Як живе громада у час війни

Як живе громада у час війни

Ковель працює на Перемогу

В останні роки журналісти «Волинської газети» часто або відвідували Ковель, або проїжджали через нього, прямуючи далі на північ.

Кожного разу помічали якісь добрі зміни, які тут відбувалися. З приємністю констатували, що нова влада на чолі з Ігорем Чайкою, яка прийшла до керма дещо менш як два роки тому, взялася за шляхопроводи. Колись дорога на в’їзді з Луцька була в одних ранах-вибоїнах. Складалося враження, що її постійно обстрілювали з важкої артилерії чи бомбила авіація. Нова асфальтівка стала не єдиною візитівкою міста залізничників. Приємних змін зазнавали інші інфраструктурні об’єкти — колишній стадіон “Локомотив”, наприклад, фасади будівель, зупинки та тротуари у центральній частині Ковеля.

На жаль, це мова про день вчорашній, який лишився у минулому мирному періоді. Війна внесла свої корективи в господарську діяльність однієї з найбільших громад Волині. Варто додати, що від часу свого заснування місто було багатим на пам’ятки старовини, архітектурні споруди. На жаль, чимало з них до сьогодні не збереглося. Цінною в архітектурному, а особливо в історичному сенсі, окрасою міста є приміщення колишньої аптеки Фрідріксона (ІХХст.). Сьогодні в цьому приміщенні діє Ковельський міський культурно-просвітницький центр.

Ковель називають серцем Волині, бо знахидиться у географічному центрі області, Центром Західного Полісся, адже стоїть на берегах річки Турії, Залізничним стражем Західної України, бо має вагоме стратегічне значення для держави, і, зрештою – західними воротами України в Європу. Досвід міжнародного партнерства місто постійно вдосконалює. Угоди «Про партнерство» офіційно укладено з містами Польщі – Хелмом, Легіоново, Бжегом Дольним, Ленчною, Щучиним, гміною Бабошево, а також із Утеною (Литва), Вальсроде та Барзінгхаузеном (Німеччина), українськими містами Бучею та Смілою, селищем Нікольське. Співпраця Ковеля з порідненими містами є перспективною та взаємовигідною. Міжнародне партнерство приносить позитивні результати в галузі освіти, культури, спорту,  є корисним для економічному розвитку міста.

 Про сьогоднішні будні міста та Ковельської територіальної громади в цілому йдеться у розмові з її очільником - Ігорем Чайкою.

– Ігоре Леонтійовичу, який настрій у жителів Ковеля та сіл, що входять до вашої територіальної громади?

– Війна всім нам додала тривоги та переживань. Містяни і сільські люди стали більш стриманими та обережними. Але, задля Перемоги, ковельчани не шкодують ні сил, ні здоров’я.  Правду кажучи, я подивований їхньою працьовитістю, ініціативністю і жертовністю. Часто перепиняють, цікавлятья: «Леонтійовичу, що потрібно нашим воїнам?» Всі працюють задля Перемоги.  Хтось ліпить вареники чи пече пироги, робить закрутки чи плете маскувальні сітки... Жертвують зі своїх невеличких пенсій навіть пенсіонери... Діти малюнками намагаються підбадьорити дух захисників. У передвеликодні дні тисячі пасок і крашанок ми зібрали і передали бійцям та жителям визволених районів. А ще - подбали про подарунки евакуйованим та переселенцям, яких також гостинно прийняли у місті й селах громади. З такими людьми ми непереможні.

– Як Вам працювати у цей трудний військовий час?

– Я ніколи не був чиновником, тому довелося «з коліс» вчитися, брати на себе ініціативу та відповідальність... При цьому я дотримуюся свого життєвого принципу: спершу потрібно бути людиною, а вже потім – посадовцем.

А журналістський досвід хіба не знадобився?

– Ще й як! – усміхається на те Ігор Леонтійович. – Тридцять років у журналістиці – це тисячі дивовижних зустрічей. Таке не забувається. Журналістика дала мені неоціненний досвід спілкування з людьми, розуміння того, що їх турбує. І саме цей досвід я намагаюсь застосовувати в своїй новій роботі. Бо переконаний: рішення, яке спирається на думку людей, громади – завжди правильне.

Тепер Вам потрібно не стільки брати інтерв’ю, як вислуховувати жителів громади. Чи вистачає на це терпіння? Люди ж приходять із різними характерами, щось просять або й вимагають... Їх емоційний стан також залежний від якихось негараздів, що також трапляються через всілякі побутові обставини...

– Ви не повірите, але саме у спілкуванні з людьми під час зустрічей у дворах, в різних мікрорайонах міста народжувалась і моя передвиборча програма. Вона стала першим документом, який я приніс з собою у робочий кабінет у кінці листопада 2020 року. Це – дорожня карта, за якою я та моя команда рухаємося і звіряємо свої дії і до сьогодні.

– У своїм звіті перед громадою Ви говорили про переважаючий «зелений колір» добросправ. Що мали на увазі?

– Мав на увазі те, що вдалося зробити для громади та її жителів. Це - відремонтовані прибудинкові території, тротуари та дороги. Подивіться, наприклад, на відновлений “Локомотив”: тепер на місці колишніх розвалин та чагарників стоїть сучасний і потрібний місту культурно-спортивний об’єкт — транскордонний центр діалогу культур імені гетьманів Ружинських та новий футбольно-легкоатлетичний стадіон.  Модернізуємо наші навчальні заклади, створюємо нові громадські простори, доступні та комфортні для всіх мешканців. Дбаємо про здоров’я громади, екологію та дозвілля. На виході – Стратегія розвитку громади, яка дасть можливість чітко уявляти, куди й навіщо ми рухаємося, які ресурси та коли нам потрібні для розвитку міста і громади?

Є проєкти, які ми встигли на всі сто відсотків виконати в 2021 році. Багато – розпочали і вже б реалізували, якби не ця біда...

– Доля вибрала Вас, Ігоре Лентійовичу, головувати, знаючи про війну. Це як із нашим Президентом – актором, якого називають коміком, який став нашим національним героєм і символом оборонця і захисту Свободи у всім демократичнім світі. Чи не боїтеся військових викликів і труднощів?

– Війна — це випробування для кожного з нас.  І кожен на своєму місці повинен робити все, що може - і навіть більше заради того, аби звільнити Україну від окупантів та наблизити нашу Перемогу. З перших днів своєї роботи визначив для себе  - працювати над згуртуванням громади, об’єднувати зусилля людей, а не ділитися за політичними переконаннями. А у війну питання єдності — найголовніше. Український народ і армія — одне ціле. Ми воюємо за свою землю, свою державу. Тому ця війна для нас — справедлива. І тому у ній нас підтримує увесь цивілізований світ. У нас, у Ковелі чудовий депутатський корпус, патріотично налаштовані громадські активісти та й усі жителі громади. Якщо зброї не мають, то варениками або пирогами з ворогом “воюють”, але не здаються... Хоча, зінаюся, я не був готовий навіть до тих «сюрпризів», які принесла децентралізація, а про війну і годі говорити. Я добре орієнтуюся у проблемах Ковеля, менше знаю про 14 сіл, що доєдналися до Ковельської територіальної громади. Але війна настільки скоригувала наші завдання, що всі ці, як здавалося колись, екстремальні заходи - ліквідація сільських рад, інвентаризація землі та майна, передача справ, вибір старост, комунікація з сусідами та зарубіжними партнерами тепер уже не здаються такими складними. Сьогодні ми дбаємо про територіальну оборону, забезпечуємо її усім необхідним, виряджаємо на війну хлопців. На жаль, зустрічаємо загиблих героїв...  Повірте, це досить непросто. Ковель сьогодні став прихистком для тисяч наших співвітчизників, які полишили рідні домівки через війну. З перших днів їхнього перебування у  нашому місті ми забезпечуємо цих людей продуктами харчування, предметами гігієни та одягом. Причому, робимо це постійно. Хочеться,  щоб люди, які повертатимуться додому після війни, повезли і добру згадку про Ковель,  нашу громаду та її людей.

– Основа усякої господарської діяльності – економічна самодостатність громади. Як із цим у вас?

– Погоджуюсь із вами, саме фінансові важелі дають можливість розвиватися громаді. А в цей військовий час – кожна копійка працює на нашу Перемогу.   Бюджет громади за 4 місяці  цього року, незважаючи на війну, ми виконали. Дякуюза це депутатам міської ради та членам виконавчого комітету, підприємцям та бізнесменам, які у цей надзвичайно складний час не втрачають віри і оптимізму.  Але ми розуміємо, що багато із запланованого на цей рік все ж  доведеться відтермінувати. Наприклад, ми запланували капітальний ремонт доріг, мереж вуличного освітлення в рамках співпраці з

Північною екологічною фінансовою корпорацією (НЕФКО). Минулого року вдало стартував Громадський бюджет, і цьогоріч добре було б не просто продовжити цей напрямок, але й посилити його. Намітили подальші плани ремонту прибудинкових територій. Загалом, до кінця 2021 року ми підготували всю необхідну документацію по різних проєктах, щоб вчасно провести необхідні тендери і якомога швидше розпочати роботи. І саме у травні ці роботи мали б уже тривати повним ходом. Сьогодні, в умовах воєнного стану, в місті проведено ямковий ремонт доріг та завершився ремонт тротуарів у центральній частині міста; почали робити водовідведення на вулиці Федьковича і завершили - на Фестивальній. Навіть без розрахунків із підприємцями, які з розумінням поставилися до ситуації та просто завершили розпочаті ще наприкінці минулого року роботи.

Так, причина, чому ми змушені призупинили ці роботи -війна. В цей час діє Постанова Кабінету Міністрів №590 “Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану”. У першу чергу видатки бюджету йдуть на національну безпеку і оборону, на здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Також є й інші, визначені державою, бюджетні пріоритети. Проте, в цьому переліку поки що немає пунктів, що стосуються поточних ремонтів, благоустрою і багато іншого, що ми заздалегідь ретельно планували здійснити в 2022 році. Це, наприклад, означає, що наші садочки поки що не отримають обіцяні шафки для переодягання дітей, а школа №8 поки буде зі старим дахом. І що маємо зачекати з ремонтом санвузлів взакладах освіти. І, на жаль, поки не буде стадіону біля ліцею імені Олени Пчілки...

Але це — тимчасові труднощі. Поки наші захисники воюють за кожного з нас — тримаємо чистим місто, вчасно платимо за комунальні послуги та, в міру можливостей, податки.

Тримаємося і віримо в наші ЗСУ та Перемогу!

- Дякуємо за відверту розмову.

Інтерв’ю вели

Володимир ПРИХОДЬКО,

Сергій ЦЮРИЦЬ.

 

Довідково:

Ковельська територіальна громада утворена у 2020 році. Села, що входять до її складу, поділені чотири на стростинські округи: Зеленський (Зелена, Воля Ковельська), який очолює Анатолій Борка; Тойкутський  (Доротище, Гішин, Тойкут, Заріччя, Воля, Лапні, Любче) – Юлія Трофимчук; Білинський (Білин, Колодниця) – Петро Бородій; Ружинський (Городилець, Ружин, Клевецьк) – Ігор Корнійчук. Життя села потрохи синхронізуються з ритмом великого міста, налагоджена співпраця з міським головою, депутатами міської ради, структурними підрозділами виконавчого комітету міської ради, а тепер і військовими адміністраціями, правоохоронними органами, територіальною обороною та іншими силовими структурами. Повсюду запрацювали волонтери. Ковельська громада наближає Перемогу.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (267) - 86.1%
Пізно (10) - 3.2%
Яка різниця? (8) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (13) - 4.2%
Мені байдуже (11) - 3.5%