Крим. Гоніння на християн в XXI столітті

Крим. Гоніння на християн в XXI столітті


«Quo vadis, Domine? (Куди ідеш,Господи?)», – таке згідно передання питання задав Апостол Петро Ісусу Христу, коли несподівано побачив воскреслого Спасителя на околицях Риму. «В Рим», – відповів йому Христос і розповів про масштабні гоніння, які там відбулися. Тоді апостол пішов за Христом і прийняв свою мученицьку смерть… Якби ми перенесли цю ситуацію на наш час, то кількість країн, де страждають християни, була би більша. І серед місць, де зараз відбуваються гоніння, можна було би почути й про Крим…


Звичайно, умови, в яких перебуває Православна Церква України на півострові, далекі від часів Нерона чи Діоклетіна. Але думка про те, що в XXIст. в Європі здійснюються утиски християн, страшна сама по собі. Але це – реальність…


І взагалі: що ви знаєте про Крим? Війна, окупація та зелені чоловіки, – напевно, у більшості читачів виникли саме такі асоціації. Та знайдуться і ті, в кого півострів асоціюється з приємним спогадами про літній відпочинок. Ще б пак: автономна республіка була найпопулярнішим туристичним регіоном України до 2014 р.


Має подібні спомини й Митрополит Луцький і Волинський ПЦУ Михаїл


«Колись їздив в Крим. В мене є там колега, архієпископ Климент. Ось... Я приїжджаю (до нього, – ред.), бо заїхати треба ж, привітатись. Він повозить по своїх храмах, розказує як він живе. Ми з ним подорожуєм... Потім ми ще два дні з ним на морі. Така в мене була відпустка до 2014 року, так я відпочивав в Криму», – згадував  архієрей у програмі "АпоговориТИ" Богдана Климчука 22 квітня 2020 р. 


Місцевий владика ПЦУ Климент (Кущ,) про якого згадував волниський владика, займає свою посаду ще з 2000 р. У 2012 р. він став архієпископом, з 2020 р. – митрополитом.  


Відтак, Волинський та Кримський архіпастирі товаришують давно, а от умови їхнього служіння – кардинально різні. Волинська єпархія є одною з найбільших та найвпливовіших в усій ПЦУ, Кримська – найменша. Ця західноукраїнська – одна з основних помічників армії, звідси походять багато капеланів, та, що на півострові – сама потребує допомоги.


Хоча православ'я завжди було панівною релігією в Криму, заснована ще в 1993 р. єпархія митрополита Климента ніколи не була такою ж великою, як Волинська. Пояснюється це просто. Більшість жителів півострова –російськомовні або ж етнічні росіяни, і є вірними Московського патріархату. В той же час, у доокупаційні часи Кримська єпархія об'єднувала аж 50 парафій, а її прихожанами були 11%  мешканців Автономної республіки.


Проте після російської окупації життя єпархії різко змінилось. Через різноманітний тиск цей український регіон дуже швидко залишила більшість кліриків, а майже всі храми було конфісковано на користь РПЦ. Із майже 50 парафій залишилося тільки 5…


«УПЦ КП оставались не у дел просто потому, что отказывались работать в российском правовом поле. Из-за отсутствия регистрации раскольники стали терять храмы в Крыму один за другим», – так описувало цей процес російське видання «Комсомольськая правда».


Серед іншого за незаконними «вироками» «судів» було наказано знищити храм ПЦУ в м. Євпаторії та конфіскувати кафедральний собор, хоча до окупації та анексії громади саме цих храмів були найбільшими. Проте, на сьогодні через міжнародний резонанс ці плани поки не були втілені у реальність... Окупаційна влада захопила єпархіальне управління та просто пограбувала собор Рівноапостольних Володимира та Ольги…


А інтерес до порушення прав вірян у Криму дійсно високий: як з боку України, так і міжнародних інституцій. Ситуацію на окупованому півострові згадують у своїх звітах ООН, Державний департамент США, ОБСЄ та безліч правозахисних організацій. І дуже важливо, що до цієї прпоблеми првернула увагу НСЖУ у проєкті «У фокусі – Крим».   



Попри це, методи тиску з боку путінського режиму з часом стають дедалі брутальніші. Так, 8 серпня ц. р. російська поліція увірвалися до українського монастиря Святого Димитрія Солунського в с. Балки Білогорського р-ну. Сатрапів не спинило навіть те, що прямо в цей момент в обителі правилась літургія, переривати, яку згідно з канонами – гріх.


Та Богослужіння зірвали, на настоятеля архімандрита Даміана було складено протокол за нібито незаконну місіонерську діяльність. 23 серпня священнослужителю виголосили вирок – 15 000 рублів за … Богослужіння. І це в країні з абревіатурою РФ, де віра в Бога офіційно записана в Конституції й існує стаття за образу почуттів віруючих. Проте схоже почуття віруючих ПЦУ окупаційна владу не цікавить




Проте причини такої ненависті до ПЦУ з боку Кремля зовсім не релігійні.


«Після 2014 р. українські школи закрилися, український театр закрився, українські ЗМІ закрилися. Залишилася лише церква. Яка стала національно-культурним центром українців.», –пояснює митрополит Климент в недавньому інтерв’ю інтернет-виданню «Український інтерес».


Політика російського уряду полягає у тому, що ніякої України та українців у Криму не існує. Яким би абсурдним не було це порівняння, у Кремлі бачать нашу країну подібно до того, чим є нинішні окуповані кремлівським режимом території Донбасу. Шматок територій без окремої національності та історії, який штучно відірвали від Батьківщини.


Поширення української мови навіть на вільних теренах нашої держави викликає у Росії агресію та різке несприйняття. А МЗС РФ постійно наголошує на нібито порушеннях прав російськомовних. Причини у таких заяв як мінімум дві: бажання припинити дерусифікацію України та надія рано чи пізно «прийти на захист».


Взагалі, будь-який процес, який віддаляє Україну від Росії, невимовно дратує Москву. Бо це значно ускладнило асиміляцію всіх мешканців території від Карпат до Дону після анексії, яка у мріях уряду країни-агресора ще обов’язково буде. Зрозуміло, що існування незалежної української Церкви не стало винятком. Чого тільки варте засідання Ради національної безпеки та оборони Росії на старті процесу надання автокефалії в 2018 р. та постійна увага до цього питання із боку вже згаданого відомства одіозного Сєргєя Лаврова!


Перебувати під гнітом окупації дійсно нелегко, та попри всі перешкоди, Православна Церква України, все ж, залишається єдиним острівцем українськості в окупованому Росією українському та кримськотатарському Криму. Богослужіння відбуваються українською мовою, а митрополит Климент не приховує: окупаційної адміністрації ПЦУ не визнає і дискусій на тему приналежності півострова не допускає.




«Ми завжди були і залишаємося проукраїнською організацією з чіткою позицією: Крим – це Україна», – говорив владика в інтерв’ю «Крим.Реалії» від 1 жовтня 2019 р. Важкі гоніння православні українці Криму переносять, як і їхні давньоримські єдиновірці, уповаючи на Господа.


Незважаючи на залякування, громада кафедрального собору Рівноапостольних Володимира та Ольги, за словами ієрарха, тільки зросла та зміцнилася. А цьогорічне святкування Великодня у м. Сімферополі перетворилося на справжній маніфест віри та патріотизму.




Ось такий погляд на кримські реалії з точки зору релігійної ситуації. На Волині та в Криму, як бачимо, вона діаметрально протилежна.


Роман МАРЧУК,

студент Факультету філології та журналістики Волинського національного університету імені Лесі Українки.

На фото: авторський колаж, на якому митрополити Сімферопольський та Кримський Климент та Луцький і Волинський Михаїл на фоні кафедральних соборів своїх єпархій, архімандрит ПЦУ Даміан в суді 17 серпня 2021 року. Джерело: «Голос Криму», розграбований кафедральний собор святих рівноапостольни Володимира та Ольги. Джерело: «Крим.Реалії», Святкування Великодня в Криму 2021. Джерело: "Крим.Реалії".

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (618) - 86%
Пізно (28) - 3.9%
Яка різниця? (14) - 1.9%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.3%
Мені байдуже (30) - 4.2%