаштованим дизайном. Побіжний погляд вирізняє охайно «підстрижені» кущі та дерева, вимощені стежки, альтанки для відпочинку, а одна із них, з красномовною назвою «Лісова школа», де у весняно-літній період проводяться виробничі наради та зустрічі з учнями шкільного лісництва. Трішки поодаль добротні господарські приміщення, автомайстерня, стоянка техніки. Все доладно, як у доброго господаря. До речі, такий порядок характерний для усіх волинських адміністративних приміщень обласного управління лісового господарства та мисливства.
– Викликати не потрібно, він вже йде до нас, – усміхається головний лісничий і знайомить із молодим, але перспективним працівником.
– Ігор Мельничук, – представляється і вказує посаду. – Готовий до бесіди.
Обираємо для розмови альтанку, що поруч з адмінкорпусом. Стрункому, середнього зросту юнакові личить однострій працівників лісу. Ще зовсім недавно, впродовж півтора року носив армійську форму строковика. На початку був Новояворівський полігон, згодом аеродром у Миколаївській області. Випускник коледжу встиг ще шість місяців попрацювати на будовах у Польщі.  
Ігор Мельничук розпочинав кар’єру з посади помічник лісничого. На перших порах здавалося, що обов’язків повний міх, ніколи до гори голови підняти. Але той міх треба нести і неабияк. У лісництві волинити не доводиться. Запустиш, розслабишся – відразу дається взнаки при першій же перевірці. Беруть, наприклад, план роботи на квартал. Йдем на місце і давай показуй, що зробив.
– Головне у роботі – це виконавська дисципліна і самоконтроль, – вважає Ігор Юрійович. – Майже п’ять гектарів лісоплощі,1200 гектарів природно-заповідного фонду місцевого значення, як зветься у народі «Красна гора». На цій ділянці наше головне завдання охорона лісу. На решті – виконуємо експлуатаційні та захисні функції. До речі, заказник славиться чудо-деревом – «Бархат амурський», тобто коркове дерево.

Вища посада, більші обов’язки
Не так вже й давно Ігор Мельничук ходить  лісом у посаді лісничого, тому ще не все, за його словами, осягнуто в обов’язках. Не соромиться отримати пораду або запитати у старших. Долучається до вивчення спеціальної літератури, вдячний за своєчасну допомогу в організації тижневих, місячних, квартальних завдань. Особливо радіє за допомогу у складанні річних планів. Вони мають вигляд сезонних робіт – в цьому їхня особливість. Взимку, не зважаючи на сніги та морози, рубку-чистку лісових насаджень слід неухильно забезпечити, домогтися складання і вивезення хмизу та деревини. Провести планові рубки зрілого лісу, забезпечити технічну безпеку виконання робіт. Підготувати насіннєвий матеріал. Доставити корм для звірів.
Весною також відповідні роботи. Насадження вирощеного посадкового матеріалу. На Горохівщині культивують листяні дерева – вільха, дуб, а також модрину, яка добре приживається, швидко росте і набирає в об’ємі стовбура. Приблизно щороку у лісництві висаджують дев’ять гектарів молодих побігів лісових культур. Літом багато роботи за їхнім доглядом. Залежно від погодніх умов забезпечують полив, підживлення. Першочергове завдання – пожежна безпека і заготівля кормів для звірини. За словами лісничого восени також не залишаються без роботи. Не варто думати, що лісник лише проводить обхід своїх володінь, хоча це також входить до його обов’язків. Всяко трапляється у лісі. Хоча випадки поодинокі, та мають місце самовільні рубки деревини, крадіжки дуба, модрини, факти незаконного полювання. Нещодавно у Ново-Зборишівському лісництві на  вимогу лісника не чинити порушень правил мисливства у нічний час, зловмисники намагалися пострілами у їхній бік залякати лісову охорону. Правда, на окремих ділянках. Де вирощуємо птицю і тварин встановлені прилади відео спостереження.

Головний скарб лісу – його люди
– У структурі Ново-Зборишівського лісництва, – продовжує оповідь Ігор Мельничук, – три дільниці, які обслуговують майстри лісу Валерій Порфирович Юрчук, Олександр Євгенович Циренюк та Іван Миколайович Маціюк. 
Останній однокурсник Ігоря Мельничука по навчанню у Шацькому лісовому коледжі. Нині він заочно навчається у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Інші двоє – із вагомим стажем роботи у лісовому господарстві.

– Ігоре, а лісова професія у Вас родинне заняття? – запитую.
– У сім’ї нас уже троє.
Мельничуки проживають у селі Галичани Мар’янівської об’єднаної територіальної громади. Батько Юрій Олександрович, скільки себе пам’ятає Ігор, трудиться майстром лісу ДП «Горохівське ЛМГ». На початку війни з Росією  був у бригаді Волинських волонтерів управління лісового господарства і мисливства, які облаштовували бліндажі на Маріупольському оборонному рубежі. У 2015-16 роках за контрактом захищав рубежі України від російських загарбників і найманців в районах Мар’їнки та Іловайська, ветеран АТО. Молодший брат Назар завершує навчання у Київському національному біотехнічному університеті. Зараз проходить переддипломну практику у Ново-Зборишівському лісництві.

– Виходить Ви, Ігоре, для брата уже наставник?
– Саме так. Під моєю орудою готує дипломний проект, який невдовзі захищатиме, – нотками гордості зазначає старший брат.
Така надійна підтримка імпонує і вселяє надію, що сімейна традиція лісничих у родині Мельничуків з часом матиме належне продовження чудової династії працівників лісу на Горохівщині.
Ми уже завершували розмову з Ігорем, коли головний лісничий, що був поруч, зауважив, що в Ігоря є хороше захоплення – гра у футбол. Сільська команда ФК «Юність Галичан» входить до складу призерів футбольного турніру. Минулого року посіла першість, нині – у турнірній таблиці займає почесне третє місце. Тож не лише на роботі з відповідальністю ставиться до виконання службових обов’язків, а також не пасе останніх у спорті.
– Якщо більше запитань немає, – мовить співрозмовник, – поїду на дільницю. – Службова «Нива» вже зачекалася. Маю на сьогодні ще багато планових завдань. 

– Щасти тобі, Ігоре Юрійовичу!

Степан ШЕГДА.
На знімку Віктора Райова лісничий Ігор Мельничук.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (476) - 88.6%
Пізно (15) - 2.8%
Яка різниця? (8) - 1.5%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (20) - 3.7%
Мені байдуже (16) - 3%