Банківська таємниця чи кругова порука?

Банківська таємниця чи кругова порука?

Коли Василь Гаврилишин, убравшись у білу сорочку, одного ранку вийшов із горішнього приміщення будинку, де розташований його ж сімейний «Західінкомбанк», навіть не уявляв, що за мить опиниться в руках спецпризначенців. І навіть ті, хто віддав свої кошти на депозити цього банку, не уявляли, що буде так важко повертати гроші назад у той час, коли сам Василь Гаврилишин спокійно вирушить на проживання до Норвегії.

Митарства ошуканих вкладників «Західінкомбанку» тривають. А правоохоронні органи, які ще недавно браво звітували про кримінальні справи щодо глави спостережної ради фінустанови Василя Гаврилишина, тепер – мов у рот води набрали… Про долю опального білосердешного екс-депутата Луцької міської ради – ні пари з вуст. Тим часом один із вкладників розробив цілий посібник щодо того, як змусити волинський банк віддати гроші людям. Правда, сам ніц не отримав… Натомість «Західінкомбанк», якщо вірити інформації, потроху оживає. «Волинська газета» спробувала пройтися стежками ошуканих вкладників і привідкрити хоча б дещицю суцільної банківської таємниці.
ЗАКРИТИ НЕ МОЖНА ПОРУШИТИ 
На електронну скриньку редакції кілька разів приходив один і той же лист: «Прошу надрукувати!!! «Західінкомбанк» – міф і реальність»…». Автор – невідомий, тому спочатку листа всерйоз, чесно кажучи, не сприйняли. І тільки через наполегливість автора, з якою він надсилав свої повідомлення, все-таки вчиталися у текст. А згодом сконтактували і з автором. Як з’ясувалося, Олександр Купін – цілком реальна людина. Львів’янин. Мало того – заступник голови Львівської обласної організації воїнів Афганістану. Колись він довірив свої кошти волинському банку. Із 2009-го безрезультатно намагається повернути гроші. За плечима – десятки, а то й сотні паперових звернень. Куди тільки не писав: і «Західнікомбанку», і міліції, і прокуратурі, і виконавчій службі, і Нацбанку, і Президенту України (п’ять разів!), і омбудсмену, і голові Верховної Ради, і навіть прем’єрові Юлії Тимошенко (позаяк Василь Гаврилишин був членом команди білосердешних)… Поки ці сім кіл пекла результату не дали. Листи із найвищих інстанцій прямують до НБУ, а звідти скаржник отримує трактати з цитатами із законів про те, що таке Нацбанк, яким законодавством регулюються відносини клієнта з банком, хто опікується примусовим виконанням рішень судів і лише в кінці маленький абзац на кшталт: «Інформація стосовно недотримання Банком банківського законодавства, викладена у Вашій заяві, взята до відома та буде врахована Національним банком під час здійснення банківського нагляду». А тим часом у Олександра Купіна, як і у багатьох вкладників, на руках – судове рішення про те, що фінустанова зобов’язана повернути йому гроші. Але щоб його не виконувати, у виконавчій службі, як і у банку, є сотні аргументів. 
Згідно з договором банківського вкладу №ДБ-931 від 11.09.2009 р., банк прийняв від вкладника Олександра Купіна грошовий внесок на депозитний вклад у сумі 115 000 грн. Після закінчення терміну дії договору Олександр Миколайович звернувся до фінустанови із заявою про виплату суми банківського вкладу. Однак грошей йому не повернули… Довелося чоловікові просити суд у примусовому порядку стягнути із «Західінкомбанку» 160 тис. грн. Прокурор підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судовій залі їх заперечила. Однак 20 червня 2011 р. іменем України Луцький міськрайонний суд вирішив позов задовільними. Рішення набрало законної сили 1-го липня. Довго чекав Олександр Купін своїх грошей. А наприкінці 2012-го знову поскаржився до правоохоронних структур. На що отримав детальну відповідь з управління державної виконавчої служби, суть якої зводиться до того, що наразі органи юстиції та «Західінкомбанк» з’ясовують взаємини в судах. Через що виконавче провадження про стягнення коштів на період розгляду скарг у судовій інстанції зупинене. 9 лютого 2013-го Луцький МВ УМВСУ у Волинській області виніс постанову про закриття кримінального провадження, посилаючись на те ж саме: «…На даний час зведене виконавче провадження фактично є зупиненим і Перший ВДВС Луцького МУЮ не вправі вчиняти виконавчі дії у даному провадженні. В ході досудового розслідування не встановлено будь-яких даних, які б вказували на наявність в діях посадових осіб ПАТ «Західінкомбанку», головного державного виконавця Першого ВДВС Луцького МУЮ Ліщука О.О. ознак кримінального правопорушення». 
Однак львів’янин не опустив рук і знову звернувся до міліції. Як повідомила у відповідь на запит «Волинської газети» прокуратура області, «14 березня у Луцький МВ УМВС України у Волинській області надійшло повідомлення від Купіна О. М. про те, що керівництвом ТОВ КБ «Західнікомбанк» умисно не виконується рішення Луцького міськрайонного суду від 20.06.2011 (…) Зазначені відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (умисне невиконання судового рішення). На даний час слідчим відділом Луцького міськвідділу міліції проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за даним фактом». 
Тим часом Олександр Купін переконаний: тільки об’єднавшись та діючи за його сценарієм, вкладники зможуть зрушити камінь із місця. Поки ж він у Львові один намагається розхитати човна. Однак зумисне атакує листами всі ЗМІ Волині, щоб знайти таких, як сам, обдурених людей і сколихнути громадськість. Львів’янин пропонує три варіанти розвитку подій. Перший – просто чекати, коли банк «виздоровіє», на що сподіваються передусім самі банкіри і вмовляють людей продовжувати депозитні договори, аргументуючи тим, що необхідно, аби на депозити нараховувалися відсотки. Хоча ті ж відсотки банк вимушений буде повернути, якщо вкладник позиватиметься до суду.
Другий шлях передбачає можливість отримати свої кошти через Фонд гарантування вкладів. Але тільки у тому випадку, коли банк буде визнаний банкрутом. Третій – позов до суду. Чоловік навіть пояснює, як правильно подати позов. Каже, у тяганині з фінустановою став юристом. Ще один інструмент впливу, на думку Купіна: масові звернення людей до міжнародних фінансових структур щодо корупційних дій банків в Україні. Ради якогось «миршавенького «Західінкомбанку», переконаний він, керівництво НБУ не буде жертвувати відносинами з міжнародними інституціями, від яких залежить економіка України.
– У мене був такий досвід, коли я відсуджував свої гроші у «Правекс-банку». Правда, мені тоді викликали і «попросили» більше не звертатися у такі структури, але гроші вдалося повернути, – пояснює Олександр Купін. 
КЛАСИКА ЖАНРУ
На запитання, коли повернуть гроші армії вкладників «Західінкомбанку», жоден із адресантів «Волинської газети» не відповів… Чого й варто було сподіватися. Тим часом ошукані люди почали проявляти активність. У Рівному, наприклад, створили громадську організацію «Захист» і добиваються своїх прав. У Луцьку під час нещодавньої сесії одразу два депутата облради (свободівець Олександр Пирожик та бютівець Віктор Радчук) звернулися із запитами до прокурора області від імені вкладників. Цікаво, що у біографії Віктора Радчука значиться, що він і сам – банкір. Із 1995-го був керуючим ковельським філіалом банку «Інко», а з 1996-го – очолив ковельське відділення «Західінкомбанку». Обранець просив керівника управління НБУ у Волинській області повідомити, в якому статусі нині діє «Західінкомбанк». А прокурора області – дати інформацію, як розслідуються кримінальні справи, порушені проти посадовців цієї фінустанови. Адже, за його словами, однією із них точно «опікувалася» обласна прокуратура. 
«Волинській газеті» довелося двічі звертатися до прокуратури з подібними запитами. Однак у відповіді, яка надійшла на адресу редакції, про результати порушених кримінальних справ – ні слова. 
Управління Національного банку України у Волинській області повідомило лишень, що відомості про суми коштів, які не повернули вкладникам, – банківська таємниця. А позаяк про перспективи вирішення проблеми повернення вкладникам грошей в цьому управлінні змовчали, редакція адресувала запит главі Нацбанку України Ігореві Соркіну… Відповідь усе ще чекаємо. 
І лише «Західінкомбанк» був більш багатослівним. Традиційно нагадавши редакції витяги із Закону України «Про банки і банківську діяльність» (щодо банківської таємниці), голова правління ПАТ «Західнікомбанк» Галина Скиба повідомила: «На сьогоднішній день ПАТ «Західінкомбанк», як і його клієнти та вкладники, стали заручниками ситуації, коли окремі позичальники, отримавши в якості кредитів значні обсяги грошових коштів у докризовий період, наразі не виконують власні зобов’язання з обслуговування та погашення кредитів, чим порушують права і законні інтереси, як самого ПАТ «Західінкомбанк», так і вкладників Банку. Але Банк успішно долає спротив з боку осіб, що умисно ухиляються від виконання зобов’язань, і провадить значну за масштабами претензійно-позовну роботу. При цьому слід мати на увазі, що основними джерелами надходження коштів для фінансування діяльності як банку у цілому, так і кожної окремої філії, є погашення кредитів позичальниками, процентні доходи за кредитами та комісійні доходи».
Втім Галина Іванівна визнає, що «…наразі відповідні процеси відбуваються в банку дещо повільно, оскільки доводиться долати не тільки наслідки фінансової кризи, а й тяжкі іміджеві втрати». Але фінустанова спинається на ноги, «поступово відновлює репутацію, повертає сталих чи залучає нових клієнтів, вдосконалює банківські послуги…». Однак дещо пізніше, одному із інтернет-видань Галина Скиба повідомить ще й суму неповернених кредитів – 393 млн грн! А в судових інстанціях тим часом розглядається понад дві сотні кримінальних справ щодо неповернення цих коштів. Отакі-от позичальники… Кажуть, на відміну від більшості вкладників, серед яких чимало пенсіонерів, афганців, пересічних громадян, у позичальниках ходять вельми відомі персони. 
Наразі у банку – понад 15 тис. вкладників і 334,05 млн грн вкладів із нарахованими відсотками. 
БРАВИЙ СОЛДАТ ГАВРИЛИШИН 
Так вклади накрилися мідним тазом. А от де подівся Василь Гаврилишин? Сьогодні у «Західінкомбанку» й не згадують, що поневіряння установи почалися із шахрайства першої особи. Екс-голова спостережної ради «Західінкомбанку» – людина відома. Депутат Луцької міської ради кількох скликань. Востаннє отримав депутатський мандат під прапорами «Батьківщини». Затримали опального банкіра чотири роки тому – весною 2009-го. За інформацією видання «Инвестгазета», це був перший випадок затримання власника проблемного банку в Україні й один із найгучніших банкових скандалів серед фінустанов такого рівня з часів Незалежності. Про те, що за фактом фінансових махінацій у «Західінкомбанку» 3 березня 2009 р. головне слідче управління МВСУ порушили кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 ККУ (шахрайство в особливо великих розмірах), повідомила Генпрокуратура. 13 квітня було порушено кримінальну справу проти особи Гаврилишина – за ч. 5 ст. 191 ККУ (привласнення майна в особливо великих розмірах). 23 квітня Печерський районний суд Києва обрав запобіжний захід для луцького банкіра у вигляді взяття під варту. Депутатові інкримінували привласнення понад 30 млн грн. 
Василь Гаврилишин не просто брав участь у фінансових оборудках, а й грав у них першу скрипку. Як відомо, за його вказівкою на ім’я 19 працівників банку та інших людей було оформлено кредитів на суму майже 3 млн дол. і 7,6 млн грн. Голові спостережної ради правоохоронці інкримінували два епізоди. Перший стосується привласнення 7,6 млн грн вкладників, а саме – коштів луцької кредитної спілки, яка була створена як сателіт фінустанови. Другий – оформлення кредитів на підставних осіб. Спершу банкір був свідком у справі, порушеної за заявою голови кредитної спілки. Зібраних доказів, що свідчили про оборудки у стінах банку, згодом стало достатньо для затримання Василя Гаврилишина. 
Певний час, очевидно, він провів у стінах СІЗО. Та в червні 2011-го на Волині заговорили, що Василь Гаврилишин повернувся. Навіть – навідувався до рідного банку. Як згодом підтвердять представники міліції, йому дійсно змінили міру запобіжного заходу (про це свого часу клопотали 26 обранців Луцької міської ради минулої каденції). А ще через рік син Василя Гаврилишина роман повідомить під час прес-конференції у Львові: відбувши 27 місяців у СІЗО, батько, боячись переслідувань, був змушений легально виїхати у Норвегію. Мало того – мав намір просити там політичного притулку. Як почуває себе нині банкір, невідомо. Як, зрештою, і те, чим достеменно завершилися всі порушені кримінальні справи проти нього та інших посадовців «Західінкомбанку». Щоб отримати таку інформацію, зважаючи на чималий суспільний інтерес до теми, «Волинська газета» адресувала запит до Генерального прокурора України Віктора Пшонки.
А от син голови спостереженої ради «Західінкомбанку» нібито через кримінальне переслідування батька змінив прізвище. З Романа Гаврилишина став Романом… Пшонкою.
І останнє: уже місяць-другий хтось упевнено сіє у коментарях до новин волинських інтернет-порталів повідомлення про те, що «Західінкомбанк» – банкрут. Що, як бачимо, суперечить словам нинішніх керівників фінустанови. Чи кане «Західінкомбанк» у Лету – поки ще вилами по воді писано, а от 15 тис. його вкладників досі залишаються над прірвою. 
Олена ЛІВІЦЬКА.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (612) - 86.1%
Пізно (26) - 3.7%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%