Малограмотний «зємлєпашец» і… депутат Госдуми

Малограмотний  «зємлєпашец» і… депутат Госдуми

Як ми в Старосіллі сліди царського обранця шукали, а від нього не лишилося ні статків, ні спогадів, ні могили…

Ще напередодні попередніх парламентських виборів «ВГ» дослідила життєпис одного з найвідоміших депутатів Госдуми Російської імперії кількох скликань поміщика Григорія Бєляєва. Вдалося розкрити багато з маловідомих сторінок життя обранця та його родини, що був і земельним магнатом, і суддею, і навіть… Луцьким міським головою. Та Бєляєв – не єдиний, хто представляв інтереси тодішньої Волинської губернії у царському Петербурзі. Ким були тодішні обранці? І чим вони відрізнялися від депутатів нинішніх? Цього разу ми спробували підняти з-під пороху віків ще одне депутатське «портфоліо» – проводьте паралелі.

Павло Васютник зі звичайнісінького села Старосілля, що на Маневиччині. Неосвічений землероб дивом втрапив до тодішнього царського парламенту, куди безуспішно балотувався навіть сам Владімір Лєнін! Правда, у статусі депутата Павло Васютник пробув лише 102 дні, бо рівно стільки проіснувала скандальна, опозиційна до царя та уряду Госдума.  Шукати на Волині сліди колишнього царського обранця – довелося довго і майже марно. І тільки скупі відомості в  російських енциклопедичних довідниках початку 20 ст. засвідчили: Старосілля таки мало свого представника у Госдумі. Мало того, він був удостоєний аудієнції із самим Ніколаєм ІІ й ставив свій особистий підпис під «благодарствєнною» телеграмою до царя за те, що той розпустив Думу за непокору і змінив закон про вибори в тодішній імперії.

Маючи на руках роздруківку з довідкового видання «Члены Государственной думы (портреты и биографии). Второй созыв. М., 1907» із чорно-білим зображенням бородатої молодої людини та кількома рядками про неї, найперше звернулася за допомогою в пошуках родини обранця до чоловіка, якого справедливо можна називати «місцевою енциклопедією». Директор старосільської школи Анатолій Бричка – з тих істориків, які не тільки фахово викладають свій предмет, а й активно досліджують сторінки минувшини рідного села. Він зі своїми юними пошуковцями копає так глибоко, що не раз допомагав журналістам «ВГ», готувати навдивовижу цікаві і мало не сенсаційні матеріали. Але тут Анатолій Микитович мене здивував і здивувався сам: бо вперше почув, що селянин зі Старосілля був обранцем такого рангу! Тому й почав пошуки…

…А тим часом – те, що вдалося знайти шляхом перегляду друкованих видань, що описують діяльність Госдуми.

«Васютникь Павель Сергьевичь. Родился вь 1871 г. Правый. Крестьянинь с. Староселье, Колковской вол., Луцкаго уьзда. Землепашец. Малограмотный», – читаємо в одній із книг, що доступні в електронній версії Російської державної бібліотеки. В іншому виданні автор Боіович М. М. зазначає : «Украинец («малорос»), православного вероисповедания, крестьянин села Староселье Колковской волости Луцкаго уезда Волынской губернии. Получил начальное образование, малограмотный. Земледелец (4,5 надельной десятины). Беспартийный правый». …Вдумливий погляд. Невелика борідка. Скромна свитина. Ім’я цього  обранця якось вибивається з переліку більшості депутатів Госдуми тих часів. Там – поміщики, священики, дворянство різного роду, викладачі, державні службовці, журналісти…  Аж тут раптом – малограмотний селянин.


Зала парламенту Російської імперії

Вибори до Госдуми Російської імперії ІІ скликання відбувалися 6 лютого 1907 р. Волинь (нинішня) була представлена сімома обранцями. Цікаво, що Госдума цього скликання увійшла в історію як найбільш опозиційна до тодішнього правління. Обранці не підтримували уряд, «зарубали» низку реформ Столипіна, через що той домігся дочасного розпуску парламенту, одночасно кардинально змінивши виборче законодавство в Російській імперії. Відтак Госдума ІІ скликання проіснувала з 20 лютого до 2 червня 1907 року. Тобто фактично Павло Васютник узяв участь тільки в одній сесії. І був, вочевидь, комфортним для тодішнього режиму депутатом-селянином. Бо некомфортних – відстороняли від участі у виборах, позаяк вони добивалися переділу поміщицької землі. Знаходимо цьому і друковані свідчення, де зафіксовано, що старосільський обранець був безпартійним, але дотримувався правих поглядів і підтримував «самодержавие».

Дума запрацювала 20 лютого 1907 р., але помалу в ній визрівав вогонь революції. Непокору більшість обранців проявила тоді, коли засудили деякі дії поліції щодо революціонерів . Потайки Столипін підготував новий закон про вибори, домігся, аби 16 депутатів позбавили недоторканності через підготовку до державного перевороту. І на основі цього Ніколай ІІ розпустив парламент 3 червня. Чим у цей час займався Павло Васютник, який як обранець мусив приїздити до Петербурга на засідання думи? У Госдумі він працював у складі так званої групи безпартійних. Як стверджує упорядник матеріалів про депутатів того періоду Боіович, 14 квітня 1907 р. Павлю Васютник був удостоєним «височайшої аудієнції» у самого Ніколая ІІ, куди прибув у складі делегації депутатів-селян. Згодом волинянин підписав заяву групи поміркованих депутатів-селян до голови думської комісії з реформування місцевого суду з вимогою зберегти волосні суди. А після розпуску Госдуми, так званого «Третьеиюньского переворота», поставив свій особистий підпис під телеграмою до царя з вдячністю за його політичне рішення про розпуск Думи і зміну закону про вибори. «Дальнейшая судьба неизвестна», – пишуть архівні книгодруки.


Депутат Васютник через сто літ удостоївся реклами у ЗМІ: публікується вперше.

Вочевидь, Павло Сергійович повернувся до Старосілля і зайнявся звичною справою – сіяв, орав, косив…

«Це, можливо, складно уявити, але нам не вдалося поки знайти фактично нічого, – розповів Анатолій Бричка, коли ми нарешті навідалися до Старосілля. – Я роздрукував портрет та інформацію про нього, діти обійшли всіх у селі, хто міг щось знати. Шкода, що відійшов у Вічність донедавна наш найстаріший мешканець 1911 року народження. Він мені багато цікавого з історії села повідав. Здається, сказав би і про цього Васютника. Єдине – пригадую: десь і колись, найімовірніше, саме від цього чоловіка, щось чув про те, що «був у селі такий дід, який служив депутатом за царя».

На ту пору в Старосіллі проживало  трохи більше тисячі людей. Діяла церква Святого Климентія, збудована у 1885-му, з 1887-го функціонувало однокласне народне училище. Нема жодної згадки і про те, що депутат побудував власним коштом щось у селі чи дав солідну пожертву. Тож можна припустити: мандат не став йому «квитком» до ліпшого життя. Хоча, мабуть, він і так не бідував. Бо звідкіля ж мав брати кошти хоча на дорогу до Петербурга та на пристойне вбрання? Хоча тодішня держава (як і тепер) належно забезпечувала своїх обранців. Депутат отримував 4 тисячі рублів у рік на витрати. Але мав обов’язково сплачувати штрафи за пропуски сесій та поіменних голосувань. До речі, ніколи до Васютника і після у Старосіллі не було обранців такого високого рівня.

«Але думка про те, що десь я того діда бачив, не давала мені спокою, – каже Анатолій Бричка. – Мабуть, у старих рамках у когось у хаті. Мабуть, у когось із Коблів (так у нас кажуть на одну родину)… Так я і прийшов до нашого земляка Володимира Гапончука з проханням попитати в сім’ї, а раптом хтось щось згадає…»

Володимир Гапончук викладає автосправу в Колківському училищі. Саме йому, маючи на руках фото обранця, вдалося дізнатися краплину відомостей про Павла Васютника (правда, його нащадки – Васюхники).

«Це мого діда – двоюрідний, а прадіда – рідний брат. По лінії моєї матері, Катерини Аврамівни. Я – Гапончук, вона – з Васюхників. У селі їх називали – Коблі. Знаю, що був він хліборобом, крепким хазяїном, закінчив кілька класів царської школи. Але в Старосіллі вважався грамотним чоловіком. Мабуть, його через те і вибрали. Наші старики як почули, що там написано «малограмотний», мені одразу сказали: «Ні, то неправда. Він як для села, то був, навпаки, освіченим». Оце і все. Знаємо тільки, хто він і ким кому приходився», – розказує Володимир Михайлович.


Володимир Гапончук може бути родичем царського депутата

Як потім склалася доля депутатської родини? Наявність поважного родича не допомогла нажити значних статків. Так усі «середнячками», як каже Володимир Михайлович, завсякчас і були.

«Кажуть люди, що після революції його родина навіть позбулася тієї землі, яку мала. І ніби його десь потім і вислали, хоча достеменно не скажу…» – додає він.

Не вдалося розшукати і могилу царського обранця. Тому припущення про те, що його вислали за межі рідного села – цілком імовірне. Згадайте, що сталося з царем Ніколаєм ІІ… Усі столипінські поплічники після 1917-го теж впали в немилість…


Такими на той час була більшість осель у Старосіллі – світлина 1915-16 рр…


Можливо, колись пам’ять про цього депутата озветься ще якимось цікавим спогадом. А поки його доля – наука нинішнім обранцям про те, що мандат – не індульгенція перед Всевишнім. Минуть віки, і від нього не залишиться – нічого...

Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото автора та з архівів. 

 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (614) - 85.9%
Пізно (28) - 3.9%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%