У Луцьку говорили про медичну реформу, замовчування проблем та очікувані зміни

У Луцьку говорили про медичну реформу, замовчування проблем та очікувані зміни

На вихідних команда міжнародного літературного фестивалю “Фронтера” організувала презентацію книги одного з найвідоміших молодих лікарів України Івана Черненка “Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога”. Чимало лучан прийшли послухати автора та поспілкуватися з ним. 

Про Івана Черненка дізналися під час пандемії. Саме у пік захворюваності він працював у районній Роздільнянській лікарні на Одещині та один з перших почав бити на сполох, адже через не обладнані відділення, погану логістику та відсутність кисню гинули люди.”Я хотів всім колегам сказати: “Не мовчіть”. Будете мовчати, через рік-два ми залишимося винними. Тобто нас зроблять винними у тому, що понад сто тисяч українців загинуло від коронавірусу”, - згадує про свої перші пости у Фейсбуці Іван Черненко. 

Власне бажання діалогу: між керівництвом лікарень та підлеглими, лікарями та пацієнтами - наскрізна тема його дописів та й самої книги. Адже через те, що усі роками боялися озвучувати проблеми, які є в медицині ми мали жахливі наслідки. Та й загалом нічого не змінювалося і якість медпослуг не ставала кращою. 

Фактично, блогерська діяльність Івана Черненка стала поштовхом і до змін у його лікарні. Хоча, він наголошує, що це не тільки його заслуга, а усього колективу. Згодом до нього звернулися видавці з “Віхоли” та запропонувати написати книгу. Так з'явилися нотатки українського анестезіолога. Щоправда, на початку книги юристи порадили додати, що усі збіги - випадкові. Тож автор жартує, що не може сказати, де тут його реальна історія, а де ні. Проте усі епізоди - правдиві. 

Виявилося, що переважна більшість людей, які прийшли на презентацію вже читали книгу, тож розмова була більше про медицину. Зокрема й про наступний етап реформи, коли лікарні будуть перепрофільовуватися. Так, за словами Івана Черненка, було б чудово, якби частина з них стала, наприклад хоспісом. Бо ж усі люди заслуговують на те, аби мати можливість померти в комфорті. Зараз, на жаль, в Україні з цим величезні проблеми. Як і з доступністю для людей з інвалідністю. Однак, після завершення війни таких людей буде надто багато і вже неможливо буде їх ігнорувати. 

Тож, можливо, над розвитком інфраструктури та інклюзії працюватимуть більше. 

До слова, лікар зауважив, що насправді пандемія дуже загартувала медичну систему України. Тому, коли почалося повномасштабне вторгнення лікарні були доволі забезпечені, як медикаментами, так, скажімо й генераторами. 

Насамкінець лучани мали змогу поставити питання автору. Й у розмові багато йшлося саме про паліативну допомогу, легалізацію медичного канабісу та, навіть, евтаназію. 

До слова, організатори наголошують, що усі заходи зараз відбуваються за підтримки ЗСУ, тож вхід на презентацію - донейт Волонтерському штабу “Ангар”. Також частину коштів з продажу книг спрямовують на допомогу військовим. Тож під час зустрічі з Іваном Черненком вдалося зібрати 4555 гривень. 

Вже наступних вихідних “Фронтера” знову запрошує на літературі зустрічі. У суботу, 5 листопада о 16 годині відбудеться презентації книги “Лінгвістика на карті світу” РустамаГаджієва, а у неділю о цій же порі - Поліни Кулакової “Проти ночі”. Усі події відбудуться у Культурному укритті (Яровиця, 17). 

Наш кор. 

Фото організаторів. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (503) - 88.4%
Пізно (18) - 3.2%
Яка різниця? (9) - 1.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (20) - 3.5%
Мені байдуже (17) - 3%