Комунальні об’єкти працюють на бюджет громади

Комунальні об’єкти працюють на бюджет громади

Інтерв’ю з начальницею Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради Аллою Грабко.


– Алло Володимирівно, лучанам, жителям інших населених пунктів громади, цікаво, в який спосіб зараз проводиться процедура надання в оренду приміщень комунальної власності? Що змінилося порівняно з попереднім досвідом?

– З першого лютого 2020 р. вступив у дію новий закон про оренду державного та комунального майна. Він змінив досить багато щодо процедури надання в оренду приміщень як державного, так і комунального майна. Якщо раніше ми проводили конкурси на місцях, і це тільки в тому випадку, коли було вільне приміщення, надалі ми продовжували строки оренди з наявними орендарями, то зараз новий закон передбачає, що більшість об’єктів оренди повинні пройти через аукціони. Нині все майно в нас ділиться на дві категорії: першого типу та другого. До першого відносяться вільні об’єкти, які ми виставляємо на електронний аукціон, переможцем якого стає той, хто запропонував найбільшу плату. У подальшому ми укладаємо з ним відповідну угоду про орендоване приміщення.


– Що це за об’єкти, які заносяться до переліку першого типу?

– Це вільні приміщення, які міська влада має у власності і готова здавати їх в оренду, за рахунок якої поповнювати бюджет громади.

У перелік другого типу заносяться приміщення, які, за звичай, орендуються бюджетними організаціями. Це можуть бути громадські організації, що опікуються інвалідами, це спортивні громадські організації, які займаються оздоровленням. Власне, цей перелік також встановлений законом. Він і виписує правило, згідно з яким ті чи інші юридичні особи мають право на оренду державоного чи комунального майна без проведення аукціонів. Усі інші юридичні особи та фізичні особи-підприємці отримують право оренди на вільні приміщення через аукціон. Що ще змінилося? Якщо раніше орендарі мали переважне право продовжувати договір оренди, якщо попередній строковий закінчився, то зараз орендарі мають право продовжити лише один раз договір оренди без аукціону. Надалі ми виставляємо приміщенння на аукціон. Взяти у ньому участь має право будь-хто. І, знову-таки, переможцем стає той, хто запропонує найвищу оплату за оренду певного приміщення. Щоправда, діючий орендар має, як кажуть, право останнього голосу. Він може погодитися чи не погодитися із цією найвищою ціною, яка озвучена на аукціоні. Коли він погоджується з названою ціною, він і далі лишається в певному приміщенні і ми знову укладаємо з ним новий договір оренди. Це дає можливість значно підняти плату за оренду приміщень міської комунальної власності. Це така основна різниця між попереднім законом та нині діючим.


– Алло Володимирівно, а як в даному випадку з мораллю? Зрозуміло, що працівники соціального сегменту великих грошей не мають. Вони можуть бути у прибутковішого бізнесу чи дільків із сумнівною репутацією…

– Ви розумієте, що ми лише посадовці органу місцевого самоврядування і ми зобов’язані діяти відповідно до законодавства. Тому маємо чітко дотримуватися тих вимог, що прописав законодавець... Якась певна суть у ваших словах є, але щось поміняти не в наших можливостях. Іноді ми і справді втрачаємо орендарів хороших, добросовісних, які утримували приміщення в належному стані, вчасно сплачували орендну плату. Але висока ціна може бути для них непосильною, і приміщення переходить до грошовитішого орендаря, якого ми попередньо не знаємо. На жаль, є такі моменти. Але є закон, і ми мусимо його суворо дотримуватися.

Крім того, хочу сказати, що всі договори на приміщення, які навіть не виставляються на аукціон, все одно розміщаються у системі «Прозоро». Раніше інформацію про оренду ми розміщували на сайті міської ради. Щоквартально всі відкриті дані поновлювалися. Але вже зараз інформація про оренду є доступною через електронно-торгову систему «Прозоро. Продажі», де можна передивитися перелік майна, яке здається в оренду. Кому здається, на яких умовах і тому подібне.


Чи існують якісь обмеження для набуття майна в оренду?

–Дивіться, обмеження також визначені законом. Ми не можемо комусь відмовити в оренді лише через те, що хтось нам не подобається. Ми навіть не бачимо людину, яка збирається орендувати приміщення. Ми оголосили аукціон, розмістили повідомлення на електронно-торговій системі «Прозоро. Продажі», а далі учасники реєструються через електронні майданчики. Це не обов’язково мають бути юридичні особи нашого міста. Зареєструватися мають право і з інших регіонів. Ми нікого з бажаючих не знаємо. Вони подали заявку і все. А коли вже аукціон закінчується, відкриваються дані учасників, які брали в ньому участь. Тоді дізнаємося і про переможця.


Тобто, все відбувається прозоро закрито.

–Прозоро-закрито, – гарно, – посміхається співрозмовниця. – Це зроблено для того, аби не траплялося ніякого втручання і відбір переможця проходив за критерієм найвищої ціни.      


У цьому році в м. Луцьку не було приватизовано жодного квадратного метру нерухомості. В чому причина? Немає чого продавати, відсутній попит, це стратегія керівництва органу місцевого самоврядування?

– Скажу так, що період масової приватизації позаду. Через те нині ми не плануємо великих надходжень до бюджету від приватизації. Нині приватизовуємо декілька об’єктів за рік. У кінці минулого року відбувся аукціон щодо об’єктів на вул. Парковій, 7 (там знаходилася невеличка майстерня площею близько 23- 25 метрів квадратних). Але оскільки приміщення в центрі міста, то ми вторгували дуже гарну суму – один мільйон сімсот тисяч грн. Ці гроші вже в нашому бюджеті.

Буквально цими днями провели ще один аукціон щодо приміщення на пр. Відродження, 2. Від нього також матимемо добрий зиск. До бюджету, знову-таки, надійде один мільйон шістсот тисяч грн. Там колись знаходилася аптека. Договір оренди закінчився і орендарі приміщення звільнили.

Прийнято рішення про приватизацію приміщення на пр. Волі, 8, де свого часу знаходилася книгарня «Освіта». Нині відбуваються певні процедурні питання, і я, думаю, десь в кінці жовтня ми виставимо його на аукціон. Так що приватизація в нашому місті відбувається, хоча не такими великими темпами, які ми спостерігали колись.


Подібних об’єктів багато набирається як в Луцьку, так і в інших населених пунктах територіальної громади?

– У нашій комунальній власності нема багато об’єктів, які потрібно приватизовувати. Зменшується і кількість приміщень для оренди. Яка, приміром, може бути оренда в лікарнях, дитячих садочках чи школах? У цих закладах вона може бути спеціалізованою. У школах можуть здавати якесь приміщення в позаурочний час для заняття дітей спортом, в лікарнях – під аптеку. У садочках ми взагалі не практикуємо ніякої оренди. Є у нас ще, скажімо, приміщення Будинку побуту на пр. Соборності та на вул. Конякіна, 14. Їх в основному орендують побутовики. І ці послуги також потрібні для для жителів міста та всієї територіальної громади.Людям треба ремонтувати і одяг, і взуття, і побутові прилади. Якраз новий закон говорить про те, що коли ми  будемо виставляти на аукціон ці приміщення, то великий бізнес, безумовно, їх поглине. Побутовики з ними не потягаються. Грошові ресурси у них невеличкі.


– За Вашим прогнозом, вартість нерухомості в м. Луцьку та навколишніх населених пунктах буде зростати чи, навпаки, через зниження попиту – зменшуватися?

– Я б не сказала, що в нас зменшується попит. Він досить великий. У нас постійно люди шукають об’єкт, який можна взяти в оренду. Через те попит великий. Мало того, вартість нерухомості в країні зростає. Це пов’язано, будемо казати, з якимись загальними економічними процесами, які відбуваються в Україні. На сьогоднішній день іде ріст вартості нерухомості. Регулювати ціну – не в компетенції нашого відділу.


– Що у Вашій роботі змінилося після того, як Луцька міська рада почала опікуватися й приєднаними до територіальної громади сільськими населеними пунктами?

– Варто зазначити, що збільшилася кількість орендованих приміщень.  Нині ми є правонаступниками прилеглих територій, але договори оренди, які були укладені ще сільськими радами, залишаються в силі до закінчення обумовленого в них строку. У нас нема ні претензій, ні конфліктів у цьому плані. Робота йде нормально, у звичному руслі. Безперечно, навантаження на працівників відділу зросло.


– Із ким із посадовців у робочих питання Ви контактуєте найчастіше?

– Ви знаєте, у нас такий відділ, що ми в силу спефіки роботи контактуємо з багатьма структурними підрозділами самоврядного органу. Наприклад, із Департаментом містобудування, земельних ресурсів та реклами, бо нашому відділу надано повноваження щодо укладання договорів на користування окремими елементами благострою для розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Але вказаний договір укладається тільки після рішення міськвиконкому на розміщення тимчасової споруди та отримання паспорта прив’язки у вище згаданому департаменті. 

Також співпрацюємо і з Департаментом житлово-комунального господарства, і з нашими комунальними підприємствами, оскільки на наш відділ покладена і така функція, як контроль за списанням майна територіальної громади комунальної власності комунальними підприємствами.


– Чи все майно в Луцьку належить до міської комунальної власності?

– На території міста, опріч міської комунальної власності, може бути й обласна, і державна, і кооперативна, яка відноситься до приватної власності. Нею володіє в Луцьку Облспоживспілка. Через те не до всіх приміщень наш відділ має пряму дотичність. Ми опікуємося лише майном територіальної громади.


– Яка роль депутатського корпусу в процесі управління майном комунальної власності?

– Напевно, найбільшу роль у майнових питаннях відіграє депутатський корпус на чолі з міським головою Ігорем Поліщуком. Саме депути під час сесійних засідань приймають рішення щодо включення об’єкта на приватизацію. Визначають переліки майна, котре буде здаватися в оренду через аукціон або без аукціону. Також у компетенції обранців громади, як і списання майна, ящо воно дороге. На це обов’язково потрібно погодження сесії міськради.   


– Ще в жовтні 2013 р. Ви призначені на посаду начальниці Відділу управління майном міської комунальної власності Луцької міської ради, і на цій посаді працюєте досі. У чому секрет такого поважного терміну роботи на одній і тій самій ділянці?

– Я не можу сказати, чому у мене великий досвід на цій посаді, де пропрацювала найдовше. Але це питання, напевно, не до мене, швидше всього до керівництва, – посміхаєтьця керівничка майнового підрозділу самоврядного органу.


– Якби це було у Вашій компетенції, що б порадили народним депутатам та урядовцям змінити в механізму управління майном комунальної власності базових органів самоврядування?

– Знаєте, мені дуже подобається? як нині проходять процеси приватизації. Це дає можливість значно збільшити надходження до бюджету, оскільки залучаються зацікавлені особи з усієї України.

Залишила б електронно-торгову систему, яка добре себе зарекомендувала. Також варто було б надати більше повноважень місцевому саморядуванню щодо визначення обєктів, які пропонуються до включення до переліків першшого чи другого типів, які плануються здавати в оренду. Бо іноді ми позбавляємо комфортності хорошого орендаря, який чесно виконує всі умови договору, але не володіє достатнім матеріальним ресурсом, щоб відстояти орендоване приміщення. До цієї категорії можемо віднести і побутовиків, про яких ми згадували. Тож варто було б більше подбати про захист малого бізнесу.  


– Ви починали трудову діяльність після закінчення Нововолинського електромеханічному технікуму на Луцькому електроапаратному заводі, а з 1987 р. прийшли на роботу в міськвиконком. Маєте вищу юридичну освіту… Якби доля розпорядилася інакше, ким би могла стати Алла Володимирівна?


– Мені, здається, що над цим питанням я задумувалася найбільше. Тридцять три роки я працюю у міській раді. Тривалий період очолювала Відділ приватизації житлового фонду, потім працювала у Відділі реєстру юридичних осіб-підприємців, звідси перейшла сюди. Через те мені сьогодні важко уявити себе в іншій сфері, окрім роботи в органах місцевого самоврядування, де працюєш в інтересах громади. Часто ловлю себе на думці, що я дуже люблю жителів нашого міста, люблю наш обласний центр, який із кожним роком стає кращим та комфортнішим. Тож маємо цим гордитися.  


Роман УСТИМЧУК,

Володимир ПРИХОДЬКО.

На фото Віктора РАЙОВА: Алла Грабко.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (5) - 55.6%
Пізно (1) - 11.1%
Яка різниця? (1) - 11.1%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (0) - 0%
Мені байдуже (1) - 11.1%