Ігор Єремеєв: навчити любити та захищати українське – головна мета!

Ігор Єремеєв: навчити любити та захищати українське – головна мета!


Народний депутат Ігор Єремеєв, лише два роки тому обраний у 23-му окрузі, знову йде на вибори позапартійним і знову шукає підтримки у тих же мешканців Маневицького, Ківерцівського, Камінь-Каширського та Любешівського р-нів. Бо, як сам каже, у нього є лише одна партія – 250 тис. мешканців 23-го округу. І як два роки тому, Ігор Миронович іде за підтримкою насамперед до тих, хто йому довіряє і чиї інтереси він відстоює – до простих трударів. Тільки замість роздавання обіцянок, які зараз хвилею поглинають українців, звітує про зроблене. А ще – не втомлюється пояснювати, чому і як працює в парламенті. Тож оперує фактами, а не емоціями, що й довів під час прес-конференції.

Між Росією та Європою

16 вересня Верховна Рада України проголосувала за історичні для держави законопроекти: про особливий статус окремих районів Донбасу, амністію та багатостраждальну люстрацію. А ще – ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Зважаючи на те, що питань лишилося більше, ніж відповідей, Ігор Єремеєв прокоментував:

– 16 вересня – один із ключових днів не тільки цієї парламентської сесії, а й загалом для України. Бо наша держава вперше не на словах, а насправді підтвердила, що вибрала європейський курс розвитку. Ратифікувавши Угоду про асоціацію, ми підтвердили, що йдемо саме таким шляхом. Це не означає, що завтра зміниться рівень життя. То – перспектива на зміни в майбутньому. Я вважаю, що ця ратифікація – не менш вагомий момент, ніж прийняття Конституції.

Звісно, за цей закон і він особисто, і його депутатська група (навіть у назві – «Суверенна європейська Україна» – вона демонструє непохитні проєвропейські принципи!) голосували «за», бо, каже народний депутат, вважають це єдино правильним шляхом, котрий дасть нам усім можливість змінити країну на краще.

Але той день, котрий запам’ятався киянам стіною диму від запалених під парламентом шин, приніс і не такі бажані для всіх зміни. Адже розмов щодо інших, не менш вагомих законопроектів, – більш ніж достатньо. Крім того, відбулося голосування у закритому режимі, що спровокувало ще більшу хвилю невдоволення у суспільстві.

– Є чимало розмов, що законопроект про особливий статус окремих районів Донбасу – втрата території, – зачепив непросту тему Ігор Єремеєв. У мене позиція з цього приводу незмінна: якщо є хоча б якийсь шанс, аби не гинули люди, ми повинні його використати. Але мої виборці сказали: ми за мир – але без здачі території України. Я вимагав публічного оприлюднення закону. Бо не можна було приймати документ, у якому багато неоднозначних положень, таємно від народу. Тому я особисто голосував проти.

Однозначно висловився народний депутат і щодо амністії: сепаратисти, які воювали проти української армії, мають бути покарані!

– Головне: найбільше проблема України, що 23 роки тому ми не змогли достойно оцінити незалежність, – зазначив Ігор Миронович. – Нам не вистачило політичної волі, аби прийняти два ключових закони. Перший: заборона Комуністичної партії, на совісті якої – репресії проти українців і мільйони життів, втрачених під час голодоморів, воєн та репресій. Другий: давно треба було прийняти Закон про люстрацію, котрий би заборонив представникам комуністичної верхівки брати участь в управлінні державою. Тоді б ми раз і назавжди відсікли цей старий світ. Я голосував за закон про люстрацію, бо вважаю: це – важливий історичний крок.

– Але сьогодні країну поглинув популізм, – каже народний обранець. – Наприклад, коли приймається закон, що солдати повинні лікуватися у «Феофанії», престижній київській лікарні. Це ж повний абсурд із точки зору законодавства! Адже таке не регламентується законом, бо його просто нема: то – звичайна постанова Кабміну. І все. Чому її не ухвалили самі урядовці, а притягнули законопроект у парламент?! Пояснення просте: у Кабміні – 100% представників політсил, які на цьому піаряться. Або, наприклад, сьогодні написано з десяток законопроектів про Антикорупційне бюро, але всі їх і далі пишуть, бо кожен із тих авторів сам хоче бути в його складі!

Народний депутат зізнався: «мирна» позиція Президента – не його особисте переконання. Адже вважає, що варто робити все, аби суспільство було повністю мобілізоване на війну. Наголошує: це не означає, що всі мають піти на фронт, бо треба спрямувати сили в правильному напрямку, а кожному громадянину слід робити для перемоги все від нього залежне.

– І ми б ту війну давно виграли, а не взялися приймати закони, до яких є й буде мільйон запитань і ще більше сумнівів, – наголошує Ігор Єремеєв.

Річ у тім, переконаний Ігор Миронович, що українська влада нині окуповану агресорами та терористами територію на Донбасі не контролює, але всі прагнуть, щоб наша держава була суверенною. Тож аби ввести ці тимчасово окуповані території у законодавче русло України, Президент пропонує закон про амністію. Звісно, наголошує народний депутат, це не стосуватиметься тих, за чиїми плечима важкі злочини проти людей та держави. Ще одним виявом стало створення місцевої міліції – для того, аби вони самі відповідали за грабежі та безлади, котрі відбуваються на їхній території. І головне – діятимуть такі закони тільки три роки.

– Наскільки це спрацює? – міркує депутат. – Якщо сепаратисти говорили про це і прагнули, то, можливо, позитивного результату Україна досягне. Якщо ж вони отримували гроші та зброю від чужої держави і воювали з власним народом, то нічого не зміниться, бо цілі їхні – інші. Чи є у мене довіра до Мінських переговорів? Нема, але я – виважений політик, тож не можу все обливати брудом.

Ігор Єремеєв, котрий неодноразово бував у зоні АТО, розповів, що має цілу папку, де зібрані фото з фронту. Вона отримала назву «Обличчя війни». Тож усім, хто зараз особливо піариться на цій болісній темі і обливає брудом будь-які пропозиції миру, варто було би її переглянути, аби врешті зрозуміти, що таке насправді війна і якою страшною вона є.

– Не раз говорив: кожен народний депутат має пройти пекло війни, щоби побачити і відчути те, чого не можна сприйняти з чужих уст чи прочитати в газетах і книгах. Тоді би наша влада самоочистилася, – сказав нардеп.

 

Подих війни

Не приховував Ігор Миронович: переважно і його моральні, і матеріальні сили нині спрямовані на дії у зоні АТО.

– Я багато думав над тим, як так трапилося, що народ, із котрим ми виграли Другу світову війну, тепер пішов проти нас, – ділиться роздумами Ігор Єремеєв. – Коли читаєш літературу, думаєш над цим, приходять такі висновки. Ще 23 роки тому ми не прийняли однозначного рішення, куди йдемо. Однією ногою стоїмо ще в Радянському Союзі, а іншою – не можемо дотягнутися до ЄС. Маємо розуміти: це не протистояння України і сепаратистів, а війна Росії та України, яка вперше виборює свою незалежність. Я би сказав навіть таке: Україна нині стала більш українською, ніж будь-коли. Путін за шість місяців зробив те, чого ми самостійно не могли протягом 23 років: українці стали патріотами… Ви пам’ятаєте: на День Незалежності у Луцьку всі ходили у вишиванках, але цього ніколи не було в Харкові чи Одесі. А сьогодні це відбувається й там. У Росії ж не говорять, що воюють з Україною – вони борються з бандерівцями! Бо по-іншому пояснити росіянам, чому їхні війська ввели на територію України, не можна. Там досі найбільше бояться Бандеру, Шухевича, Коновальця. І що отримав Путін у результаті? 40 тисяч коновальців, шухевичів та бандерівців із різник куточків країни, готових до останнього стояти на полі бою.

Ігор Миронович говорив не тільки як депутат – намагався донести власну людську позицію. Зізнався: ще рік тому, коли так само стояв перед виборцями, то сказав, що найважче написати відмову у допомозі смертельно хворій людині. А тепер зрозумів, що найважче – прийти у сім’ю військовослужбовця, котрий загинув, і пояснити, чому так сталося.

Народний обранець розповів: коли тільки розпочалася війна, разом із колегами зібрали 16 млн грн і перерахували в Міністерство оброни на підтримку армії. Але через кілька днів стала надходити інформація, що то нафтопродукти купують удвічі дорожче, то бронежилетів не вистачає. Тож, зрозумівши, що ці гроші – наче у бездонну бочку (адже змінилася Україна, проте система адміністративно-корупційна лишилася тією ж!), кошти почали направляти безпосередньо на фронт.

Уперше в зону АТО поїхав після трагічних подій під Волновахою – і з того моменту кожних два-три тижні намагається прибути чи то у Дачне, Красноармійськ, Волноваху Донецької обл. або Широкий Лан Миколаївської. Завдяки селищним радам вдалося добитися, аби всі 392 бійці з 23-го округу, котрі служать, мали бронежилети. А 150 хлопців третьої хвилі мобілізації отримали і бронежилети, і спальні мішки, і каремати, і каски, тобто – повністю забезпечені всім необхідним спорядженням.

– Після трагедії під Іловайськом, де були й волиняни, у Київ приїздили мами солдатів. Ми склали списки тих, хто зник безвісти. Я передав їх голові Верховної Ради Олександрові Турчинову, сам ходив до Президента Петра Порошенка, міністра оборони Валерія Гелетея… Передав цей список і Леонідові Кучмі, коли він уперше їхав до Мінська на переговори. Скажу навіть більше: ми вийшли на Москву і попросили патріарха Кіріла, аби він по лінії церкви зробив усе можливе, аби наші хлопці повернулися додому. Тож уже 10 військовослужбовців із наших чотирьох поліських районів удома, – розповів народний депутат.

Окрім того, наголошує: спеціально увійшов до складу тимчасової комісії Верховної Ради, котра розслідує події під Іловайськом, аби отримати всю інформацію та проконтролювати покарання винних.

– Я вважаю, що ворог сьогодні хоче нас посварити, роз’єднати. Адже одне із завдань – розірвати тил. Тож ми повинні підтримувати один одного у цей важкий час, – каже Ігор Єремеєв. – Пригадаю ще одну відому ситуацію: 42 бійці із 51-ї бригади потрапили в полон на територію Російської Федерації. Я був у цих хлопців, вони зараз у Запоріжжі, триває слідство. Тож робимо все, аби їх не звинувачували у дезертирстві. Я багато разів розмовляв із генералом Гелетеєм, Президентом, наголошував, що не треба вішати всіх собак на простих хлопців із села, котрих кілька місяців тому призвали на службу. Якби це була контрактна кадрова армія, підготовлені військові, котрі прийняли присягу і втекли з фронту, то одне. А так… Не можна бездарність командування перекладати на плечі звичайного солдата.

Щодо ситуації з «ДНР» та «ЛНР», то Ігор Миронович говорив коротко: мовляв, не достатньо просто прийти у Луганськ чи Донецьк і сказати, що вони повинні розмовляти українською. Варто відправляти туди дітей у табори, організовувати зустрічі, їх запрошувати до нас – треба навчити любити українське.

– До речі, те, що зробив Путін за цих шість місяців, спрацювало і позитивно. Він зробив із нас таких українців, як ми самі не могли за 23 роки, – констатував депутат.

 


Голосуємо за… білборди?!

Говорили не лише про війну та мир. Адже чимало подій у Верховній Раді останнім часом стосувалися й питань буденних, зокрема прийняття запропонованих Кабміном змін до Податкового та Бюджетного кодексів України, а також проект закону про реформування системи загальнообов’язкового соціального страхування і легалізації фонду оплати праці, які 16 вересня так і не підтримали у стінах парламенту.

– Якщо уряд подає законопроекти, де скорочуються податки, де є соціальні виплати, то він повинен зробити заяву, подати за два тижні законопроект, у комітетах має бути обговорення, – пояснював позицію депутат. – Але сьогодні те, що подавав уряд, у результаті призвело до скорочення Чорнобильської зони, обмеження виплат на пенсії, зменшення соціальних виплат. Тож народні депутати прийняли рішення: спочатку – обговорення в комітетах, а тоді – рішення. Вважаю, що це правильно, бо сьогодні Верховна Рада приймає поспіхом те, що вигідно комусь, хто прикриває власні інтереси революційною доцільністю.

Зачепили і тему близького майбутнього, тобто складу нового парламенту.

– Взагалі вважаю, – категорично висловлювався депутат, – що весь передвиборчий принцип – неправильний. Іще може так трапитися, що навіть комуністи отримають своїх 5%. На мій розсуд, треба було зробити спочатку самоочищення Верховної Ради – зняти недоторканність з усіх одіозних фігур, котрі мали стосунок до попередньої влади, тоді – рішення суду про заборону Партії регіонів та КПУ, вивід їхніх представників та фракцій із парламенту та ліквідація цих політсил, потім – наповнення нового парламенту за пропорційними списками. Відповідно – зміна закону. Депутати повинні обиратися в округах, і це дало би можливість потрапити в парламент демократичним силам. А так виходить, що ми даємо можливість комуністам і регіоналам балотуватися та перемагати. В результаті – невиконання логічних дій призводить до абсурду.

Ігор Миронович також зазначив, що він – проти закритих списків, бо це – диктатура політичного лідера. Пропонував би зробити так: поділити Україну, наприклад, на 250 округів, тоді партія виставляє всюди свого кандидата. Йде 10 партій – тож 10 кандидатів. І скільки їх перемогло – стільки прийшло в Верховну Раду. Лідер – також іде по округу.

– Так партія визначилася би з уподобаннями в регіонах, – зазначає політик. – А за умови виконання своїх обіцянок – і наступного разу знову взяла би своє. Але зрозуміло, що жоден лідер за таке не проголосує, бо не хочеться йти до людей... Усім подобається пропорційна система із закритими списками. Так вожді консервують себе у владі та постійно претендують на місця у Кабміні.

Депутат-мажоритарник не приховував: пропозиції бути в списках надійшли практично від кожної політсили. Не погодився, бо так, вважає, зрадив би своїх виборців. Та й свобода, котру Ігор Миронович отримує після перемоги у Маневицькому виборчому окрузі №23, дає шанс принаймні ефективно протистояти прийняттю нерідко антилюдських законів. А ще – напрацьовувати реальні механізми допомоги мешканцям Маневицького, Камінь-Каширського, Ківерцівського та Любешівського р-нів.

Ігор Єремеєв навів приклад: за останні два тижні зустрічей із людьми у всіх чотирьох рідних районах жоден не назвав йому усіх 11 депутатів від Волині, бо люди їх просто не знають. І це – найвагоміша оцінка їхньої діяльності!

– Хто обирався за партійними списками, той ніколи не приїде у звичайне волинське село до виборців, як і ніколи не поїде в зону АТО, бо не несе відповідальності перед людьми. Тому, голосуючи за закриті партійні списки, ми голосуємо за білборд, – підсумував народний депутат, який пов’язав своє життя з північно-східними районами нашого краю на довгі роки.


Світлана ДУМСЬКА.

Фото автора.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (476) - 88.6%
Пізно (15) - 2.8%
Яка різниця? (8) - 1.5%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (20) - 3.7%
Мені байдуже (16) - 3%