Читайте у завтрашнім номері: Професіонали

Читайте у завтрашнім номері: Професіонали

Народився лісівником

Микола Захарчук працює майстром лісу Куклинського лісництва ДП «Колківське ЛГ» і вже, як і його знаменитий батько Дмитро Петрович, став неабияким професіоналом.

Він народився на хуторі Ковлі 3 листопада 1981 р. у сім’ї майстра лісу Дмитра Петровича Захарчука. Цей лісовод пам’ятає українських повстанців, все життя пропрацював незмінним майстром одного і того ж обходу.

– Батькові вже 82, але й досі діяльний, любить господарити та наглядати за лісом, – з повагою каже син. – Рік тому, святкуючи його 81-річчя, ледь вмовили піти на заслужений відпочинок...

– Рік перепрацював... – жартую на те, пригадуючи нашого колегу-управлінця Федора Терентійовича Лисенка, який рік не доробив до свого 80-річчя. Для нас, молодших, це було прикладом працьовитості і любові до лісу. Завжди приємно мати поруч такого всезная, мудру і досвідчену людину, що з висоти років може дати не тільки пораду, а й своїм, не по роках, «молодечим завзяттям» підтримати високий моральний дух колективу. Таким був і Дмитро Петрович – легенда волинського лісівництва. Всезнай, великого досвіду і мудрості людина, працелюб, лісовод від Бога. Він і зараз, вийшовши на пенсію, свій обхід не забуває... То за грибом іде, який його чекає, то із зозулею, яка літа кує, хоче поговорити, то солов’я послухати...

Син Микола вдався у батька. Можна сказати, що він народився лісівником. Зростав на батьківському хуторі – з пташками, звір’ям, травами... Підрісши, ні на мить не засумнівався, яку професію вибрати. Вступив у Маневицьке ПТУ, здобув фах лісівника. Але доля «відпровадила» через річку на роботу на Кузнецовську (тепер Варашську) АЕС. Працював водієм пожежної машини. Суджену знайшов у поблизькім до хутора с. Комарове. Його Антоніна на рік молодша, народила йому трьох донечок. Найстаршенька Роміна вже закінчила харчовий технікум, зараз працює у Польщі, середульша одинадцятирічна Поліна та дев’ятирічна Богдана ще навчаються у школі. Усі троє такі ж працелюбниці, як їх дідусі і бабусі, татко і мама.

Усі ці роки разом з дружиною і дітьми постійно підтримували батька у його домашніх і лісівничих справах – і лісокультури садили, і розсадник прополювали...

Свій п’ятий десяток літ Дмитро Петрович почав з умовлянь сина замінити його на лісовім поприщі, тим паче, що й лісівничий фах він має. І вже вмовив. Але на той час Миколі трапилася інша вакансія, влаштувався майстром лісу Куклинського лісництва ДП «Поліське ЛГ» (тепер ДП «Колківське ЛГ»). За кілька літ став кращим майстром, всі нагороди зібрав. Взнаки далося те, що син такого відомого батька, збагатився його практичним досвідом і знаннями. Всі ці 11 років, будучи пожежним на АЕС, приїздив до батька і в усьому йому допомагав. У посадці культур, доглядах за лісом. Як, до речі, і його дружина із доньками.

Так і тепер. Найкращий лісорозсадник у Миколи! Й інакше бути не може, бо ж має свою сімейну лісокультурну бригаду.

Працьовита сім’я.

Хоч би й такий штрих. Якось  завітав до обійстя майстра лісу і побачив біля паркану чотири велосипеди.

– Дмитровичу, у тебе, мабуть, гості, а я з робочими питаннями... – кажу.

– Та що Ви, Васильовичу, це мої з ягід на обід приїхали, – мовить і показує на «веломобілі». – Це – Антонінин, це – Промінин, цей – Полінчин, а ось цей – найменшенької Богданочки. Зараз перекусять по-швидкому і знову на ягоди в ліс поїдуть. Сезон чорниці – їх заробіток.

Мають і власну господарку. А як без неї у селі? Є дві корови, четверо свиней, парник, плантація малини, всіляка городина...

– У вас усе своє, – якось кажу, смакуючи свіжозібраними з грядки огірками. – А як з рибою?

– Завдяки Вам, – усміхається Микола Дмитрович, – є і риба. Пам’ятаєте, я просив у вас дозволу розчистити запущені ставки?

Це було у 2016 р., коли я працював головним лісничим тодішнього ДП «Поліське ЛГ». Микола якось показав лісове болітце: «Володимире Васильовичу, колись тут були ставки, а зараз все заросло, запустіло... Дозвольте мені їх відновити...»

І відновив... Так і риба у господаря з’явилася...

Зараз літо, роботи у майстра вистачає. А ще, як і всі лісівники, Микола Дмитрович разом зі своїм батьком вболівають за нашу Україну, її військо, підтримують ЗСУ, територіальну оборону, волонтерів.

Володимир МИРКА.

На фото автора: Микола Захарчук.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (193) - 86.2%
Пізно (7) - 3.1%
Яка різниця? (7) - 3.1%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (9) - 4%
Мені байдуже (7) - 3.1%