→Архів

Ткаченковщина-Потураєвщина – сталінська цензура під соусом патріотизму!

Чинний законопроєкт «Про медіа», який у 2020 році формально вніс народний депутат Микита Потураєв, містить багато положень, які суперечать європейським цінностям. Фактично він разом зі своїм попередником міністром Олександром Ткаченком намагаються повернути українську друковану періодику в Прокрустове ложе тотального контролю з боку влади. Кому потрібна масова цензура газет сталінського типу?

Про кардингальну невідповідність «дітища Ткаченка-Потураєва» йдеться у відкритих листах Президента Європейської федерації журналістів Майї Север до керівництва Європейської Комісії та українського Уряду (його очолює Денис Шмигаль, – ред.). Зокрема, персонального листа із застереженнями до законопроекту «Про медіа» скеровано до Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольги Стефанішиної.

«Як наголошує Майя Север, ЄФЖ поділяє заклик своїх українських членів – Національної спілки журналістів України (НСЖУ) та Незалежної медіа-профспілки України (НМПУ) до української влади щодо приведення законопроєкту у відповідність до європейських стандартів свободи медіа.

Зокрема, на думку ЄФЖ, у наявному законопроєкті пропонується надати довільні і непропорційні регуляторні повноваження Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення (сформована в недемократичний спосіб, у ручному режимі владою з використанням підконтрольних «громадських» організацій, – ред.), яка б мала владу не лише над аудіовізуальними ЗМІ, а й над друкованими та онлайн-виданнями.

Федерація висловила глибоку стурбованість з цього приводу Європейській комісії, зокрема, Президентці Комісії Урсулі фон дер Ляєн, Віце-президенту Вері Йоуровій та Європейському Комісару Оліверу Варгеї», – акцентує Служба інформації НСЖУ.

ЄФЖ вважає, що примусове регулювання, передбачене законопроєктом, «повністю контрольоване урядом, гідне найгірших авторитарних режимів». Це положення має бути вилучено із законопроєкту. «Державі, яка б застосовувала такі положення, просто немає місця в Європейському Союзі», – переконана Майя Север.

Відповідно до європейських норм, регулювання медіа має здійснюватися органом, незалежним від уряду, та його метою має бути незалежність медіа, а не контроль над медіа. ЄФЖ закликає українську владу вступити у відвертий діалог із представницькими організаціями журналістів – Національною спілкою журналістів України та Національною медіа-профспілкою України, а також звернутися по пораду та експертну інформацію до Венеціанської комісії, дорадчого органу Ради Європи, та Європейського Союзу.

«Законопроєкт потребує ґрунтовного доопрацювання, щоб він відповідав європейським стандартам незалежного медіарегулювання та свободи медіа», – робить висновок Майя Север.

ЄФЖ та її українські члени, НСЖУ та НМПУ, готові до діалогу із владою, необхідного для перегляду законопроєкту, що є необхідною умовою для інтеграції України в Європейський Союз.

«Нагадаємо, Європейська федерація журналістів – головна представницька організація журналістів у Європі, визнана як соціальний партнер Європейським Союзом і Радою Європи. ЄФЖ представляє 320 тис. журналістів в 45 країнах, включно з Україною.

На Волині фактично всі члени Національної спілки журналістів України вже давно та однозначно засудили дітище «Ткаченка-Потураєва» як пряму загрозу свободи слова та фактичну заборону на професію. Але в справі створення законів для журналістів самих журналістів владна верхівка ігнорує!

Що скажуть урядовці Дениса Шмигаля на конкретний протест Європейської федерації журналістів? Зрозуміло, що міністр Олександр Ткаченко дмухатиме у свою стару дудку цензури під соусом патріотизму, а відповідь начертати доручить своєму грантоїдному заступникові Тарасові Шевченку…

Але ж мають бути в Кабміні світлі голови?! Хоча б та сама Ольга Стефанішина?

Роман УСТИМЧУК.

На фото «Української правди»: батьки української цензури – Микита Потураєв і Олепксандр Ткаченко.