Ненаписане послання Брєжнєву і відправлений лист Путіну

Ненаписане послання Брєжнєву і відправлений лист Путіну

14 жовтня 1964 р. на закритому Пленумі ЦК КПСС було усунуто від влади Микиту Хрущова. Першим секретарем став уродженець Дніпродзержинська (стара назва Кам’янка) Леонід Брєжнєв.



 Послання Брєжнєву

Саме 50 літ тому розпочалася майже 20-річна епоха правління «полум’яного борця за мир у всьому світі» Леоніда Ілліча, яка закінчилася 10 листопада 1982 р. смертю немічного та хворого квадра-Героя Совєцького Союзу та ще й один раз – Героя Соціалістичної праці.

Разом із Леонідом Брєжнєвим під кремлівською стіною на Красній площі Москви закопали в землю цілий період нашої спільної історії, який назвуть «Застоєм». Так почався і закінчився час, коли кожному «представникові нової соціалістичної спільноти – радянській людині» дали нарешті шматок хліба, освіту та роботу, пообіцяли машину, квартиру та відпочинок у Криму, але відібрали свободу і необхідність хоча б про щось думати та турбуватися: цим займалася партія на чолі з «дорогим» Леонідом Іллічем…

Що погубило СССР і, врешті-решт, самого Леоніда Брєжнєва? Не рішення про вторгнення радянських військ у 1968 р. у Чехословаччину, де народ піднявся на мирну революцію проти диктатури.

І не примушування генерала Войцеха Ярузельські до введення військового стану в охопленій протестами ПНР у 1981-му…

Найбільш іржавим і найміцнішим цвяхом у домовину Леоніда Брєжнєва стало хибне рішення про введення «обмеженого контингенту» військ в тодішню Демократичну Республіку Афганістан для «виконання інтернаціонального обов’язку перед братнім афганським народом»! Саме ця війна спочатку знищила самого Леоніда Ілліча, потім спустошила бюджет СССР, а згодом призвела до розвалу червоної імперії.

І ось тут на передній план виступає парадоксальна схожість генсека Брєжнєва з нинішнім кремлівським правителем ­– Владіміром Путіним. Бо «воїни-інтернаціоналісти» в вигляді кримських «зелених чоловічків» чи донецьких «ополченців» – це яйця з історичного сідала Леоніда Брєжнєва, які успадкував колишній полковник КГБ СССР та нинішній глава РФ. І проклюнуться з тих яєць такі самісінькі істоти у вигляді деградації, спустошення та, врешті-решт, розвалу самої імперії і її багаторічного правителя…

Лист до Путіна

Десь у глухій сибірській тайзі Президент РФ Владімір Путін 7 жовтня ц. р. відзначав своє 62-річчя з дня народження. Керівник сусідньої держави, яка виступила щодо України в ролі агресора та співучасника масових злочинів сепаратистів на Донбасі та в Криму, відзначав особисте свято в неприступній резиденції, від якої до найближчого населеного пункту – 400 км. Гуляв власний день народження у вузькому колі найближчого оточення та родини…

Очевидно, Владімірові Владіміровічу було дуже приємно читати різноманітні тексти повідомлень та переглядати телесюжети про те, як гаряче його любить російський народ – від старого до малого, від Калініграда до Сахаліна…

Не відомо, що найбільше сподобалося главі сусідньої федерації, але пісенне вітання діток-дошкільнят із рідного Санкт-Петербурга, звичайно, не могло не зворушити навіть його камінного серця… Юні таланти з хору «ХІТрюшки» натхненно виспівували: «…Он один для нас такой… Будь ты дальше много лет, как прежде…»

Власне, вони старанно вимовляли завчені слова під простесеньку мелодію майже так само натхненно, як Великий зведений дитячий хор Росії, який влітку цього року у повному складі (1000 неповнолітніх, не рахуючи дорослих!) прибув в кримський «Артек» і дав грандіозний концерт до Дня Севастополя… Що, звичайно, теж не могло не сподобатися Владіміру Путіну, який навіть з допомогою російських дітей намагається виправдати та героїзувати все, щоб він не коїв…

Та діти ж існують не лише в Росії! Й не всі вони думають так, як хоче правитель сусідньої держави! Тому як тут не згадати про ще одне звернення до Владіміра Путіна, недавно написане в Ковелі та відправлене в Білокам'яну! Його автори – юні мешканці Міста залізничників, представники великої та дружної родини Сидоруків – Тарас, Олекса, Маркіян, Маріанна та Іванна. І звернулися вони до Владіміра Владіміровича, написавши натхненного листа його дочкам – Марії та Єкатєріні.

Лист настільки зворушливий та патріотичний, що неможливо стриматися, аби його не процитувати, переклавши, звісно, з російської на українську.

«Доброго дня, Маріє та Катю. Пишуть вам українські діти з міста Ковеля.

Біля нашого міста в селі Колодяжному проживала родина Косачів-Драгоманових. Усі їхні шестеро дітей були великими патріотами України. Серед них – велика українська письменниця Леся Українка. Це наша духовна мама. Ми любимо свою країну Україну так, як Леся Українка. Ми бажаємо Україні миру та процвітання.

Марія та Катя, нам відомо, що ваша бабуся (мама вашого тата) пережила блокаду в Ленінграді. Наша бабуся (мама нашого тата) пережила гітлерівський концтабір.

Марія та Катя! Нам також відомо, що ваш дідусь (тато вашого тата) був солдатом на Другій світовій війні. Наш дідусь (тато нашого тата) також був воїном маршала Рокосовського і воював за Україну проти німців.

Марія і Катя! Ми дуже просимо вас умовити свого тата Путіна Владіміра Владіміровіча, Президента Росії, зупинити війну проти України. Не вбивайте наших дідусів, батьків, братів тільки за те, що всі ми любимо свою державу Україну!

Вашого тата Владіміра Путіна та його духовного наставника Патріарха Кіріла наздожене кара Божа за сльози сиріт України та Росії!».

Не відомо, чи вмовляли Маша і Катя свого всесильного та войовничого батька Путіна, аби він припинив війну в Україні та залишив нашу державу в спокої, забравши своїх «зелених чоловічків» та їхніх посіпак і з Донбасу, і з Криму. Але точно знаємо: звернення чотирьох ковельських діток до своїх однолітків, які живуть у Кремлі і мають можливість поспілкуватися з Владіміром Путіним навіть тоді, коли він до себе нікого не підпускає, приклад для багатьох наших співвітчизників, як діяти навіть у безвихідних ситуаціях.

Сумнівно, що в родину Сидоруків надійде лист-відповідь із Москви. Але сам факт мирного звернення до сім'ї Владіміра Путіна викликає захоплення! Тим більше, що всі ці події відбулися якраз напередодні 50-річчя брежнєвського застою, від якого до застою путінського – рукою подати…

Роман УСТИМЧУК.





На фото з сайта Президента РФ, архіву та родинного альбому родини СИДОРУКІВ: в окупованому Севастополі виспівує Великий збірний дитячий хор Росії; Владімір Владіміровіч після загадкового дня народження в глухій тайзі відкрив нового моста через річку Обь в Новосибірську; наші мужні та патріотичні юні ковельчани – автори листа до доньок Путіна.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (614) - 86%
Пізно (27) - 3.8%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%