→Рубрики →Колонка редактора

Безкарні душогуби з удавками

Вбивство керівника «Білоруського дому в Україні» Віталія Шишова агентами режимів Аляксандра Лукашенкі чи Владіміра Путіна наразі є найвірогіднішою з версій, що розглядає українська поліція. Але якщо це так, то убивці, швидше за все, як і в багатьох подібних злочинах вийдуть сухими з води. Чому так?

Отже, Віталій Шишов приїхав в Україну наприкінці минулого року, коли в його рідній країні режим самозваного правителя Білорусі почав масові та жорстокі репресії проти всіх учасників мирних акцій протестів.

Арешти тривають і досі, кількість жертв політичного терору сягнула кількох тисяч. Решта білорусів – залякані та безініціативні. Лише одиниці наважуються на відкритий спротив, а оскільки для цього вони в Білорусі не бачать ніяких можливостей, то намагаються діяти з-за кордону. В основному, з Литви, Польщі та України.

Втім, знову підтвердилося, що наша земля для вимушених утікачів від тоталітарних режимів зовсім не безпечна. Пригадаймо хоча б долю опозиційного журналіста Павла Шеремета, якого агенти спецслужб (білоруських, російських?) підірвали в автомобілі 5 років тому прямо за кілька кварталів від головного офісу СБУ, а винних (крім призначених на цю роль горе-міністром МВС Арсеном Аваковим захисників України) так і не покарали.

Перед тим було резонансне вбивство в нашій столиці російського депутата Госдуми Дєніса Воронєнкова: в березні 2017 р. ФСБ найняла на роль кілера одного з асоціальних ветеранів АТО/ООС. Виконавця – затримали, організатори на свободі…

Тож опозиціонер Леонід Развозжаєв, який у 2012 р. намагався отримати політичний притулок в Україні, але був викрадений із центру Києва та опинився в Москві, може вважати себе ледь не щасливчиком: не вбили, а живим у полон захопили…

Втім, трагічна смерть Віталія Шишова – це ще один слід від російських і білоруських спецслужб, які задля задоволення хворобливих людиноненависницьких примх своїх хазяїв готові і отруту «Новачок» у серці Великої Британії застосовувати. І цивільні пасажирські літаки з застосуванням бойових винищувачів примусово приземляти, щоб убити чи захопити чергову жертву.

Легше всього все списати на емоційний стан 26-річного опозиціонера, який як зазвичай вирушив на ранкову пробіжку до лісосмуги, де його тільки через добу знайшли повішеним. З досвіду вбивства власного кореспондента газети «Киевские Ведомости» по Луганській обл. Петра Шевченка (ще в 1997 р. його знайшли повішеним у напівзруйнованій котельні віддаленого району Києва, де він ніколи раніше не бував), сценарій інсценізації самогубства найкраще допомагає замести всі сліди вбивства…

Щось не так працює в механізмі нашої правоохоронної системи та судових органів, раз зло постійно залишається не покараним і розростається все далі… Якщо, звичайно, такий механізм ще взагалі залишився…

Володимир ДАНИЛЮК.
На фото порталу «Островок»: таким був Петро Шевченко.