Київ і Житомир – окремі держави?

Київ і Житомир – окремі держави?


Якщо процес доморощеної федералізації розвиватиметься подібними темпами й надалі, то скоро на дверях крамничок чи перукарень буде вивішено таблички, як під час гітлерівської окупації: «Тільки для німців»! Або як у часи СССР: в обкомівську їдальню пускали лише членів партії і тільки за спецперепустками…

Ще не внесено зміни та доповнення до основного закону України, а в різних частинах держави повним ходом іде поділ громадян на «своїх» і «чужих».

Першою цей процес оголосила столиця, де запроваджено так звану «Картку киянина». Для чого цей пластиковий документ? У положенні сказано: «Забезпечення обліку проїзду в громадському міському пасажирському транспорті; отримання соціального дисконту для оплати товарів у магазинах і супермаркетах, а також пільг в аптечних пунктах при безкоштовному отриманні чи купівлі медикаментів; обслуговування в лікувально-профілактичних установах, отримання медичних послуг тощо».

Не відстають від київських столоначальників і представники інших територій. Недавно влада Житомира оголосила про те, що теж буде вводити власну картку. На її підставі право на отримання адресних соціальних допомог мають лише громадяни, які зареєстровані на території цього міста. Серед пільг: «Одноразова грошова виплата Житомирського міського голови; безоплатне харчування та адресні допомоги: матеріальна, на придбання продуктів харчування першої необхідності, на придбання ліків; допомога вживаним одягом, побутовими послугами лазні та перукаря, по ремонту одягу та взуття»... Щоб охочі занадто не користувалися благами доморощеної житомирської цивілізації, картка передбачає й обмеження: «Допомога вживаним одягом надається один раз на рік, побутові послуги лазні та перукаря надаються не більше одного разу в квартал, ремонт одягу – до п’яти одиниць на рік та ремонт взуття – до двох пар на рік».

Чи варто дивуватися, що організатори терористично-сепаратистських угрупувань під назвами «ДНР» і «ЛНР» також спробували використати подібний метод стимулювання «своїх», коли паралельно з «виборами» ватажків запровадили для учасників «волевиявлення» «картки соціальної допомоги». Тобто прийшов на дільницю, кинув в урну папірець із прізвищами державних злочинців Захарченка чи Плотницького – отримуй талони на пральний порошок чи ковбасу. Не прийшов – сиди голодний і холодний.

А тепер спробуймо проаналізувати, як всі ці «картки» та «талони» можна співставити з чинним законодавством та гарантованими Конституцією правами всім громадянам держави. Що в «ДНР» і «ЛНР» діють усупереч усім нашим законам та нехтують навіть здоровим глуздом, це й так зрозуміло. Але як нам, волинянам, оцінювати київські, житомирські чи ще якісь преференції, які запровадять на якомусь хуторі Хацапетівці?

Уявімо ситуацію, коли наш пенсіонер їде до дітей у Київ. На метро його безплатно не пропустять, бо немає «Картки киянина». В аптеці дешевшу пігулку не купить з тієї ж причини. В одній і тій самій, що в Луцьку чи Ковелі, мережі супермаркетів хлібину за соціальною ціною теж не візьме…

А якщо волинянка, котра мешкає в Житомирі, надумає запросити до себе в гості брата-інваліда, то йому хоч із хати не виходь! Він не те що не матиме права на безплатний проїзд маршруткою, але навіть у лазню не потрапить за «соціальним тарифом»!

То чому ми повинні миритися з цинічним свавіллям інших українських міст, які намагаються сумнівними методами в одній і тій самісінькій державі побудувати «комунізм» на окремо взятій території?

Якщо процес розвиватиметься так і надалі, то, мабуть, доведеться пригадати ініціативи окремих міських голів Волині початку 90-х років, котрі пропонували взагалі запровадити власну грошову одиницю. «Чужих» пенсіонерів нам не треба безплатно возити дизель-поїздами. «Іногороднім» інвалідам – не продавати хліб за соціальними цінами. В лазні та аптеки пускати лише «членів профспілки»…

Мало того: раз на те пішло, то нехай вони в своєму метро безплатно катаються. А якщо прибуватимуть на територію Волині, то на першій же залізничній станції чи блок-посту на автошляхах (їх, до речі, треба негайно відновити!) нехай платять або «екологічний збір», або спеціальний податок «за вивезення сміття»: як би вони не старалися, а нашим атмосферним повітрям дихатимуть і якісь відходи життєдіяльності після себе залишатимуть…

Абсурд? Це з якого боку подивитися… А хіба не химера, що жителі Волині тільки з прикордонних районів мають право вже давно безвізово їздити в Польщу за картками «Малого прикордонного руху»? Виходить, що в Володимир-Волинському чи Шацькому р-нах у нас живуть «білі», а в Любешівському чи Ковельському – «чорні»?

Тому або в Києві, Житомирі чи Хацапетівці одумаються, або нам доведеться і щодо них вводити якесь «ембарго». А як інакше?!

Володимир ДАНИЛЮК.

 

.

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (306) - 85.7%
Пізно (13) - 3.6%
Яка різниця? (8) - 2.2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (16) - 4.5%
Мені байдуже (13) - 3.6%