Андрій Мельник: Головне результат, а не почесті!

Андрій Мельник: Головне результат, а не почесті!

З Андрієм Мельником ми зустрілися буквально перед початком чергового сесійного засідання. Це особлива атмосфера, коли всі подумки вже там, у залі, де будуть ухвалюватися важливі для всієї Волині рішення, де відбуватимуться гарячі дискусії, полум’яні виступи, неформальне спілкування у перерві…


До честі Андрія Андрійовича, він не просив заздалегідь озвучувати тематику розмови чи погоджувати або заперечувати конкретні запитання. Говорили про роботу депутата Мельника, про Ратнівщину, яку він представляє, про те, що вже зроблено і до чого треба прагнути.


Візитна картка. Андрій Мельник  народився в 1982 р. у смт Володимирець на Рівненщині. Після закінчення середньої школи з 1999 до 2004 р. навчався у Волинському державному університеті імені Лесі Українки за спеціальністю «Політологія».  У 2007 р. закінчив Українську державну академію залізничного транспорту, де здобув другу вищу освіту за спеціальністю «Організація з перевезень і управління на залізничному транспорті».

З 2003 р. працював викладачем у Вищому професійному училищі №9 м. Луцька.  У 2004 р. призначений на посаду консультанта з молодіжних програм Управління у справах сім`ї та молоді облдержадміністрації. У 2011 р. очолив Головне управління з питань внутрішньої політики та зв’язків із громадськістю облдержадміністрації У 2020 р. призначений на посаду заступника голови Ратнівської райдержадміністрації, де працював до моменту ліквідації цього органу державного управління.

У 2010-2015 рр. – депутат Волинської обласної ради. У 2020 р. – знову обраний депутатом облради, зараз Андрій Андрійович – секретар постійної комісії Волинської обласної ради з питань сім'ї, молоді, спорту і туризму. Член фракції Аграрної партії України в облраді.


– Ви – депутат із досвідом роботи в обласній раді, і досвідчений управлінець, адже свого часу очолювали одне з профільних управлінь облдержадміністрації та були заступником голови Ратнівської райдержадміністрації.  Що б у роботі нинішнього депутатського корпусу загалом Ви позначили б знаком «плюс», а де б поставили «мінус»? Спосіб загальної роботи, ведення сесій, робота комісій, зустрічі з виборцями – це далеко не повний перелік напрямків, які можна оцінити з початку нинішнього року.

– Ви вірно відмітили, що я маю з чим порівнювати, адже був депутатом  в попередньому 6 скликанні облради. Однозначний позитив – злагоджена робота всього депутатського корпусу. Голова облради Григорій Недопад заклав основи цієї конструктивної роботи з першого ж нашого засідання, коли закликав усіх відмовитися від надмірної політики, запропонувавши партійні інтереси враховувати лише після того, як будуть враховані інтереси всієї громади і всіх депутатів, яких вона обрала. Відрадно, що цей ключовий  підхід почуто і враховано в роботі ради.


– Уже немає демаршів, штучного зриву роботи сесії, блокування трибуни, інших ексцесів. Що правда, то правда. Але ж депутати різні, і вони мислять та працюють також по-різному!

– Звичайно! І в цьому – теж позитив, бо існує різновекторність, котра стає консолідуючою основою. Справді, менше стало тих питань, які апріорі б викликали антагоністичне сприйняття однієї, другої, чи ще якоїсь іншої частини залу.  При цьому слід врахувати, що всі ми живемо та працюємо в екстремальних умовах: насунулася пандемія коронавірусу! Це виклик для всього людства, раніше ніхто собі навіть не міг уявити щось подібне! І це також треба враховувати, бо особистих контактів стає менше, проте це зовсім не знімає головної мети та досягнення: обласна рада працює продуктивно та результативно. Хоча, звичайно, є й мінуси.


– Наприклад?
– Центральна влада все більше фінансового ресурсу забирає собі і все більше повноважень, не підкріплених реальними коштами, передає на місця. Відповідно, відповідати за цілі галузі нашого суспільного життя без достатнього фінансового ресурсу – дуже важко. І це також не сприяє розвиткові місцевого самоврядування на рівні області, бо вносить великий деструктив. Тому й виходить, що бюджетні установи, комунальні заклади думають уже не над розвитком, не шукають нові методи покращення своєї роботи, а мусять чухати потилиці, де ж узяти гроші, щоб хоча б виплатити своїм працівникам заробітну платню, обігріти заклади, забезпечити безперебійне  водо і світло постачання.  Ціни на енергоносії ростуть ледь не щодня, а як на це вчасно відреагувати, і – головне! – де знайти необхідні фінансові ресурси?


– На жаль, це не риторичне запитання. А та реальність, із якому доводиться стикатися фактично щодня…

– Дійсно… Ви запитували про роботу в комісіях. Дякувати Богу, на цьому рівні депутати також працюють відповідально, активно і продуктивно, проявляють розумні ініціативі і зважують на об’єктивні фактори. Традиційно так повелося, що найголовніша, звичайно, це бюджетна. Але і всі інші комісії вагомі, бо вони займаються вирішенням питань в багатьох сферах життя області. Завдячуючи голові облради Григорію Недопаду, керівництво дослухається до аргументів та враховує рішення всіх комісій. Важливо, що на засідання приходять заступники голови – Юрій Поліщук і Григорій Пустовіт, які за розподілом повноважень опікуються роботою визначених комісій. Це означає, що між керівництвом облради та комісіям є живий взаємозв’язок та комунікація.


– Ви, звичайно, вже зачепили тему негативу, і вона, в основному, стосується факторів економіки та фінансів, на які облрада вплинути не може. Але щоб варто було вдосконалити в роботі облради?

– Якихось кричущих проблем, тих, які або от-от виникли, або з’явилися давно і не вирішуються, їх немає. Але інколи проглядається тенденція, коли більшість депутатів на сесіях неуважно дослухається до аргументів меншості. Наша фракція Аграрної партії, нагадаю, до більшості не належить. Розумієте, в роботі депутатів є раціональне зерно, з якого б боку залу воно не лунали. І його просто треба вчасно побачити, врахувати і використати для загальної користі. Бо за кожного депутата, до якої б партії він не належав і в яку б фракцію не входив, голосували волиняни. І саме їхній вотум довіри дозволив нам отримати депутатські повноваження й представляти їх інтереси у вищому представницькому органі краю. А люди в нас різні, тому й депутатів неможливо причесати під одну гребінку. Значить, треба підходити до процесу конструктивно… Бо ж, знаєте, це тільки на початку каденції здається, що 5 років – це багато. Ні, час летить дуже швидко, і не зогледімося, як знову настануть вибори. І кожен знову піде до виборців зі звітом про свою роботу, про виконані чи не виконані обіцянки, і, за великим рахунком, говоритиме не лише про самого себе чи фракцію, але й про обласну раду загалом. Тому нам усім потрібен позитивний результат.


– Але неминуче прийдуть нові люди.

– Звичайно! Немає нічого вічного, і в депутатському корпусі також. В облраді нинішнього скликання порівняно з минулим теж багато нових облич. Як мінімум – третина. Імпонує також, що стало більше жінок, які вносять у роботу органу місцевого самоврядування особливий стиль.


– Так чи інакше, говорячи про депутатів, ми знову і знову повертаємося до виборців, які насправді – звичайні волиняни, люди, які живуть і працюють поруч із кожним із вас, спілкуються, радять, часом критикують… Як Ви особисто вибудували свою роботу на окрузі, де обиралися, на Ратнівщині? Хоча вже й немає району з такою назвою, але люди – залишилися!

– Буквально недавно вкотре відвідав селище Ратне, адже обирався саме на території цієї ОТГ. Головним було звірити годинники в процесі планування бюджетів різних рівнів на наступний рік. Адже, крім того, що я депутат облради, ще входжу до складу Регіональної комісії Державного фонду регіонального розвитку,  тому дуже важливо знати, що реально відбувається на місцях і що потрібно в кожній громаді насамперед. В нас Волинь уся повинна розвиватися гармонійно, і не може якась віддалена територія вічно залишатися депресивною. І в цьому контексті роблю все від мене залежне, щоб провести капітальну реконструкцію школи №2 ім.М. Заліпи у смт Ратне. Ще коли існувала Ратнівська райдержадміністрація, де я працював заступником голови, до нас приїжджав голова облдержадміністрації Юрій Погуляйко із тодішньою керівницею облради Іриною Вахович. Вони бачили цей навчальний заклад, в якому критичному стані перебуває, говорили і погоджували, що треба зробити проектно-кошторисну документацію, після чого – братися за реальну реконструкцію. Сума, звичайно, немала: в межах 50 млн грн, але, на жаль, зараз вдалося зробити лише перший крок для реалізації намірів – Ратнівська громада за сприянням народного депутата України Степана Івахіва отримала кошти з держбюджету на виготовлення самої документації. Завершимо цю справу, будемо братися за пошук джерел фінансування самого будівництва. І так спільними зусиллями, переконаний, цю школу ми зробимо однією з кращих в області.


– Приїдете на відкриття червону стрічечку перерізати з духовим оркестром?

– Ні, я на лаври першості не претендую. І на зайві почесті також. Яка різниця, хто на цій чудові події потрапить в об’єктиви телекамер і фотоапаратів? Головне – зробити, досягнути результату. А ратнівчани тільки радітимуть, що матимуть школу для повноцінного навчання своїх дітей.


– Карантинні обмеження сильно вплинули на графік зустрічей із ратнівчанами?

– Звичайно, в умовах пандемії коронавірусу неможливо часто проводити масові зустрічі, але точково та локально – працюємо. В Ратному є помічник-консультант, який завжди в безпосередньому контакті з місцевими мешканцями, зустрічається з людьми, отримує різні звернення та клопотання. Ратнівчани звертаються  про допомогу на лікування, придбання автомобіля для інвалідів, щодо тарифів, земельних відносин тощо.  Медицина в Україні за Конституцією хоч і безплатна, але на практиці без грошей якесь складне захворювання подолати дуже важко. Зі свого боку, я ініціював питання виходячи з актуальності звернень на сесіях обласної ради, зокрема були мною підготовлені на прийняті рішення облради про Звернення до Кабінету Міністрів щодо повернення пільгового тарифу на світло для жителів північних районів, які межують у 30-кілометровій зоні Рівненської АЕС, звернення до Кабміну щодо необхідності забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями. На ці рішення сесії є відповідь від центральних органів влади, де ми бачимо їх позиції і маємо предметно про що інформувати волинян.

Також для вирішення інших питань надсилав депутатські звернення до прокуратури регіону, голові облдержадміністрації, Держгеокадастру. Хочу також відмітити, що за період 2020-2021 рр. відвідав всі засідання профільної комісії та самих сесій.


– Кому як не Вам відповісти на запитання про рівень співпраці між облрадою та облдержадміністрацією? За п’ятибальною системою яку б оцінку поставили цьому процесові?

– Думаю, трійку з плюсом можна поставити.


– Це більше, ніж «задовільно», але менше, ніж «добре»…

– Саме так оцінюю по одній простій причині. Коли в грудні минулого року депутати висловили голові облдержадміністрації недовіру, остаточне рішення з цього питання, звичайно, приймає Глава держави. Але суть проблеми ж полягає в тому, що діалог та співпраця повинні бути не лише між головами чи їхніми заступниками, але й на інших рівнях двох гілок влади. Раніше на Волині так і було. А то вже яку сесію немає в президії Юрія Михайловича, та і його заступників у залі – не густо. Я розумію зайнятість, щільний графік, але є ж керівники ключових управлінь, котрі повинні бути в постійному контакті з тими ж депутатськими комісіями. А то коли на засідання приходить лише спеціаліст (навіть не керівник управління чи його заступник!), то це несерйозно. Має бути адекватний рівень відповідальності та повноважень, етикет та взаємна повага. Тоді дві гілки влади працюватимуть ритмічно, а користь від цього для волинян – великою.


– Дякую за відвертість, успіхів!

– Вдячний «Волинській газеті» за можливість поділитися з волинянами інформацією щодо  депутатської роботи.


Інтерв'ю вів

Володимир ДАНИЛЮК.


На фото порталу «Суспільне. Волинь»: Андрій Мельник  у студії волинського суспільного мовлення.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (7) - 63.6%
Пізно (1) - 9.1%
Яка різниця? (1) - 9.1%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (0) - 0%
Мені байдуже (1) - 9.1%