→Регіони →Північ

Сила добрих традицій

В останні дні вересня у невеликому українському селі Мельники Шацької громади вшановано польських прикордонників, які в 1939 р. полягли в нерівному бою з окупантами зі Сходу. Чому це важливо не лише для істориків чи політиків, а, насамперед, для місцевого населення та всієї області?

Як уже повідомляла «Волинська газета», 28 вересня 1939 р. підрозділ Корпусу охорони пограниччя Другої Речі Посполитої з поодинокими солдатами та офіцерами Війська Польського під командуванням генерала Вільгельма Орліка-Рюккемана біля с. Мельники Ковельського р-ну Волині вступили в нерівний бій із переважаючими силами РККА з числа 52 Стрілецької дивізії полковника Івана Руссіянова. Не бажаючи здаватися, оборонці держави від навали зі сходу віддали своє життя за гасло, котре ще в 20-ті роки минулого століття стало спільним для польських та українських союзників у боротьбі проти більшовизму – «За нашу і вашу свободу!».

Агресори зазнали великих втрат, адже не сподівалися на опір поляків. В усякому випадку, артилеристи підбили кілька танків із червоними зірками на баштах, скосили прицільним вогнем понад 2 десятки червоноармійців, у тому числі і капітана Насенюка… Де похоронили їхні тіла, достеменно невідомо. Вочевидь, у Шацьку, і, як того вимагають цивілізовані звичаї війни, прах убитих солдатів не підлягає спаплюженню.

І в цьому – також велика християнська традиція нашого народу, бо в такий спосіб він демонструє гідне ставлення до памяті минулого, яким би складним та суперечливим воно не було.

Проте мельниківці – особливі навіть у цьому. Бо трагічного дня 28 вересня 1939 р. полягли в бою не тільки радянські солдати та офіцери, але й польські прикордонники. Тіла їхні й досі десь лежать по навколишніх полях. А значну частину прикордонників та жовнірів було взято в полон. І на околиці села з невідомих причин розлючені червоноармійці розстріляли понад десяток роздягнутих до спідньої білизни бранців… Бездиханних військовослужбовців місцеві люди зібрали, перевезли на сільське кладовище і похоронили в братській могилі, де тільки в часи Незалежної України вдалося спорудити гідний монумент.

Пам’ять про минуле та гідне ставлення до народів сусідньої Польщі допомогло місцевому населенню здійснити ще один непомітний подвиг уже в наші дні. Коли кілька років тому група вандалів поглумилася над монументом, що до офіційних повідомлень про цю наругу люди з власної ініціативи відновили обеліск і хрести, тож коли офіційні представники органів влади та польські дипломати приїхали на місце події, то лише констатували: проблеми не існує. А згодом СБУ повідомила про затримання групи молодиків, які на замовлення російського ФСБ вчинили подібні провокаційні акції в багатьох куточках України…

Саме тому так важливо, що 28 вересня 2021 р., як і майже 10 років поспіль, у шацькому с. Мельники відбуваються урочистості з пошанування Героїв, які віддали своє життя в священній боротьбі з поневолювачами. Символічно, що в пошануванні взяли участь командири та їхні підлеглі з 6 Волинського прикордонного загону ДПСУ та Надбужанського відділу Прикордонної варти РП – полковник Сергій Лозінський і полковник Славомір Ґонтаж. Бо ж у повсякденній службі ці підрозділи між собою тісно взаємодіють, а в складі українських чимало жителів Шацької селищної територіальної громади.

Ще один важливий штрих: панахиду провело духовенство Римо-католицької і Православної церков (ксьондз Ян Бурас і отець Василій Хомич), потім панотці разом поклали квіти до пам’ятника полеглим і замордованим… І це – також ще одне підтвердження релігійної толерантності волинян.

Звичайно, Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк, заступниця голови облдержадміністрації Вікторія Левчук (за дорученням голови облдержадміністрації Юрія Погуляйка), депутат облради Григорій Пустовіт (за дорученням голови облради Григорія Недопада), секретар Шацької селищної ради Ковельського р-ну Богдан Тимошук (за дорученням селищного голови Сергія Карпука), а також заступник голови Сеймика Люблінського воєводства РП Збігнєва Войцехолвські та інші високоповажні гості гідно вшановували світлу пам’ять полеглих та наголошували: Польща та Україна сильні тоді, коли вони разом, і незалежність кожної автоматично означає незалежність обох.

Фактично всі промовці наголошували: сьогодні захисники України на Донбасі, як і в 1939 р. захисники Польщі на Волині, віддають своє життя, щоб не допустити людиноненависницької навали зі Сходу. І знову, як понад 100 років тому, українсько-польське гасло «За вашу і нашу свободу!» є актуальним і для України, і для Польщі, і для всіх інших цивілізованих держав Європи, куди прагне вторгнутися російський окупант.

Проте і тут слід звернути увагу на дуже важливу обставину. В с. Мельники ж приїхало не тільки дуже багато гостей із усієї області та сусіднього Люблінського воєводства, тут на правах гостинних господарів почувалися місцеві жителі, які провели велику організаційну роботу, представники Шацької ОТГ, котрі допомогли провести цю акцію на високому рівні.

В усякому випадку, за дорученням Шацького селищного голови Сергія Карпука, кілька разів проводилися наради, щоб усе відбулося чітко та гідно. І коли Сергій Вікторович саме цього дня мусив виїхати в столицю на нараду з керівниками місцевої влади з усієї держави, то секретар Шацької селищної ради Богдан Тимошук не тільки проконтролював виконання намічених заходів, але й змістовним виступом показав високий рівень роботи місцевої громади.

Традиційні легкоатлетичний забіг «Дорога до миру» на символічну дистанції 1939 метрів, нагородження трійки призерів – місцевих жителів Івана Маригоду, Ярослава Пастернака і Максима Хомика (а також наймолодшої та найстаршого учасників – Наталії Носуліч та Стефана Маліновскі з Польщі), висаджування дерев у місцевому Парку дружби, концерт місцевого самодіяльного колективу, інтеркультурне спілкування – це теж неодмінні характеристики акції, аналогів якій немає ні в Україні, ні, мабуть, і в Польщі.

Тому урочистість, яку організували «Форумом українських журналістів» у Волинській області (голова правління Володимир Данилюк), люблінська Фундація «Незалежність» на чолі з Яцеком Бури за сприяння Генконсульства РП у м. Луцьку (генконсул Славомір Місяк, консул Тереза Хрущ) у взаємодії з органами місцевої влади, стала справжньою подією.

Особлива шана – студентам відділення полоністики факультету філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки (ректор – Анатолій Цьось), які знову приїхали на цю урочистість на чолі з керівницею відділення Юлією Васейко та деканом факультету Лілією Лавринович. Адже саме естафета пам’яті представників різних поколінь та різних народів і є найкращою запорукою успішного розвитку України та Польщі.

А ще треба особливо сказати, знову ж, про тих мельниківців, які з року в рік дбають, аби їхнє село було на хорошому рахунку в Шацькій громаді, а масові заходи міжнародного ґатунку – на високому рівні. Насамперед, це директор Будинку культури Федір Гірич, Микола Регещук, Василь Хомич, Олександр, Святослав, Тарас та Наталія Постернаки, Надія Падалюк, Микола Маригода, Валентина Мороз, Світлана Гірич, Олександр Семерей, Олександр Постернак, Лідія Натальчук, Іванка Постернак, Віктор Навроцький, Микола Постернак, Володимир Дударчук, Ігор Хомик, Михайло Ковальчук, Анатолій і Микола Дударчуки, Євген Забродоцький, члени ансамблю «Марічка» та багато інших. За що їм низький уклін, честь і хвала!

Бо ж результат – тільки позитивний. В усякому випадку, в кулуарах Будинку культури вже лунали розмови про те, як спільно з польською стороною облаштувати це приміщення стаціонарним туалетом з усіма зручностями. Бо «Дорога до миру» відбувається лише 1 раз на рік, а у вогнище культури с. Мельники люди приходять повсякчас. Тим паче, що тут функціонує і відділення «Укрпошти».

Роман УСТИМЧУК, Сергій ЦЮРИЦЬ.

На фото Сергія ЦЮРИЦЯ: українські та польські прикордонники біля пам’ятника в с. Мельники на честь полеглих 28 вересня 1939 р. захисників Польської держави; переможці забігу на дистанції 1939 метрів; під час висаджування дерев у парку Дружби.