→Рубрики →Західний вектор

Українсько-німецько-польський медіа-клас

«Herrlich!» – сказали німці про волинян та наш край і пообіцяли продовжити розбудову українських медіа за західними стандартами. А члени польської делегації журналістів додали: «Swietnie!». І це означає, що міжнародний семінар-конференція «Нові медіа та громадянське суспільство» відбувся на гідному рівні та стане черговим кроком до просування нашого суспільства до загальноєвропейських фундаментальних принципів взаємодії медіа, влади та людей.

Настав час уголос та детально обговорити нові медіа в Україні. У тому, що тема ця ще настільки ж зрозуміла, як і не вивчена представниками нашого журналістського простору, чи не щодня переконувалися під час цікавого та змістовного заходу, який відбувся на базі спортивно-оздоровчого табору «Гарт» СНУ ім. Лесі Українки, що на о. Світязь Шацького р-ну.

Обговорювали питання німці, поляки та українці – спільно. Можливою така пізнавальна дискусія стала завдяки співпраці, яку продовжила та підняла на якісно новий рівень ГО «Форум українських журналістів» у Волинській області, ГО «Польсько-німецька фундація», Міжнародна медіа-асоціація «Youth4Media Network», об’єднання «Burgerhaus Bennohaus» (м. Мюнстер, земля Північний Рейн-Вестфалія») за сприяння обласної ради й облдержадміністрації у рамках проекту «Школа сучасної журналістики».

Тож вражень захід по собі лишив – безліч.

Першими до роботи долучилися студенти Інституту філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки, які прибули разом зі своїми викладачами. І ставка організаторів на пошук молодих талантів, які вже найближчим часом стануть обличчям вітчизняної (а то й міжнародної!) журналістики, виявилася правильною.

По-перше, наші студенти чудово володіють іноземними мовами, і це зекономило чимало часу, необхідного для перекладу німецькою, польською та українською. До речі, забігаючи дещо наперед, треба відзначити ще одну особливість сучасної України: освічені люди зазвичай використовують для спілкування на подібних подіях німецьку, польську, українську, англійську, але аж ніяк не російську…

По-друге, майбутні акули медіа-простору отримали унікальну можливість не тільки поповнити запас теоретичних знань та почути вичерпні відповіді від експертів на всі питання щодо взаємодії як традиційних, так і нових медіа (маються на увазі соціальні мережі) з різними владними та громадськими структурами, але й пройти кілька майстер-класів із практичної журналістики.

Оскільки семінар-конференція «Нові медіа та громадянське суспільство» з об’єктивних причин збігся з міжнародним науковим семінаром «Евалюація освітнього простору», то організатори обох заходів вирішили прес-конференцію провести спільними зусиллями. Тим паче, реформація двох просторів – освітнього та інформаційного – сьогодні так тісно пов’язана, що вже навіть фахівцям важко розмежувати, де починається інформаційна робота і закінчується освітній процес, та навпаки!

Тож спільна зустріч із журналістами за участі ректора Лесиного вишу Ігоря Коцана, директора Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій Національного педагогічного університету ім. Миколи Драгоманова Володимира Євтуха, видавця найбільшого регіонального журналу ФРН «ТОР Magazin» Міхаеля Руісса, почесного доктора PR-технологій та зв’язків із громадськістю університету Франкфурта-на-Майні (ФРН) Моріса Гутцінгера, професора Ягелонського університету Кракова (РП) Лєшека Корпоровіча та учасників журналістського зібрання – голови ГО «Форум українських журналістів» Володимира Данилюка, очільника Європейської медіа-асоціації «Youth4Media Network» Йоахіма Мусхольта, віце-президента «Польсько-української фундації» Пьотра Пнєвскі, викладачів та студентів університету, німецьких, польських та українських журналістів була цілком доречною.

Спілкування видалося на славу. А особливо втішила присутніх українських журналістів та науковців інформація Ігоря Коцана про те, що німецькі партнери погодилися подати для фінансування коштом ЄС проект науково-технічного парку СНУ, що дасть можливість залучити понад 50 млн євро і за рахунок цих грошей збудувати на вже виділеній університетові земельній ділянці в Луцьку сучасний центр вищої школи найвищого ґатунку.

А от першу робочу зустріч майстрів сучасної волинської журналістики, представників громадськості та німецьких і польських експертів голова правління ГО «Форум українських журналістів» Володимир Данилюк, з ініціативи котрого все це й стало можливим, розпочав на мінорній ноті: символічна хвилина мовчання дала можливість кожному з українців, німців та поляків подумати про тих, хто ціною власного життя на Сході нашої країни відстоює людське право жити і працювати вільно…

– Ми повинні вміти правильно працювати в умовах революції, а тепер і війни. Це і є основною метою заходу – навчитися. Переконаний, що досвід європейських країн – зокрема Німеччини та Польщі – нам дуже знадобиться, адже скоро матимемо такі ж умови роботи, як і наші колеги з Європейського Союзу. Тому повинні як слід підготуватися, – підкреслив Володимир Данилюк.

Йоахім Мусхольт, котрий очолив німецько-польську делегацію, займається розбудовою медіа-простору в Німеччині та формуванням громадянських ініціатив задля досягнення результатів у багатьох конкретних напрямках, не приховував від своїх нових українських друзів: питання свободи слова дуже актуальне як у всьому світі, так і конкретно в Німеччині. Оскільки за свою історію країна вже встигла відчути, наскільки ефективно може вбивати громадянську свідомість тоталітарна пропаганда (йдеться про часи Третього рейху). Саме тому демократична Німеччина стала однією з країн, де зміни в медіа-сфері почали впроваджуватися на принципах пріоритетності.

Тепер там – близько 140 громадських ЗМІ, до яких належать не лише популярні телеканали та радіохвилі, але й некомерційні радіо, місцеві та навчальні видання, інтернет-канали тощо. У ФРН розуміють специфіку як приватних, так і державних медіа, але роблять ставку на громадські, які, до речі, мають право навіть на безплатну трансляцію своїх програм у ЗМІ інших форм власності! Як негативний приклад фахівець наводить Італію, де, з його слів, «із 5 каналів 4 піарять Сільвіо Берлусконі». Німеччина – федерація, тож і медіа там розвиваються на рівні окремих земель (аналоги областей). На рівні федерацій їхня робота координується, але держава загалом до формування такої політики має дуже малий стосунок.

– Якщо говорити конкретно про громадські медіа, то вони відображають повсякденність, – каже Йоахін Мусхольт. – І створюються громадянами для громадян. Саме такі медіа показують людям реальні картини про події, скажімо, у Тунісі чи Україні.

Що ж мається на увазі? Загалом ви все правильно зрозуміли: ці нові медіа насправді для нас (пробачте за каламбур) не такі вже й нові. Ми давно черпаємо інформацію все з того ж «Ютуба», «Фейсбука» чи «Твіттера». Давненько на телебаченні дивимося відеозаписи звичайних користувачів про події, а на інтернет-сторінках лишаємо коментарі про ситуацію, читаємо подане іншими в газетах та журналах і самостійно робимо висновки. Чого гріха таїти: нерідко з таких «коментів» дізнаємося більше, ніж із тексту, створеного журналістом. Та й наше телебачення, газети чи електронні видання взагалі давно стали місцем, куди звичайній людині можна звернутися з будь-якою проблемою і просити, аби допомогли її вирішити.

Що стосується Німеччини, то у них там давно вже створені цілі організації, котрим у рамках європейських грантів вдається отримати кошти і мати можливість працювати, навчаючись.

Саме такий вид роботи українських медійників вражав чи не найбільше. Виявляється, в рамках таких проектів, які фінансує все той же грантовий ЄС, будь-хто може здобути кваліфікацію чи то журналіста, чи то фотографа або оператора. От, до прикладу, платформа «Open Bennohaus web.tv», котру й презентували закордонні колеги, – це створене волонтерами, студентами й навіть учнями громадське телебачення на рівні однієї федеральної землі, котре можна дивитися як он-лайн, так і на цифровому ТБ та у записі. Кошти на розвиток вони шукають самі і, загалом, називають себе доволі бідною організацією, адже бюджет… 100 тис. євро на рік, який для українців хіба у рожевих мріях, для німців – катастрофічно малий.

Тепер про кваліфікацію. Німецькі та польські колеги розповідають, що постійно готують фахівців, після чотирьох місяців навчання яким видають документ про кваліфікацію. Йоахім Мусхольт запевняє, що рівень підготовки – досить високий, отримати знання журналіста чи телеоператора можуть громадяни різних країн.

Йоахім Мусхольт під час дискусії пригадав історію: мовляв, у 2004 р. він приїхав в Україну і хотів тут репрезентувати проект, цікавий як для українців, так і німців, проте йому зробили лише комерційну пропозицію. Тобто: плати гроші за оренду зали для проведення прес-конференції, потім – за замовний репортаж на телебаченні, і – жодних проблем! Він поцікавився: чи є все ж у нашій країні свобода слова, місце, куди людина може прийти і публічно висловити власну думку?

Українські медійники й справді були подивовані такою ситуацією. А честь свободи слова на конкретному прикладі роботи волинського телебачення взялася захищати заступник керівника ВОДТРК Юлія Романюк. Вона розповіла, що 4-та частина рекламного ефіру присвячена саме соціальній складовій, та й жодній людині, в принципі, не відмовляють у праві висловити власну думку. У тому ж запевнили представники волинської преси та інтернет-видань. Тож зробили висновки: в Україні далеко не все так погано.

Пьотр Пнєвскі, польський експерт, про нові медіа висловлювався однозначно: перевага таких ЗМІ у тому, що вони можуть сміливо критикувати владу – не залежні від неї. Знову ж таки – живуть коштом Євросоюзу. Проте кожне слово чи кожне зображення і в соціальних мережах має підкріплюватися правдивими фактами. Інакше – дуже сувора відповідальність, аж до порушення кримінальних справ!

Цікаво й те, що у польському законі прописане право позаурядових організацій транслюватися на державному телебаченні, але поки спільну мову вдається знайти тільки з приватними каналами. Державні у той час, коли мають показувати їхні передачі, транслюють рекламу...

Власне, на необхідності спільної відповідальності за подану в нових медіа інформацію звертали також увагу власкор «Голосу України» по Волинській області Микола Якименко та його колега з «Урядового кур’єра» Валерій Мельник. А то «виклав» у мережі хтось фотографії з текстом про місце розташування українських військ у зоні АТО, а за годину наш підрозділ «накрив» вогневий наліт ворога…

Що ж таке реалії війни на Донбасі, деталізував гендиректор Донецької ОДТРК Олег Джолос. 27 квітня російські терористи, виставивши попереду дітей та жінок, силою захопили приміщення телерадіокомпанії. Олегові Володимировичу та всім іншим працівникам висунули ультиматум: або служитимуть «ДНР», або… З 60-ти працівників лише 2 погодилися стати навколішки перед сепаратистами…

Тому донецький журналіст, який прагнув лише відстоювати державні інтереси у вітчизняному медіа-просторі, зараз у вимушеній еміграції.

Тому відповідати треба всім і за все. Наприклад, самому Миколі Якименку за власні публікації 16 разів доводилося відстоювати справедливість у судах, а людям, котрі нерідко безжально ганьблять у тих же коментарях якогось приватного сайта будь-кого і будь-що, жоден закон не перешкода. А так бути не повинно! І так вважає не тільки Микола Якименко та німецькі й польські фахівці, але й дуже багато українців, про що сказала головний редактор газети «Відомості» Галина Федоренко.

Слово мала і доктор політології СНУ ім. Лесі Українки, заступник голови Громадської ради при Волинській облдержадміністрації Оксана Ярош. Вона провела цікаве дослідження: аналізувала в соцмережах аккаунти очільників області. Виявляється, нинішні представники влади Волині не надто готові відкривати результати своєї діяльності у безмежному інтернет-просторі.

– Але ж суспільство вже не уявляє свого життя без «Фейсбука», «Ютуба» та «Вікіпедії», – зауважила Оксана Ярош. – Мало того: влада повинна активно ініціювати діалог із представниками громадянського суспільства, інакше громада сама прийде до влади і вимагатиме відповідей.

Ще б пак! Тут на згадку одразу спадають офіційно-емоційні коментарі міністра внутрішніх справ України Арсена Авакова – він ледь не днює й не ночує в одній із соцмереж.

– Чи не здається вам, панове, – пожартував із цього приводу Володимир Данилюк, – що такий вид діяльності може призвести до серйозного скорочення чиновницьких штатів? Адже виходить, що можна розпускати усю прес-службу, якщо й сам керівник так непогано справляється.

Проте, за словами Оксани Ярош, представники влади на Волині послугами конвергентних медіа користуються неналежно. Так, доктор політології проаналізувала у «Фейсбуці» аккаунти екс-голови Волинської облдержадміністрації Григорія Пустовіта та нинішнього її очільника – Володимира Гунчика.

Виявляється, за період свого губернаторства Григорій Пустовіт був абсолютно пасивним. Від моменту призначення на нову посаду він не залишив жодного повідомлення та відновив свою активність лише після звільнення – 5 серпня.

А от нинішній керівник області – Володимир Гунчик – відкрив сторінку у соцмережі якраз напередодні призначення на високу посаду.

– Він шукає свій шлях, активні зв’язки з громадськістю, проте у нього ще дуже мало друзів, – констатувала політолог.

Загалом про розвиток нових медіа Оксана Ярош сказала таке: вони у нас перебувають у стані турбулентності.

Доповідь політолога привела до серйозної дискусії між учасниками конференції. Зокрема німецьких журналістів цікавило, як волинські колеги працюють з інформацією у соцмережах, оскільки її не можна подавати як єдиновірне джерело.

Натомість присутні наводили позитивний приклад активності застосування новими медіа на практиці – ну хто з нас не коментував, наприклад, Луцького міського голову Миколу Романюка?

Звісно, фахівці журналістської сфери не стали складати оди про нові медіа і переконувати, що вони – яскравий та досконалий приклад функціонування демократичного суспільства. Адже недоліків іще чимало!

Та варто подивитися правді у вічі: саме завдяки громадським медіа українці дізнавалися про реальні події на Майдані під час Революції гідності, таким способом організовувалися й досі організовуються у волонтерській справі, так мають змогу аналізувати воєнні дії на Сході країни і навіть нерідко встановлюють правду у суді. Тож усі визнали: розвиток нових медіа в Україні активізувався у скрутну для держави хвилину.

Продовження семінару стало урочистим. Привітати присутніх прибув голова Шацької райдержадміністрації Олександр Кусько.

– Я завжди з повагою ставився до вашої професії. Вона доволі складна і відповідальна, бо ви зустрічаєтеся з багатьма громадами, саме ви формуєте думку переважної кількості людей, – зазначив Олександр Сергійович.

Він подякував учасникам і побажав об’єктивності в роботі та творчих успіхів.

Від представницької влади Волині виступила Ольга Чубара, начальник управління інформаційної діяльності та комунікацій із громадськістю облдержадміністрації. Разом із Володимиром Данилюком вона вручила сувеніри іноземним гостям.

– Україна заслужила жити краще, – висловив спільне переконання Йоахім Мусхольт, побажавши, щоб наступні зустрічі відбувалися вже в мирний час, а для цього потрібно розвивати нові проекти.

А вони будуть. Це стало зрозуміло не лише коли Володимир Данилюк пообіцяв, що концерт, котрий запланували ще у мирний час, і який зі зрозумілих причин не відбувся, таки стане реальністю у майбутньому: за результатами плідної роботи на Волині німецькі, польські та українські колеги вирішили всерйоз подумати над професійним стажуванням волинських журналістів у Мюнстері (ФРН), а також – про ідею створення Інформаційного центру, який допомагатиме в ефективній комунікації між медіа, суспільством та органами влади на основі спільної відповідальності за досягнення позитивних результатів на шляху європейської інтеграції.

А що подібні заходи народжують і нові ідеї, засвідчив іще один день роботи учасників семінару-конференції. Відбулася зустріч у Шацькому лісовому коледжі ім. Валентина Сулька. На правах господаря директор цього поважного навчального закладу Ігор Жмурко організував зацікавлений діалог, у якому взяли участь голова райради Сергій Віннічук, директор Шацького національного природного парку Володимир Захарко та інші. Німецькі та польські гості довідалися, що майбутні лісівники не тільки вправно освоюють усі премудрості своєї майбутньої професії, але й зростають активними та творчими громадянами. Як приклад – випуск «Студентської газети», у чому юним обдаруванням допомагає кваліфікований спеціаліст – письменник та журналіст Сергій Цюриць, який зараз працює у «Волинській газеті».

Тож цілком зрозумілою виявилася ще одна ініціатива Йоахіма Мусхольта: подбати про те, аби запровадити співпрацю між шацьким коледжем та одним зі споріднених лісівничих навчальних закладів ФРН.

А логічним завершенням програми заходів стало ознайомлення закордонних гостей із життям Шацького р-ну, зокрема сіл Мельники та Піща, де відбулася зустріч із директором ДП «Шацьке ЛГ» Петром Ткачуком і представниками місцевої громади. Вирішили: в слушний час таки висадити на одній із ділянок поруч із так званими географічними культурами, де ростуть сосни з 72 областей колишнього СССР, молодий ліс із саджанців, які привезуть з усіх країн Євросоюзу!

Світлана ДУМСЬКА.

Фото Романа УСТИМЧУКА та Юрія ЯКОВЮКА.