Замість стати безплідною народила шестеро діток

Замість стати безплідною народила шестеро діток


Кожна вагітність для Ольги Чемко могла завершитися трагічно, але жінку рятували молитва, піст і Святе Письмо.

Уродженка Камінь-Каширщини Ольга Чемко із раннього дитинства стала щирою вірянкою. За це разом із братом не раз потерпали. Бо вчителі та ровесники зневажливо кликали дітей «монашка» й «богомолець». Якось навіть хотіли позривати натільного хрестика. Але діти набралися сміливості й мовили: «Не ви його вішали, не вам і знімати!»

За таку ось відданість православ’ю Господь послав цим дітям щасливу долю. Хоча і без випробувань, звичайно ж, не обійшлося.

–Не знаю, чому, але довгий час я не могла вийти заміж. Навіть швидше – не хотіла. Бо коли дівчата за хлопців  говорили, я з тими хлопцями у футбол грала. У селі Мельники-Мостище, де зростала, не було жодного високого дерева, на яке б не вилазила. Словом, була такою собі хлопчаркою, – усміхається, пригадуючи, пані Ольга.

Так само, по-товариськи, ставилася дівчина до ровесників, коли навчалася в регентському училищі при соборі. Дивлячись, як подружки одна за одною виходять заміж, Ольга й собі стала задумуватися. Навіть їздила в Почаїв на прощу. Та коли підійшла за благословенням до отця Дмитрія, священик просто вразив вірянку ясновидством.

–Я ж тоді як молилася? Просила: «Дай мені, Боже, чоловіка…», а сама думала: «Це ж йому їсти готувати, шкарпетки прати…», - переповідає. – І хоча у своєму песимізмі я ніколи не зізнавлася, але отець Дмитрій ніби зчитав мої думки. Тож перед тим, як дати благословення, сказав: «Якщо ти, дитино, так і надалі молитися будеш, то заміж ніколи не вийдеш».

Але з роками Ольга справді щиро захотіла мати сім’ю.  І Господь послав їй судженого.


–Спочатку ми з Володею просто дружили. Бо його, вихованця духовної семінарії, та ще й на 5 років за мене молодшого, не могла сприймати по-серйозному. Нам було просто цікаво спілкуватися. Тим паче, я зустрічалася з Володіним другом Василем, –  продовжує оповідачка. – Але ж ізбоку завжди ліпше видно. І дівчата стали жартувати: мовляв, у Володю закохалася. Відразу мені невтямки було таке слухати. Але на весняного Миколи, зайшовши до церкви, я піймала себе на думці, що тільки й чекаю появи Володимира. «Може, дійсно це любов?» – майнуло в голові.

Через трохи дівчина почула: «Давай одружимося». А 30 вересня, на свято Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, молодята повінчалася.

 

Втім, знайти свого судженого і стати для нього вірною подругою було половиною справи. А друга половина сімейного щастя – материнство – далося подружжю ой наскільки дорогою ціною.

–Коли я вперше завагітніла, лікарі в один голос сказали: тільки на аборт! І хоча термін я мала невеликий (чотири тижні), а хоча медики попереджали, що можу не виносити чи й померти під час пологів,та я вирішила: на все воля Божа… – пригадує жінка.

І сталося так, як у всевишнього просилося: пройшовши хвилювання, біль та ризики, жінка таки дочекалася найщасливішої миті. І через вісім місяців після поради лікарів позбутися дитини подружжя Чемків тримало на руках своє довгождане чадо.

Згодом була друга дитина, третя, четверта. Кожного разу жінку попереджали, що через проблеми з нирками може померти. Але мама вперто не хотіла чути про погане. Коли, бувало, починалися проблеми, загроза викидня абощо, жінка брала писання святих, цілу ніч тримала біля живота і на ранок усе миналося.

Тож тепер, через 12 літ після появи у подружжя первістка, обійстя Чемків нагадує дитсадок із іграшками та гойдалками, а хату звеселяють чотири донечки і два синочки, де найменшенькій дитині всього рік.

Аби малеча зростала здоровою, мама з татом їх не лише до церкви водять та привчають до релігійної літератури. Поститися – в родині також невід’ємна традиція. Бо хоча дітям не обов’язково відмовлятися від тваринної їжі, але Ольга Чемко переконалася: обмеження в харчуванні – малюкам на користь.

–У моєї найменшенької, Ангеліни, була сильна алергія. Що не робили – марно. І я подумала: може, тваринної їжі не давати? На той час якраз припав Успенський піст. Ангелінка попостила, я за неї щодня молилася, й ви знаєте – алергія зникла! – каже мама. – В мене самої піст – спасінням для організму. Навіть тоді, коли була вагітна. Пам’ятаю, лежала в Луцьку на збереженні, лікарі кажуть: їж м’ясо. Їм і відчуваю: гірше мені від нього, аналізи не такі, як треба. «Ану, спробую попостити», – вирішила для себе й невдовзі дійсно стала ліпше почуватися. Можливо – збіг. Але я думаю – результат очищення тіла та душі.


Не дивно, що й домівка Чемків очищена від усього лихого. Аби зло не проникало у дитячі душі, батьки відмовилися від телевізійних передач. Хочуть малюки фільмів чи мультиків – для того вмикають відео. Аби дорослі були в курсі подій у державі – працює радіо. А ще родина дуже багато читає, має домашніх улюбленців, серед яких коти, собаки, екзотичні птахи. До речі, парочка папуг так само, як і господарі дому, дуже люблять дітей. Тож навіть живучи в домашніх умовах, щороку дають потомство.

–Ви знаєте, в нашій хаті така аура, що кому не вдається діток дочекатися, може до нас завітати, – сміється пані Ольга. – Торік на Різдвяні свята приїздили куми на гостину. Як ведеться, стали за сім’ю говорити, й кума сказала: от, мовляв, маємо старшу дитину вже дорослу, а маленької все не дочекаємося. «Молися, моя рідна, і все у вас вийде», - сказала я. А через пару тижнів кума дзвонить: вагітна!

І що в домі дійсно наче намолено на діток, показали молодші Чемки, підвівши до клітки: там, у гніздечку, лежало декілька яєць, а поруч коло мами-папуги грілися маленькі пташенята.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора.   


 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (169) - 88%
Пізно (5) - 2.6%
Яка різниця? (4) - 2.1%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (8) - 4.2%
Мені байдуже (5) - 2.6%