→Рубрики →Колонка редактора

Найкращий окупант – мертвий окупант

40 років тому у сусідній Польщі комуністичний окупаційний режим ввів військовий стан. Під диктовку Москви генерал Войцех Ярузельські вирішив гусеницями танків розчавити перші паростки свободи. І – програв. Чому польський досвід боротьби з агресією досі важливий для українців, які змушені восьмий рік відбивати атаки кремлівських окупантів та їхніх холуїв?

Отже, 13 грудня 1981 р. у тодішній «Польській Народній Республіці» генерал Войцех Ярузельські ввів військовий стан. Зараз офіційна Варшава намагається всю провину перекласти на вже покійного горе-диктатора, замовчуючи, що для «допомоги польському братньому народові» Москва приготувала послати цілі дивізії окупантів, що мали силою зброї придушити рух «Солідарність» на чолі з Лехом Валенсою та знищити його лідерів. Крім цього, в ПНР на той час дислокувалися великі гарнізони інших радянських окупаційних військ (як у нашому Криму до анексії – російський Чорноморський флот), які теж були готові виконати будь-яке завдання командування.

Врешті-решт, мирні протести польська «соціалістична» влада потопила в крові, проте лише ненадовго відтермінувала свій крах… Бо вже в 1989 р. Польща відновила свій суверенітет та позбавилася останнього червонозоряного чужинця.

Для чого це нам згадувати сьогодні? Хоча б тому, що 40 років тому у м. Володимирі-Волинському була 51 механізована дивізія, котру перед введенням військового стану готували до… наступу на Варшаву. І в «партизани» тоді військкомати набрали не одну сотню волинських чоловіків… На щастя, їм не судилося посмакувати глевким хлібом окупанта.

Друга обставина: Україна знову опинилася під загрозою кремлівської окупаційної атаки. Але чи можуть «треті совєти» (перші прийшли в 1939 р., другі в 1944 р.) знищити нашу державу та ліквідувати українських патріотів?

Так, війська і зброї в путінських головорізів більше. І вони навіть можуть просунутися зі сходу на сотні кілометрів вперед. Але «кремлівський бліцкріг» приречений на провал! Чому?

Звичайно, знайдуться яничари, які будуть вітати «російських братів» на танках хлібом-сіллю. Але більшість буде з ними воювати, не шкодуючи власного життя. Буквально кожен метр української землі зустрічатиме московську навалу кулями, мінами, снарядами, ножами, косами і навіть вилами. Жоден солдат чи офіцер окупантів не почуватиметься в безпеці: його як не вб'ють, то отруять, як не спалять так задушать…

Маніакальний «дід із бункера», звичайно, це розуміє. Хоча він і «зірвався з котушок», але усвідомлює: якщо фактично беззбройна УПА понад 10 років воювала з Москвою, то чого очікувати від нашого доволі бойового війська, від сотень тисяч учасників АТО/ООС та інших патріотів?..

Тому досвід провалу військового стану в Польщі вчить: силою можна чогось досягнути лише на невеликий час. А потім кожен окупант української землі знайде собі тут могилу. Бо ж краще смерть в бою, ніж існування в донецькому концтаборі «Ізоляція»…

Володимир ДАНИЛЮК.

На фото Лєшека ПЕКАЛЬСЬКІ «Forum»: військовий стан у «ПНР».