«Таваріщі» – не графського роду…

У с. Острожець нині Дубенського р-ну Рівненщини збереглися до наших днів залишки колись розкішного і знаного на всій Великій Волині палацу родини Лєдуховських. Від м. Луцька до цього містечка якихось 30 км, але історія залишила суцільну чорну пляму і про неперевершений архітектурний комплекс, і про його власників, і навіть про невеличку православну церкву, яка була в с. Острожець…

Невідомо, хто і як колись малював адміністративні кордони між західноукраїнськими областями, але в результаті сусідство Волині та Рівненщини виявилося дещо дивним. 

Старожили говорили, що головним було для радянських чиновників «прирізати» Рівненщині території Млинівщини, Демидівщини та Дубенщини, багатих родючими землями. Саме так у часи ще перших совєтів» у 1939 р. і с. Острожець, і чимало інших територій потрапили в сусідню область, а багато поліських районів – у Волинську.

Втім, люди знали, куди ближче та краще, тому не одне покоління мешканців Острожця та навколишніх сіл шукали щастя саме в м. Луцьку. А щоб «робоча сила» і люди «репродуктивного віку» не втікали з колгоспів, спочатку їм узагалі ніяких паспортів не видавали, а потім – урізали автобусне сполучання. Прямого рейсу не було, а «ПАЗики» з Певжи, Уїздців, Пітушкова і П'яння (Радянського) були заповнені так, що аж вікна не світилися і двері не відкривалися…

До речі, одним із представників славного Острожця, який закінчив місцеву десятирічку і взяв курс на м. Луцьк, був Ігор Єремеєв – народний депутат України, бізнесмен…

Щоправда, батьки Ігоря Мироновича переселилися в це село вже після того, як не тільки його, а й усього нашого краю окрасу – палац Лєдуховських – був змарнований і перетворений на рядову містечкову лікарню…

Саме цінність цього древнього маєтку для всієї Великої Волині, а також родове коріння багатьох волинян і привернули увагу до цієї теми. А ще – недавня публікація дослідниці Тетяни Яцечко-Блаженко на сайті «Волинських новин».

Отож, як зазначає історикиня, с. Острожець має цікаву та давню історію, яка веде свій початок, згідно з документами, від XVI ст. Окрасою поселення був величний палац. Тут його звела родина графів Лєдуховських.

«Літопис родини графів Лєдуховських саме в Острожці веде свій початок від постаті Лукаша Лєдуховські. На початку ХІХ ст. він обіймав посаду маршалка в м.  Дубно. Народився 1756 р., а помер у 1844-му. Дружина Текля – зі знатного роду Стецьких (луцький мікрорайон Гнідава). У сім’ї народилося 5 діток. Згідно із метричними книгами, які зберігаються у архіві в м. Луцьку, родина ходила на сповідь до костелу в с.  Яловичі (зараз Рівненська обл, але зовсім близько від адмінкордону з Волинню, – ред.). До речі, Лукаш та Текля Лєдуховські були поховані на кладовищі саме в Яловичах», – зазначає Тетяна Яцечко-Блаженко.

Потім помістя в Острожці стало власністю їхнього сина Ромуальда. Він узяв дружину зі знатного на Волині роду Чацьких: Леонтина була донькою Михайла Чацького, що володів Боремельським палацом. Саме Ромуальд звів у Острожці палац. Автором проєкту палацу був знаний італійський архітектор Генрик Марконі. Доля Ромуальда була непростою: за свої політичні погляди він постраждав від Російської імперської влади. Був заарештований та висланий до російського м. Воронєжа. 

«Оскільки в подружжя Лєдуховських не було сина, то палац в Острожці разом із маєтностями перейшов у спадок доньці Марії, яка народилась у м. Воронєжі у 1851 р., а померла у 1886 р. у вже згадуваному с. Яловичі. Вона вийшла заміж за свого родича і представника іншої гілки тих же Лєдуховських: молодого звали Владислав Антоні. Він народився в 1846 р. в сусідній Торговиці, помер у 47 років. У подружжя народився син Август Лєдуховський, і був останнім власником палацу», – деталізується.

Яким він був, той ошатний маєток? І, що цікаво, старожили згадують доволі цікаві неофіційні назви місцини, де він стоїть: від Людохівщини до Шалави і Володимирівки!

На львівському порталі «Палаци Волині» знаходимо таку інформацію:

«Палац в Острожці в основі мав форму прямокутника. Це була мурована будівля. Він був покритий чотирисхилим дахом. На фасаді – широкий портик, прикрашений шістьма іонічними колонами. Під ним  знаходилась тераса, на яку вели сходи. Кімнати були як для господарів, так і для гостей.

Цікавим було приміщення вестибюлю. Там стелю підтримували стовпи, верх яких був оформлений у вигляді голів із бородами. Посеред великого та просторого салону знаходився мурований камін, який був прикрашений візерунком, що був зроблений із тропічного дерева – палісандр. Дерева палісандра зустрічаються у всій тропічній зоні від Південної Америки, Африки і до Південно-Східної Азії. Також усі парадні двері в палаці були покриті палісандром або були зроблені із явора.

Стелі та стіни прикрашені ліпниною у формі листків. В кімнатах були дорогі люстри та каміни.

В роки Першої світової війни певний час будівля палацу використовувалась військами австро-угорської армії для адміністративних цілей. Потім палац зазнав руйнувань. Були втрачені твори мистецтва. Але в міжвоєнний час Август Лєдуховські зумів усе відновити».

Частково до наших днів зберігся й унікальний ландшафтний парк. Автор проєкту – Валер’ян Кроненберг. 

А тепер – про трагічну долю останнього власника палацу в Острожці – Августа Лєдуховські. У Державному архіві Волинської області виявлено та оцифровано кримінальну справу на нього… 

Справа датується періодом із 20 вересня 1939 р. по 7 жовтня 1940 р. У пожовклій від часу папці немає фото, проте є інші цінні відомості.

Ось що повідомляє Тетяна Яцешко-Блаженко:

«Август Лєдуховські народився 1879 р. у м. Волочиськ Волинської губернії (нині Хмельницька обл.). Був поляком, поміщиком, на час арешту овдовів. Його рідний брат Адам Владиславович, який народився у 1880-х роках, був власником помістя в с. Фалемичі Володимирського повіту.

У кримінальній справі вказано, що на момент арешту в 1939 р. Август Лєдуховські володів 1600 гектарами землі та кінним заводом, де було 85 коней, а також 40 корів. У власності графа був ще  й млин.

За освітою затриманий був агрономом, не мав військового звання, був безпартійним, не служив, займався сільським господарством.

Август Лєдуховські був арештований 20 вересня 1939 р. у палаці в Острожці, потім чоловіка тримали в Луцькій тюрмі.

У документах допиту вказано, що підсудний – вдівець. Проте в протоколі допиту від 9 жовтня 1939 р. записано, що членом сім’ї є Вільма Лесик, яка проживала в с. Острожець».

І ось тут треба зробити невеликий відступ від архівних матеріалів.

Місцеве населення розповідало, що в с. Новосілки,розташованому за десяток км від Острожця, ще «за Польщі» було зведено ошатну дерев’яну Покровську православну церкву. Кажуть, як «офіру», на честь молодої «острожецької пані», яка померла молодою. Чомусь вирішили труну з її тілом покласти у підвал святині, де вона і покоїлася тривалий час. Але потім місцеві войовничі атеїсти під покровом ночі витягнули домовину з кістками на поверхню, все цінне розграбували, а людські рештки з потрощеною труною залишили на місці злочину… Ніхто вандалів не шукав і не карав, а селяни за першої ж нагоди перепоховали рештки на місцевому цвинтарі, поруч із церквою… Ймовірно, це й була дружина Августа Лєдуховські, раз вказувалося, що він – удівець?

Церква в с. Новосілки існує й досі. Доля ж схожого дерев’яного храму в с. Острожці, який стояв на горбочку в центрі поселення, виявилася набагато трагічнішою. Десь після 1953 р. хтось Миколаївську церкву підпалив якраз у ніч на Пасху. Потім влада пояснювала, що причина займання – свічки, що горіли в храмі… Але люди й досі переконані: її спалили войовничі атеїсти, щоб розчистити місце під майбутні клуб і базар…

Так чи інакше, Тетяна Яцечко-Блаженко в архівній кримінальній справі на Августа Лєдохувські знайшла й такі відомості:

«Упродовж 1939-1940 рр. зафіксовані постійні допити арештованого та свідків, в основному – робітників, які працювали в помісті в Острожці. Серед звинувачень фігурує те, що ув’язнений був «великим землевласником, провадив контрреволюційну діяльність проти СССР».

У вироку від 8 квітня 1941 р. вказано, що арештованого як соціально небезпечний елемент відсилають до Узбецької РСР строком на 5 років. Також зазначено, що відлік заслання слід починати від 20 вересня 1939 р.

Як доля Августа Лєдуховські складалася далі – невідомо. Чи встигли його вивезти на заслання до 22 червня 1941 р., коли гітлерівці розпочали наступ? Чи був розстріляний у Луцькій тюрмі разом із іншими невільниками більшовицького режиму? Чи таки доїхав у далекий Узбекистан, де його сліди остаточно загубилися?

Наразі історія на цій сторінці долі Августа Лєдуховські залишила білу пляму…

А в колишньому графському маєтку «перші совєти» організували райком партії (Острожець багато років мав статус адмінцентру однойменного району, – ред.). Потім там облаштували лікарняний заклад. А що зараз рівненська влада збирається зробити з палацом, невідомо. Може, візьме приклад із волинської та спробує відродити маєток графів Лєдуховських, використовуючи його в цивілізований спосіб?