У сьогоднішньому номері "Волинської газети": інтерв’ю з Сергієм Карпуком

У сьогоднішньому номері Шацька селищна територіальна громада у дні війни

Війна змусила всіх стати до опору й оборони – Сергій Карпук, Шацький селищний голова.

В прикордонній Шацькій громаді, яка має 65 км спільного з пропутінською Білоруссю державного кордону, до війни почали готуватися заздалегідь. Укріплюючи рубежі і посилюючи захист, плекали надію, що вторгнення росії до України не буде. Але сталося найстрашніше – 24 лютого вибухами в ранковому Києві країна-агресор сповістила про те, що йде вбивати, руйнувати, нищити, поневолювати свого мирного сусіда. Українці, зокрема шачани,  всі – хто в тилу, хто на фронті – стали до опору й оборони. Про те, як живе у війну Шацька громада, як мобілізовує людський ресурс для захисту країни, зміцнює кордон, приймає переселенців, підтримує військових і планує своє майбуття, розмовляю з Сергієм Карпуком, Шацьким селищним головою.

– Сергію Вікторовичу, які були ваші перші дії як керівника після звістки про початок війни?

– Ми всі до останнього вірили, що здоровий глузд переможе, і війни не буде. Проте події 24 лютого засвідчили протилежне. Робочий день у селищній раді розпочався з тривожної новини, працівники були налякані, розгублені. Але недовго. Ми зібрали колектив на нараду, проговорили найактуальніші моменти спільних дій і вирішили рішуче діяти, не гаючи часу. Найперше створили оперативний штаб, розподілили обов’язки і почали працювати на підтримку Збройних сил України, укріплення кордону та обороноздатності нашої громади.

– Як у Шацькій громаді допомагають українським військовим? Скільки коштів з селищного бюджету було виділено на підтримку армії і заходи безпеки?

– З початком збройної агресії на нашу територію зайшли підрозділи ЗСУ – для підсилення державного кордону. Прості мешканці громади, підприємці згуртувалися в справі будівництва укріплень, зміцнення рубежів, аби зробити неможливим потрапляння в нашу місцевість важкої техніки. Люди працювали своїми інструментами, надавали власні матеріали, техніку – спільно зробили велику справу. З початку війни з селищного бюджету було виділено понад 3 млн грн для різних військових підрозділів – на потреби й першочергові заходи. За додаткові кошти облаштували територію громади, оперативно створили блокпости, де ведеться контроль за людьми, які в’їжджають до населених пунктів.

– Чи достатньо на сьогодні укріплений державний кордон з Білоруссю? В разі вторгнення на територію громади військ ворога ми здатні чинити йому опір?

– Заходи зі зміцнення кордону проводяться постійно. В перші дні війни ми зробили найнеобхідніше. Всі наступні, включно з сьогоднішнім, зводимо додаткові укріплення, вдосконалюємо фортифікаційні споруди та захисні об’єкти, дослухаючись до рекомендацій фахівців. Крім того, ми налагодили системи спостереження, аби бути в курсі всіх подій, які відбуваються по той бік кордону. Одними з перших в області створили добровольче формування, яке сьогодні ефективно функціонує і виконує всі завдання, які ставить перед ним військове керівництво. Впевнений: в разі збройної агресії і прямого вторгнення ми здатні протистояти окупантам.

– Під час війни активізуються диверсанти та порушники закону. Чи виявляються такі на території громади? Як з ними борються?

– Так, були випадки затримання на блокпостах підозрілих осіб, але правоохоронці з’ясовували, що жодної загрози для громади вони не становили. Також виявлялися особи, які намагалися незаконно перетнути державний кордон – їх затримували і передавали у відповідні силові структури. Під час воєнного стану ми значно посилили роботу з профілактики самогоноваріння та покарання тих, хто виготовляє і продає сурогатний алкоголь, поширює та збуває наркотичні речовини.

– Сергію Вікторовичу, наша прикордонна громада має тісні і дружні стосунки з Польщею. Впродовж двох місяців війни ми постійно отримуємо допомогу і від поляків, і від громадян інших країн…

– Велика вдячність нашим друзям з багатьох країн світу, які не просто співчувають українцям, а досить потужно допомагають. З гміни Суховоля Республіки Польща для Шацької громади передали пожежний автомобіль і матеріальну допомогу для українських військових, з міста Бартошице – автомобіль швидкої допомоги, медичні засоби і препарати. Отримуємо вантажі з усім необхідним як для військових, так і для переселенців з інших регіонів Польщі, а також з Австрії, Німеччини, Франції, Італії. Кошти на підтримку Української армії переказують нам з Америки, Польщі, Великої Британії, Ізраїлю. За ці гроші ми маємо можливість забезпечувати наших воїнів засобами захисту, тепловізорами, приладами нічного бачення, медичними препаратами, формою та військовою амуніцією. Одяг, взуття, засоби гігієни, продукти з гуманітарної допомоги та багато іншого роздаємо внутрішньо переміщеним особам. Крім того, їстівні запаси використовуємо для організації харчування українських військових, які несуть службу на території Шацької громади.

– Скільки внутрішньо переміщених осіб в’їхало в громаду з початком російської агресії? Чи не було проблем з їх розміщенням?

– Ми прийняли майже 1300 вимушених переселенців з Київської, Донецької, Луганської, Миколаївської, Херсонської, Харківської областей. Проживали вони майже у всіх населених пунктах громади, на базах відпочинку, в санаторії «Лісова пісня». На сьогодні ті, кому є куди повертатися, в кого вціліли будинки, виїхали з території громади. Люди, які планують у нас залишитися, оформляють допомогу на проживання, отримують від волонтерів продукти, одяг, засоби гігієни тощо, працевлаштовуються. Вислуховуємо кожного і в міру можливого допомагаємо.

– Яка робота старост в округах під час воєнного стану?

– З перших днів старости організували в населених пунктах патрулювання територій та охорону громадського порядку. Місцеві жителі здійснюють чергування, слідкують за дотриманням правил комендантської години, виявляють порушників. Старости налагодили тісний зв’язок з підрозділами Збройних сил України, прикордонниками, які проживають у селах, надають їм посильну допомогу, забезпечують харчуванням і всім необхідним. Крім того, вони дбають про належний стан доріг, стабільне функціонування медичних закладів, особливу увагу в цей складний час приділяють літнім людям, немічним, хворим. Вирішують поточні питання, видають довідки, ведуть перемовини з сільгоспвиробниками про збільшення площ посівів.

 – До речі, в Україні стартувала ініціатива «Сади Перемоги», спрямована на ефективне використання землі і залучення додаткових ресурсів для вирощування сільськогосподарської продукції – задля недопущення голоду. Чи долучилася до неї Шацька громада?

– Так, ми вже розпочали роботу в цьому напрямку. Долучаючись до ініціативи, ми беремо на себе зобов’язання максимально ефективно використати всі ділянки, засіяти злаками, засадити овочами, щоб восени мати можливість зібрати урожай і допомогти країні. Старости працюють на місцях, доносячи ідею до жителів населених пунктів, спілкуючись із фермерами, формуючи список потреб (насіння, добрива, пальне тощо).  В Шацькій громаді на землі працюють як дрібні аграрії, так і великі агрофірми, обробляючи загалом більше 3,5 тис. га. На сьогодні є можливість розширити посівні площі за рахунок паїв, а це – ще додатково понад 3 тис. га. Тож ми запрошуємо до співпраці окремих виробників та аграрні фірми, котрі мають бажання і можливості працювати. Маємо використати кожен клаптик нашої землі для спільної перемоги.

 – Як в умовах воєнного стану працюють школи, дитсадки, заклади культури? Чи вчасно виплачується заробітна плата?

– Школи працюють у дистанційному режимі, робота дитсадків призупинена через небезпеку воєнних дій. Працівники закладів культури займаються волонтерською діяльністю: плетуть маскувальні сітки, готують обіди для військових, приймають і розподіляють гуманітарну допомогу. Заробітна плата виплачується вчасно, правда, не в повному обсязі. Маємо розуміти, що кошти нині першочергово виділяються на підтримку українських військових та зміцнення обороноздатності нашої прикордонної громади. Але така ситуація є тимчасовою, лише на період воєнного стану.

– За яких умов і чи взагалі можливий відпочинковий сезон-2022 на Шацьких озерах?

 – Звичайно, туристичний сезон під час війни – під великим знаком питання. Для громади це не дуже добре, бо саме влітку, коли до нас їдуть туристи, ми максимально наповнюємо селищну казну, а місцеві жителі – свої сімейні бюджети. Хоча, якщо на нашій території буде безпечно, а люди матимуть фінансову можливість приїхати на відпочинок, ми готові їх прийняти і надати якісні послуги. Думаю, мешканці постраждалих від бойових дій регіонів знайшли б у Шацькому краї, на лоні нашої мальовничої природи тишу, спокій, умиротворення, змогли б відійти від жахіть війни і підлікувати свої душевні рани. А ми зробимо все можливе, щоб послуги стали для них доступнішими, не підвищувалися ціни, а відпочинок був комфортним і корисним.

– Сергію Вікторовичу, дякую за розмову. Успіхів вам у роботі і нових звершень заради перемоги України над ворогом!

Розмовляла

Мирослава ЦЮПЯХ.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (405) - 87.1%
Пізно (15) - 3.2%
Яка різниця? (8) - 1.7%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (20) - 4.3%
Мені байдуже (16) - 3.4%