Ще один «гострий» рік став історією…

Ще один «гострий» рік став історією…

Займатися цифрологією чи нумерологією, справа невдячна. Але часом вона допомагає знайти чіткі відповіді на найскладніші запитання. Особливо, коли вже й 2021 р. став історією. Ще один рік із цифрою «1», яка дуже нагадує стрілу чи спис.


Чому 2021-ий для багатьох громадян України був черговим випробуванням живучості, а в результаті люди в кількох опитуваннях зробили невтішний висновок, мовляв, «країна рухається не туди»?


Чинників багато, рецептів одужання – мало. Але що роки з одиничкою – «списом», «стрілою» – виявилися складними і доленосними, тут, мабуть, ніхто не заперечить.


Приміром, у 1991 р. провалився ГКЧП, рухнув СССР і постала Незалежна Україна. Раніше, в 1981 р., ввели військовий стан у Польщі. У 1961 р. у людей висмоктали останні соки під час грошової реформи. А про 1941 р. і розповідати, мабуть, не варто: на нашій землі продовжився другий етап Другої світової війни…


Ба, навіть цілі покоління, які народилися в роках минулого тисячоліття, котре починалося саме з «1», продовжують відігравати в державі провідні ролі, хоча носять у собі ті невловимі ознаки войовничості, приховуючи болючі рани минулих кривд і втрат.


Може, саме тому Україні ніяк не вдається підвестися в світі як рівній із рівними, з високо піднятою головою державності та усміхненими образами її щасливих громадян? Чи причина, все-таки, в чомусь іншому? Можливо, треба сподіватися на успіх уже нових поколінь, без «колючої» одинички?


Звичайно, ті, що з’явилися на світ Божий, починаючи з 2000 р., ще надто юні та недосвідчені, щоб виконувати роль «першої скрипки».  Але саме вони вже не один рік служать в армії та починають отримувати дипломи про вищу освіту.  І в них уже немає того кріпацького вантажу минулого, котрий примушував людей бути не самодостатніми особистостями, а чи гарматним м’ясом у чужих війнах, чи «коліщатками та гвинтиками» в окупаційній машині поневолення…


Так чи інакше, навіть якщо цифра «1» не має абсолютно ніякого впливу на долі людей та країн, у 2022 р. нам усім треба мріяти про вирішення хоча б кількох фундаментальних проблем. Насамперед, пора переможно завершувати російсько-українську війну на Донбасі, щоб виник шанс зосередитися на розбудові власної армії та в перспективі – мирному поверненні Криму.


Але для цього нарешті повинен в Україні запрацювати механізм, коли «верхи» і «низи» існують не в різних галактиках, а живуть одним життям та ставлять і виконують ідентичні завдання. Саме тоді можливі демократія, правопорядок, і, найважливіше, економічні і правові умови, коли кожен громадянин буде успішним та заможним, бо злі, бідні та неосвічені люди не можуть створити чого світлого та доброго…


Словом, із Новим роком! І без «колючо-ріжучих» знаків!


Володимир ДАНИЛЮК.

Ілюстративне фото з відкритих джерел.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (234) - 86.7%
Пізно (7) - 2.6%
Яка різниця? (8) - 3%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (11) - 4.1%
Мені байдуже (9) - 3.3%