ПОЦІЛУНОК від МЕльпомени

ПОЦІЛУНОК  від МЕльпомени

Світлана Органіста – в числі провідних актрис Волинського академічного облмуздрамтеатру імені Тараса Шевченка, Заслужена артистка України. Наступний рік ювілейний. 1992 року, повна надій і творчих сподівань, у колектив влилася дипломована спеціалістка за фахом акторка драматичного театру і кіно, яка з відзнакою вийшла зі стін Київського державного інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Творчий колектив у всі часи був і таким залишається. Тут панує дух колективізму, непідробної геніальності корифеїв сцени, вимогливості водночас із великою увагою до молодого поповнення з якоюсь притаманною лише йому чутливою прискіпливістю та з невмирущою серед професіоналів сцени лаконічною думкою:
«Ось ми такі! Сам або сама бачиш! А хто ти?! З Великої букви, чи ще до неї потрібно довго тягнутися, як першому пагінцю майбутнього царя лісу – дуба».
Однак грунт в обласному театрі був життєдайним та родючим для росту. Молода актриса не гнітилася оточенням «великих», а сміливо вписувалася своєю щирістю, намаганням вдихнути творчий дух колективу і завжди тягнутися до висот майстерності, живитися безцінним надбанням Досвіду. Пригадується, як ще на початках сценічного шляху Світлани Органістої Народна артистка України Людмила Приходько в колі театрального активу і своїх друзів позитивно висловилася із притаманною їй відвертістю і щирістю про молоду випускницю вузу, який свого часу також закінчила.
– Мені подобається це дівча, наповнене невичерпним багатством таланту. Таки залишила свій поцілунок на її голівці Мельпомена і не полишає опікуватися.  Вона ще про себе заявить як талановита акторка та майстриня сцени. Приємно бачити, що в колектив прийшла обдарована особистість.

На початках мрії
Кажуть, що артистом потрібно народитися. Може, й справді так. Не без Божого дару приходимо у цей світ. Бог запалює іскорку. Багаття роздмухують батьки, школа, оточення, суспільство своїми основами співжиття.
– Найкращим і найбільшим професійним порадником і другом для неї були шкільні роки, – вважає Світлана Леонідівна.
Справді, для неї вони були не тільки змістовними, захоплюючими і цікавими, а вимальовувалися предтечею на шляху до ще не зовсім окресленої мрії. Відмінному навчанню у Горохівській загальноосвітній школі нітрохи не заважала участь допитливої учениці у численних шкільних гуртках, заняття у музичній школі, відвідування репетицій трьох вокально-інструментальних ансамблів, в тому числі один дорослий. А ще розмальовувала шкільні альбоми та стінгазети, до яких сама писала статті і готувала сценарії шкільних вечорів на яких співала, читала вірші. Батьки намагалися оберегти дитину від перевтоми, надмірного навантаження, добре розуміючи можливі наслідки для здоров’я. Та марно, відмахувалася  від порад переконаннями, що це їй цікаво і захоплює, а уроки встигає вчити. Найкращим доказом для батьків були відмінні оцінки як у щоденнику, так і в табелі за четверті.
– Мені цікаво саме так  проводити дні та планувати свій час. Я встигаю!–відповідала на заувагу батьків.
Тато працював у газеті «Будівник комунізму» і очолював районне радіомовлення - залучав юнку начитувати для ефіру місцевого радіомовлення журналістські матеріали. Тішився і батько, редагуючи для районної газети інформаційні дописи дочки про шкільні будні. Їй вони,  на радість батькові Леоніду Івановичу Органістому, професійному журналісту, вдавалися без надмірного втручання. Серце радувала думка, що дочка піде у професію його шляхом. Для такої надії мав усі підстави – інформації за підписом Світлана Органіста друкували обласні газети, а також використовували журналісти молодіжної редакції обласного радіомовлення.
У дев’ятому класі вона  переможниця обласної олімпіади з української мови і літератури, а на Всеукраїнській олімпіаді юних філологів виборола друге місце у конкурсі читців.
Сцена і глядач для Світлани не були чимось незнайомим і новим, вона завжди відчувала себе впевненою. Навпаки, підсвідомо розуміла, що не буде вчителькою української мови і літератури, не манить своєю перспективою і журналістика так сильно як сцена. Вже у випускному класі поманила думка про театральний інститут. Вона ще не була зрілою, сумніви огортали душу, ятрили сердечко. Не один раз ставила перед собою запитання: «Чи справжньою є моя мрія? Чи зможу так грати на сцені, щоб глядач повірив мені? Хоча б не помилитися...»
– У цих роздумах стою немов Іван-царевич у відомих казках на роздоріжжі трьох шляхів: педагогіка, журналістика, театр, – пригадує той час Заслужена артистка України. – Було боязко, а якщо це не моє?
Можливо, батьки намагалися бути дороговказом для своєї дитини, щоб обрати правильний шлях у життя. Зрештою, не наважилися на категоричність. Із власного досвіду розуміли: вибір має зробити сама.
– Як сприйняли батьки рішення вступати до театрального вузу? Для відмінниці- медалістки вибір був, як на той час, досить широкий?
– Залишається лише дякувати за такт і мудрість,– мовить Світлана Леонідівна.
Відомо, що мама любить переглядати вистави, в яких задіяна дочка. Скоріш за все – це переконання в тому, що вчинила правильно і не перечила у намірі стати актрисою.

Театральна наука і майстерність
Диво-дівчині з її безпосередністю в поведінці, виразністю мови, вмінням триматися на сцені, емоційністю, тактовно змушувати глядача звертати увагу на себе і ще багато рис та почуттів, притаманних для сцени, припали до душі вимогливим екзаменаторам на вступних іспитах до театрального інституту.
Щасливою чайкою летіла до мами, що чекала за дверима і разом бігли до  найближчого телефону, щоб порадувати тата вступом до омріяного вузу. Незабутні хвилини емоцій, почуттів і щастя. Здавалося, що оточуючі чують як гулко б’ється серце, а з душі набатом рветься голос – я студентка! Не йняла віри від оголошеного списку про зарахування до групи майстер-класу легендарного театрального педагога,  професора Л. А. Олійника. 
Словами важко передати, із яким завзяттям молода спеціалістка розпочала працю на волинській сцені. На порозі третій десяток літ, та до дрібниць пам’ятає роботу над першою виставою.
– Поділіться спогадами, як відбувалося становлення вчорашньої студентки в ролі акторки?
– Як і в кожного початківця будь-якої професії, душа трепетала та огорталася неясною тривогою. І все ж вирішила зусиллям волі погасити цей неспокій. Коли ступила на сцену, його як рукою зняло. Я вийшла працювати, робити звичну справу, якої навчали мої мудрі викладачі-наставники. Роль Мотрі Кочубеївни у виставі «Я кличу Всевишнього Бога. Іван Мазепа» ( режисер заслужений діяч мистецтв України М.Ілляшенко) отримала ще на останньому курсі навчання. А почавши над нею працювати зрозуміла, що диплом хоч і з відзнакою – це лише початок акторського навчання. Професію цю потрібно освоювати та вдосконалювати усе життя.
Світлана Органіста на сцені зіграла більше шістдесяти ролей. Вона яскраво характеризує героїнь української класики, зокрема, у творах Івана Карпенка-Карого – Харитину, Софію, Марисю, Наташу у «Наймичці», «Безталанна», «Мартин Боруля», «Суєта», Мелашка із «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького у її виконанні – яскраво виражений образ тогочасної української селянки. 
– Як актриса, Світлана Леонідівна, – зазначає головний режисер театру, Заслужений діяч мистецтв України Михайло Ілляшенко, –  особливо органічна у драматичних ролях. Скрупольозно вимальовує характер від найдрібніших деталей поведінки своїх героїнь до виразних глибоких реалій. Має глибинне відчуття часу, простору, які у кожній ролі знаходять відтінок трагедії, сутнісного звучання. Вона однаково органічна та майстерна як у класичних, так і в експериментальних постановках. Ще одна природна риса її характеру полягає у нестримному бажанні зрозуміти режисерський задум і самій спробувати себе у режисерських постановках.
 Втілила Світлана Леонідівна свій задум у 2012 р. із створення театру-студії «Коло Лесі» при Волинському державному університеті ім. Лесі Українки. Першоджерелом послужили державні іспити із сценічної мови у Волинському державному  коледжі культури і мистецтв, де викладає спецдисципліни з 2000 р.( До речі, у творчій трупі театру сьогодні майже 80 відсотків акторів молодого і середнього покоління її учні.) Це незмінно якісні поетичні вистави за творами видатних українських та світових поетів. За творами наших земляків Василя Слапчука «Мовчання адресоване мені», Ігоря Павлюка «Алергія на вічність», або  «Він і Вона –любові таїна» та творами інтимної української лірики, «Любов, що водить сонце і світила» – античної поезії. Театр-студія «Коло Лесі» - вимріяний творчий режисерський проект пані Світлани.  
Наступною сходинкою її вдосконалення в режисурі стала вистава за творами Лесі Українки у версії Світлани Органістої «Лесина містерія», зіграна на сцені лялькового театру в 2013 р. Вдосконалений варіант «Лесиної містерії» відбувся на великій сцені Волинського театру цього року. Потім були «Таємниця новорічного лісу» О. Антокольського, поетична вистава «Серце матері» Кості Шишка, вистава-концерт «Валентинів день: кохання крізь віки» Дарини Гребенко, «Музині химери» за короткими драматичними творами Лесі Українки та інші.
Ідею ж  створення камерної сцени у стінах театру запровадив тодішній керівник колективу, Заслужений діяч мистецтв України Богдан Береза. Світлана Леонідівна творчо підтримала її моновиставою «Стіна» за Ю.Щербаком і М. Мерзлікіним (реж.Г.Стефанова), де вона зіграла княжну Варвару Репніну – улюблену роль яку грає і донині. З цієї вистави, власне, і розпочався творчий літопис камерної сцени у Волинському театрі. У постійному репертуарі «Фрекен Жюлі» А. Стрінберга, «Химерна Мессаліна» Неди Нежданової…– успішні режисерські роботи Світлани Органістої як дипломованого спеціаліста. 
Через двадцять три роки у тому ж виші, який став університетом театру, кіно і телебачення студіювала основи режисерської майстерності драматичного театру на курсі О. Кужельного.

В акторів хобі професійне
Нині у неї два сильних і рівноцінних крила: акторство і режисура, віддавати любов чомусь одному вважає неправильним. Із улюблених останніх за часом ролей Василуца із «Каса маре» та Солоха із «Різдвяної ночі» (режисер Михайло Ілляшенко), Маркіза Марісабель із «Обережно, жінки!» (режисер Людмила Колосович), Леся Українка із «Лесиної містерії» (режисер Світлана Органіста). Нині працює як режисер над виставою «Долі жіночі, або Послання від заробітчанок» Мирона Лисака. Гратиме у ній роль Журналістки. Тут також знадобляться знання набуті у свій час на Волинському телебаченні.
Захоплення, якими майстерно володіє Світлана Органіста, зародилися у підлітковому віці. Вважає, що все розпочалося ще в школі. Насправді, як кажуть одесити, таки-так. Багато років була авторкою і ведучою програми місцевого телебачення «Півгодини для родини», в яких змістовно розповідала про відомі родини Волинського краю, про таланти і творче життя колег, митецьке життя і плани театрального колективу. Як тут не згадати добрим словом батька і редакційний колектив горохівської районки. 
– У Світлани Органістої багато хороших рис характеру та загострене  відчуття колективізму, – характеризує директор театру, Заслужений працівник культури України Анатолій Глива. – Вона незмінна ведуча концертів театрального оркестру, самостійно готує текстові підводки до концертних номерів та знайомства глядачів з виконавцями. 
Актриса постійна ведуча багатьох державних урочистостей, учасниця творчих зустрічей і концертів у трудових колективах міста і області, а також на столичній сцені.
– Мені це близьке до серця і душі, – зізнається. – Інакше не вмію!
За її стилем творчого життя, актор має постійно розвиватися, прагнути до досконалості. Лише наполеглива праця може привести до успіху на сцені. Тому не варто дивуватися глядачеві, коли у виставах Світлана Органіста досконало володіє танцем, співає, грає на фортепіано, декламує вірші, імпровізує. Все це – акторський талант, помножений на самовіддану любов до театральної сцени.  

Степан  ШЕГДА.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (5) - 55.6%
Пізно (1) - 11.1%
Яка різниця? (1) - 11.1%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (0) - 0%
Мені байдуже (1) - 11.1%