З хама не буде пана…

З хама не буде пана…

Установа, яка має назву Верховна Рада України, перетворилася на древньоримський колізей, де гладіатори зі статусом нардепів нападають на своїх політичних опонентів, наче розхристані хулігани в темному провулку. Для чого українцям хами зі статусом недоторканості?


Поняття репутація – щось далеке і незбагненне для більшості нинішніх владоможців. Причому, нинішні – це ні тільки сьогоднішня т. зв. «еліта». А і їхні попередники та, якщо не змінимо систему відбору кандидатів на найвищі державні посади, і їхні наступники.


Дзеркало узаконеного свавілля – це вітчизняний парламент. Можливо, подібні хуліганські вибрики та хамські заяви притаманні й іншим коридорам влади, але ті закриті від суспільства сімома замками секретності. А засідання Верховної Ради України відбуваються у відкритому режимі, тому там одразу «видно пана по халявах».


Проблема ж не в тому, що одіозний нувориш Микола Тищенко банально напав із кулаками на свого колегу та недавнього однопартійця Гео Лероса. І не суть проблеми, що останній у промові «незлими тихим словом» згадав у «справі вагнерівців» чинного Президента Володимира Зеленського і керівника Офісу глави держави Андрія Єрмака. Біда, що народний депутат України на 31-ому році Незалежності дозволяє собі боротися з інакомислячими з допомогою методів неадекватних гопстопників!


Ви думаєте, що Микола Тищенко – щось особливо гидке і таке, що мало б і за попередні свої гріхопадіння, і за парламентську атаку добровільно скласти повноваження і, купивши боксерські рукавички, піти на професійний ринг?


Далебі!


Подібні дії – на превеликий жаль! – давно стали безкарною практикою діяльності вітчизняного парламенту, де сила аргументів давно поступилася аргументам сили. Але якщо представники «антинародного режиму Януковича» в такий брутальний спосіб протягували вигідні собі та Москві рішення, то чому подібне процвітає і коли при владі ніби то «демократичні сили» та «нові обличчя»? І чому, чорт забирай, цим аморальним особам усе сходить із рук?!


Пригадуєте, як 11 грудня 2015 р. народний депутат з орбіти впливу Петра Порошенка напав під час виступу все з тієї ж парламентської трибуни на на той час чинного Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка? От вибіг із букетом, а потім – хвать однією рукою за груди, а другою поміж ніг доповідача, і давай тягнути геть…


Інші кинулися розбороняти, Арсеній Петрович і його «господарство» не постраждали, але і Олега Барну ніхто не вигнав геть із парламенту раз і назавжди. Добув собі чинно термін повноважень та й повернувся на рідну Тернопільщину, де «губернатором», до речі, трудився призначений «сивочолим гетьманом» рідний брат. Де зараз шукає місце під сонцем клан Барн, невідомо. Але точно знаємо, що Олега Барну за цей брутальний вияв хуліганства ніхто не покарав.


Тому на думку спадають знову крилаті українські прислів’я. «Бий свого, щоб чужі боялися!» – це не про наш діагноз. Тут влучніше застосувати, мабуть, таке: «Свої собаки погризуться та й помиряться»…


Але питання до хазяїна, тобто, народу: навіщо вони нам потрібні?


Володимир ДАНИЛЮК.

На фото  «Німецької хвилі»:Олег Барна тягне Арсенія Яценюка…

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

«Чи готові ви в разі збройної агресії Росії на Волинь зі зброєю в руках боротися з окупантами?».

Піду на війну в перших лавах (14) - 36.8%
Для цього є армія, прикордонники, поліція і СБУ (7) - 18.4%
Буду підпільником (7) - 18.4%
Ми приречені на поразку (2) - 5.3%
Мене це не стосується (5) - 13.2%