→Рубрики →Кримінал

Зарізати людину і… піти на лікарняний?!

Жителі Володимира-Волинського бояться ходити вулицями міста, в якому розгулює вбивця та орудують вандали.

На жаль, досі не вдалося поставити крапку у кримінальній справі про вбивство педагога-пенсіонера у Княжому місті. Про цю моторошну історію, яка не піддається будь-якому логічному осмисленню, «Волинська газета» 13 листопада ц. р. розповідала у статті «Я тебе заколю, як свиню!». Сказав – і вбив!».

Злочинець, нагадаю, після цинічного вбивства, скоєного в центрі Володимира-Волинського, з камери СІЗО потрапив із інсультом у лікарню, а звідти… додому. Впродовж дев’яти останніх місяців цей громадянин Юрій П. живе спокійною старістю у теплі й турботі.

Звісно: добре мати хорошу дружину та дітей, які здатні навіть убивці забезпечити комфорт та затишок поза межами колонії, а якщо за станом здоров’я ув’язнений не може там відбувати покарання, то в спеціалізованій клініці, створеній саме для такої категорії злочинців. Але чи добре від цього всього законослухняним громадянам? Чи не накинеться на них із ножем цей 79-річний дідусь, у якого невідь що в голові?

Як ходити вулицями міста, як відпускати дітей, коли так і лишається не ізольованим від суспільства пенсіонер, який іще 20 років тому зробив собі холодну зброю, останні пару років постійно носив її при собі та, зрештою, ударив сталевим клинком прямісінько в серце колишнього вчителя?

Мало того: серія резонансних убивств уже давно перетворила Княже місто на некороновану столицю кримінального світу. Кілька років тому, нагадаю, місто та область потрясла загибель літнього таксиста. Двоє військовослужбовців-контрактників, виїхавши з розташування військової частини на Львівщині, внаслідок тривалої та безпробудної пиятики потрапили у Володимир-Волинький. Там найняли таксі. Оскільки грошей, щоб розрахуватися з водієм, у них уже давно не було, то кримінальний дует не придумав нічого кращого, як… задушити беззахисну жертву! Потім вони вкинули труп у багажник автівки, поїхали в Любомльський та Старовижівський р-ни, де кілька днів продовжували криваву оргію, намагаючись продати чужу машину, в багажнику якої лежало бездиханне тіло її власника. Апеляційний суд Волинської області тоді присудив убивцям справедливе покарання: 14 і 15 років позбавлення волі. Вирок вони відбувають і досі.

Не менш резонансне вбивство сталося у Володимирі-Волинському у березні цього року (якраз через місяць після трагедії з педагогом). На місцевому кладовищі було виявлено тіло 17-річного студента-першокурсника. Численні колото-різані рани навіть підштовхнули до чуток, нібито сталося не просто вбивство, а жертвоприношення. І скоїв його 19-річний мешканець Княжого міста.

А цими днями у Володимирі-Волинському старший лейтенант реформованої 51-ої ОМБР із невідомих причин зарізав багнетом від автомата Калашникова мобілізованого на військову службу рядового волинянина. Різун зник у невідомому напрямку, але в середу ввечері його затримали аж на Черкащині…

То як за таких похмурих обставин забезпечувати громадський порядок у Володимирі-Волинському та гарантувати невідворотність покарання тих, хто зазіхнув на чуже життя?

Щоби знайти відповідь на це тривожне запитання, довелося поспілкуватися з багатьма мешканцями міста. Одразу зауважу: багато з них охоче висловлювалися, але коли доходило до того, щоб вказати ім’я та прізвище, то співрозмовники чесно зізнавалися: «Боюся, щоб після сказаного зі мною щось не сталося…».

Проте виявилися й ті, кому чужа біда пече більше, ніж побоювання за власне життя…

Лілія НОШКАЛЮК, 39 р.

– Коли сталася трагедія, весь Володимир був шокований! Загиблий же був учителем і дуже багато людей його знало. Але ми навіть подумати не могли, що вбивця досі на свободі. Коли прочитали у «Волинській газеті» про хід так званого розслідування, мене як маму ситуація дуже схвилювала. Мабуть, нам треба зібрати підписи жителів Володимира-Волинського, підготувати колективне звернення і просити мера, щоб подбав про безпеку мешканців.

Володимир ГОРБАНЬ, 65 р.

– Ми дуже негативно ставимося до результатів розслідування. Бо одна справа, коли людина випадково під машину попала, а інша – коли її ні за що ні про що закололи посеред вулиці. Дехто каже, мол’, убитий перший сварку почав. Дійсно, буває, що сусіди роками не розмовляють. Буває, сваряться і лютою ненавистю один одного ненавидять. Але це нікому не дає права вбивати! І якщо злочинець досі вдома, то нам треба йти у громадську організацію, яка недавно з’явилася в місті. Там об’єдналися всі люди, які проти влади. Там, думаю, є юристи. Можна попробувати ще так добиватися справедливості.

Любов БУЛАВЧУК, 58 р. і Світлана ЛЄЩЕНЮК, 60 р.

– Якщо чесно, то нам не дуже хочеться про це говорити. Бо тут, мабуть, замішані гроші і владна верхушка. Той душогуб був же нормальним, а зробили з нього дурачка. І все – за відповідну плату. Ми забагато, звичайно, говоримо. За ці слова нас можуть підійти й убити або кудись вивезти. А щоб лишитися без кари, заховаються за депутатським значком. Але скільки будемо мовчати?!

Анатолій ПРИСТУПА, 70 р.

– Я є ветераном праці і дитиною війни. Та попри свій вік, не збираюся миритися з несправедливістю в нашому місті. Це стосується не лише вбивства педагога-правдолюба, а й багатьох інших сфер життя Володимира-Волинського. От зараз у мене в сумці лист на 17 листків до Генпрокуратури, щоб розібралися з ремонтом вулиці Шевченка. Так само вимагаю розслідувати неподобство на «Теплокомуенерго», де на купівлю нового авто гроші у начальства є, а борги по зарплаті вернути – нема! Коротше, проблем повно. Але основні – це корупція і те, що розкрадається все безбожно.

Що ж відбуватиметься далі, оскільки ні журналісти, ні громадськість, ні місцева влада за чинним законодавством не мають права будь-яким чином впливати на хід розслідування?

Насамперед зауважу, що з виходом публікації «Я тебе заколю, як свиню!». Сказав – і вбив!» не легше стало і вдові загиблого Володимира Н. Пані Анастасія ледь не всю пенсію витрачає на адвоката, який добивається покарання злочинцю, що забрав у неї чоловіка, а в її рідних – батька й дідуся. Але комусь така незламність, очевидно, не до вподоби. Бо після кожного чергового звернення до правоохоронних органів жінка стає жертвою вандалів. Не особисто вона, а могили її рідних. Тож тепер, після виходу статті, Анастасія Станіславівна не виключає продовження актів помсти, запозичених із якихось диявольських ритуалів….

Та невже нема у Володимирі-Волинському нікого, хто здатен навести лад у місті та повернути спокій її жителям?!

Із цим запитанням «Волинська газета» звернулася до людини, котра у владній верхівці Княжого міста ось уже 40 років, із яких 16 літ на посаді міського голови – до Петра САГАНЮКА.

Як і слід було очікувати, Петро Данилович не лише пам’ятає про зухвале вбивство, а й особисто знає родини обох пенсіонерів. Зокрема – дружину загиблого та доньку підозрюваного. Відтак, на запитання, що думаєте з приводу злочину, Петро Данилович був категоричним:

– Зло повинно бути наказане! І досить уже гратися в демократію. За все, що скоїв, треба відповідати. За все! Наприклад, зламав хтось дерево – треба і йому пальчика одного зламати. Скажете, жорстоко? Можливо. Але це дієво. Так само з вандалами діяти. «Попрацювали» вони в нас на кладовищі – треба покарати. І не зважати на те, що неповнолітні. Якщо хтось глумиться над могилами рідних пані Анастасії, хай ця громадянка приходить у міську раду. Знайду для жінки час вислухати й допомогти, чим можу.

Що ж до громадського спокою у місті, то й цим питанням Петро Саганюк не збирається нехтувати. Щоб люди не боялися ходити містом, очільник громади вважає за доцільне повернутися до колишньої практики народних дружин, коли разом із міліціонерами патрулювали цивільні жителі.

– Звісно, біля кожного дерева міліціонера не приставиш. Але варта порядку мусить активніше працювати. Ми навіть обговорювали із правоохоронцями тему забезпечення патрульними автомобілями. Просто зараз усі фінансові та людські ресурси йдуть на боротьбу з російським агресором та збереження нашої держави, мови, національної ідеї.

На зауваження, що загиблий якраз зберігав національну ідею, Петро Саганюк сказав:

– Я й сам, чесно кажучи, не розумію, чому розслідування справи настільки затягнулося? Тому візьму це на особистий контроль. А відразу після нашої розмови дам конкретні доручення своїм підлеглим.

Будемо сподіватися, авторитет міського голови стане вагомим аргументом у вирішенні болючого для Володимира-Волинського питання. І слова Петра Даниловича про те, що «тільки один суд справедливий – Божий», змусять задуматися тих, хто клявся працювати на службі Закону і Справедливості.

Бо доки зло не покаране, хто зна, чи не породить воно чергову різанину у Княжому місті?!

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.