Дружить Колодяжне з Тернополем

Дружить Колодяжне з Тернополем

Ця дружба зав’язалася кілька років тому. У чому проявляється? Сільськогосподарське підприємство, яке знаходиться в родинному селі нашої славетної землячки Лесі Українки, спеціалізується на виробництві молока. Цю висококласну продукцію охоче купує Тернопільський молокозавод, марка якого «Молокія» добре відома споживачам.

Ми вже кілька разів мали відвідати це господарство, яке очолює відомий не тільки в нашому краї, а в Україні та й в Європі аграрій, депутат Волинської обласної ради Іван Смітюх. З Іваном Євдокимовичом ми познайомилися кілька років тому. Неводнораз бачилися з ним і в господарстві ще одного знаменитого хазяїна-волинянина Володимира Яренчука, також обранця волинського «парламенту». Голова Ковельської районної ради В’ячеслав Шворак, з яким перед тим спілкувалися, пожалів, що через зайнятість не може поїхати з нами. Лише зателефонував депутату райради Сергію Герезу та попросив підсобити журналістам «Волинської газети».
На ферму потрапили, коли розпочалося вечірнє доїння корів. З пункту управління, а є й такий тут, через вікно спостерігаємо, як загоничі почергово «пакують» у доїльну залу корівок. Розміщення тварин під кутом до дояра забезпечує хороший огляд вимені і легке підключення доїльного апарату. Весь процес котролюють прилад керування доїнням і відповідна програма. Дані про це одразу ж передаються на комп’ютер… У ньому зберігається весь спектр даних про кожну корівчину…
 – Наша ферма займається розведенням гольштинської та частково української чорно-рябої молочної породи корів, – каже після знайомства зоотехнік сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Лесі Українки Сергій Бортнюк. – На сьогоднішній день у дійному стаді маємо 500 корів. За день отримуємо близько 16 тисяч тонн продукції. В середньому від корови надій становить близько 36 літрів молока жирністю 3,5-3,6 відсотка. Тваринницький комплекс, можна сказати, один з кращих на Волині. Чому? Продуктивність висока, більшість процесів механізовано. На фермі є самохідний кормозмішувач ємністю 14 кубічних  метрів. Він сам завантажує корми і так само розвантажує. Маємо пакувальник сінажу. Його та силос зберігаємо в пакувальних рукавах, що дає можливість завжди мати їх високу якість. Така вакуумна упаковка убезпечує від різного роду мікроботворних процесів. Торік Іван Євдокимович придбав для ферми плющилку для подрібнення кукурудзи, якою також годуємо наших тварин. Маємо також жом, соняшниковий шрот, ріпакову  та соєву макуху. Минулого року Іван Смітюх придбав у Польщі млина. За його роботу відповідає Микола Кондратюк.
Продуктивну роботу ферми забезпечують головний зоотехнік Віра Самонюк, головний лікар господарства Микола Шеметюк, лікарі ветеринарної медицини Микола Сінчук та Богдан Гасюк, а також семеро операторів машинного доїння – Надія Шуляк, Тетяна Самсонік, Марія Філіпчук, Галина Рибачок, Ганна Данилюк, Віта Савицька та Людмила Міщук, телятниці Тетяна Хомік, Світлана Хомік та Ігор Хомік. Доїльну залу, в якій встановлено «ялинку» – це черкаське обладнання, обслуговують троє слюсарів-ремонтників – Сергій Горобець, Олександр Лисюк і Олександр Савлук. Корови утримуються на глибокій підстилці.  
– Куди йде молоко? 
– Відправляємо його на Тернопільський завод «Молокія». Від корови і до молоковоза воно в нас транспортується без контактів з людиною, – чуємо від Сергія Геннадійовича.– Чистими, вимитими трубопроводами з доїльної зали продукція йде до холодильника, в якому охолоджується до температури +4 градуси. Щоденно надоюємо близько 16 тонн молока. Але враховуючи випійку телятам, на «Молокію» відправляємо близько 14 тонн.
–  Корів-рекордисток маєте у дійному стаді?
–  Є і такі, –  замислившись на секунду, каже співрозмовник. – Найбільший наш рекорд – 67 літрів від однієї корови за один день. 
– Оператори машинного доїння працюють позмінно?
– Так, я вже казав, що маємо шість операторів плюс одна підмінна. На зміну заступає два оператори машинного доїння і один слюсар-ремонтник. Ще маємо підгоничів корівок на дійку. Це  –  Олександр Данилюк, Іван Морозюк та Борис Толмач. Є також постійні доглядачі, які стежать, у тому числі і нічної пори, за ситуацією та чистотою на фермі. Такі обов’язки сумлінно виконують: Михайло Степанюк, Віктор Кот і Григорій Долюк. 



– Для працівників комплексу, які заступають на зміну, створені якісь відповідні умови, аби вони мали де переодягнутися, при необхідності щось перекусити, випити чаю?
– Усі працівники забезпечені у нас одягом, санітарними кімнатами, на території ферми є їдальня, де можна поїсти. Постійно працює кухар. Неподалік знаходиться гуртожиток, де можна відпочити. Багато років поспіль ми беремо до себе на практику студентів. Як каже Іван Євдокимович, ніколи не треба тримати в собі те, що знаєш. Його треба передавати молодшому поколінню. Ми також свого часу переймали досвід від старших. Двічі на рік беремо практикантів, у більшості – це ветеринарні лікарі та технологи. Нині після навчання у Рожищенському ветеринарному коледжі та проходження практики працюють у нас Микола Сінчук і  Богдан Гасюк  – ветеринарні лікарі.
– Пане Сергію, а Ви що закінчували?
– Я закінчував Львівський університет ветеринарної медицини та біотехнології ім. Степана Гжицького. Восьмий рік працюю у колодяжненському господарстві. Сам родом із Ковеля. Маю дружину Інну Степанівну, двоє дітей  – Марка і Захара.
– Розкажіть про роботу доїльної зали.
– Вона, як я вже зауважував, обладнана системою управління стадом, яка дає можливість спостерігати за фізіологічним станом тварини та потім вчасно її осіменити. Система дає можливість бачити весь життєвий цикл кожної корови. Якщо вона розтелилася, ми відразу вносимо дані про стать теляти, її номер. У нашій базі даних, якщо можна так сказати, весь родовід тварини. Коли теличка досягає певного стану, ми її осіменяємо. Цим у нас займається головний зоотехнік Віра Самонюк. Згодом вони поповняють дійне стадо. Кожного дня дані про отримані надої від кожної корови та жирність молока виписуємо на спеціальній дошці. Усе відкрито і прозоро. З цими даними може ознайомитися кожен навіть при нашій відсутності. 
– Подібний інформаційний стенд ми бачили у господарстві «Перлина Турії», яке очолює досвідчений господарник та ще, напевно, й хороший колега Івана Смітюха, Володимир Яренчук. Ви були на тамтешньому комплексі?
– У «Перлині Турії» – дві ферми: у с. Задиби та с. Сілець. У Сельці доводилося бувати, а на іншій ще не був. 
– А що це за такий унікальний випадок у вас трапився, що навіть голова районної ради В’ячеслав Шворак знає про нього? – цікавимось. – Досі не доводилося чути, щоб кесарили корову.
– А про це краще розповість мій колега, – каже на те наш співрозмовник. – Ось знайомтеся – головний ветлікар СГТзОВ ім. Лесі Українки Микола Шеметюк.
 Микола взявся розповідати про неординарний випадок з власної практики.
 – Перебуваючи на чергуванні 6 лютого ц. р., а це якраз випала неділя, я виявив в однієї корови патологію родів. Детально оглянувши її, прийшов до висновку, що сама вона не розродиться. Теля через родові шляхи вийти не зможе. Потрібне хірургічне втручання. Дочекався своїх колег Миколу Синчука та Богдана Гасюка, які мали допомогти, та технолога Сергія Бортнюка. Без жодних вагань взявся за операцію. Про кесарів розтин якесь уявлення мав, дещо почерпнув з інтернету. За більш як тринадцять років роботи в господарстві набув певного досвіду. Операцію робили під загальним наркозом. Місце розтину з лівого боку обезболили. Благополучно дістали теля, звісно не живе, оскільки воно було недорозвинене, наклали шви, все зашили і таким чином зберегли тварину. На сьогоднішній день корова має гарний апетит, вона пройшла антибіотикову терапію, і нині дає 15 літрів молока у день. Це досить непогано після такої операції. Корова голштинської породи, я б сказав, досить продуктивна, це її друга лактація. За першу вона дала 11 тисяч літрів молока.
– Не побоялися взяти на себе відповідальність, яка межувала з ризиком, адже можна було втратити і корову, а не лише теля?
– Іншого вибору просто не було. Шанси становили 50:50. Якби не оперативне втручання, то дійне стадо на одну голову зменшилося б. Подібна операція, як дізнався, відбулася в нашій області десь в сімдесятих роках. Я повторив її майже через пів століття. Звичайно, що попередньо мусив узгодити ці «незвичні роди» з нашим директором, до слова, депутатом Ковельської районної ради Сергієм Герезом. Операція тривала дві години. Під час цієї процедури корова спала, від наркозу відійшла нормально. Зараз вона під строгим контролем. Рано і ввечері регулярно міряємо температуру, стежимо за фізіологічним станом, апетитом. 
– До операції тварина знаходилася в загальному стаді чи в якомусь ізоляторі?
– Тимчасово відділи її від стада. Нині такої необхідності нема. 
Сергій:
– Як я вже нагадував, кормова база в нас стабільна. Завдяки Івану Смітюху кормів припасли вдосталь. Окремо хочу подякувати головному агрономові нашого господарства Миколі Лозовицькому та директору Сергію Герезу, які зробили все, аби худоба завжди була сита.  Адже вона цілорічно перебуває в приміщеннях, у нас беприв’язне утримання. Регулярно виганяємо корів на дворову прогулянку. Наш та досвід інших однотипних господарств свідчить, що саме таким шляхом має розвиватися тваринницька галузь. 
– Іван Євдокимович часто навідується на комплекс?
– Не погрішу проти істини, коли скажу, що Іван Євдокимович взагалі золота людина. Про роботу не буду. Він завжди уважно будь-кого вислухає, порадить, як в тому чи іншому випадку правильно поступити. Завжди цікавиться особистим життям працівників господарства, мене, зокрема, підтримує матеріально. Аби полегшити нашу працю, на комплексі багато процесів механізовано. Торік, приміром, купили самохідний двістілітровий розвізник молока для телят з дозатором, який працює від акумулятора, що підзаряджається. Тепер його не треба носити вручну. До того ж молоко завжди має стабільну температуру, що також відіграє далеко не другорядну роль для імунної системи тварин. Аби наш одяг завжди був чистим, господарство придбало пральну машинку. За санітарні кімнати ми вже казали.
– Пане Сергію, про те, що всі працюють сумлінно, сумніву ніякого, а що можете сказати про відпочинок, про спільне відзначення, приміром, днів народження?
– Ви так запитали, ніби знаєте, що саме сьогодні, 11 лютого день народження у нашої доглядальниці телят Тетяни Хомік. Ми завжди всіх вітаємо з добрими побажаннями. Тетяна Василівна, доповнює Сергієву розповідь Микола, вже тривалий період працює на комплексі. Вона прийшла раніше за мене. Завжди зібрана й старанна. Яку б роботу не доручали, скрізь у неї порядок. Кожен день приїздить сюди велосипедом з с. Будище, що за чотири кілометри від Колодяжного.
– Скажіть, будь ласка, процес доїння довго триває?
– На сто корів витрачаємо одну годину. Якщо у дійному стаді їх 500, то відповідно п’ять годин йде на те, аби забрати всю продукцію. Одночасно на дійку заходить 28 корів. Через десять хвилин їх місце займає нова група. Конвеєр працює чітко та ритмічно.
Молоко безпосередньо від корівок надходить у ємність для охолодження, звідки молоковози відвозять на молокозавод. 
– Чи не бажаєте спробувати нашого молока? – запитують Сергій Бортнюк та Микола Шеметюк.
За мить дегустуємо молоко, яке з доїльної зали ще цебенить у цю ємність... 
– Дуже смачно... – кажемо. – Спасибі! 

Володимир ПРИХОДЬКО.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото Віктора РАЙОВА.   


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (267) - 86.1%
Пізно (10) - 3.2%
Яка різниця? (8) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (13) - 4.2%
Мені байдуже (11) - 3.5%