Як наші удовиці міністрів Білорусі підкоряли

Як наші удовиці міністрів Білорусі підкоряли


Про артисток із Турійського району зняли  фільм «Золото бабиного літа».

Іще три роки тому вони не здогадувалися, де знайдуть розраду. В кого діти й онуки, тому легше було. А хто лишився сам, віддавався роботі у сфері культури: концерти, зустрічі, благодійні вечори.

Та якось випадково доля звела двох діячок культури: Галину Семенюк із с. Сомин Турійського р-ну і Тетяну Книш із тамтешнього селища Луків. Галина Михайлівна – завідувачка Соминського будинку культури. Тетяна Миколаївна – хореограф у Будинку культури смт Луків. Разом жінки підготували урочистості  до Дня працівників сільського господарства. Співпраця так сподобалася, що Галина Семенюк запропонувала: «Може, нам, Таню, власний проект організувати?» Тетяна Книш на ці слова радо відгукнулася. Стали пані разом зі своїми подругами зустрічатися вечорами, співати, на народних інструментах грати.  І так сама собою народилася назва гуртківців – «Волинські вечори».

Відтоді колектив творчого любительського об’єднання, де зібралося 12-ть аматорів сцени, став незмінним учасником культурно-масових заходів, які відбувалися на теренах не лише Турійського, а й сусідніх районів: Шацького, Любомльського, Ратнівського, Ковельського. Різдво, Великдень, престольний празник у селі – запрошують «Волинські вечорниці» . Хоче хтось весілля за давньою обрядовістю провести – теж до жінок звертається. А одного разу співачок із Турійщини навіть за кордон покликали!

–       Якось подзвонив мені товариш, Олександр, і запитує: «У вас є вже готова концертна програма?» - «Та звісно», – кажу. «А костюми в порядку?» – «Завжди в порядку». – «Ну, то готуйтеся на вихідні до Білорусі їхати». – «Як?! Чого?!» – захвилювалися. «Хай це буде сюрпризом». І ми згодилися, – пригадує Тетяна Книш події цьогорічного червня. – Переїхали ми бусиком кордон, минули позначку «Барановичі». Опинилися біля великого культурно-розважального комплексу. Вийшли на сцену і стали співати…

Попри те, що концерт тривав цілих три години, гості навіть по його завершенні не хотіли відпускати турійських артисток. Оплесками просили ще і ще. А коли дівчата затягнули «За тума-а-аном нічого не видно…», то всі – артисти і глядачі – підвелися та завершальні акорди виконали разом. Лише згодом дівчата дізналися: ті чоловіки, які так щиро аплодували і співали, були… міністрами Республіки Білорусь.

Але не думайте, що на тому візит до Білорусі завершився! Після 3-годинного концерту артистки приїхали переночувати в готелі «Світязь», а там мер Барановичів відзначав день народження своєї мами. Побачивши жінок у колоритних костюмах та дізнавшись, що то українці, організатори сказали: «У вас семь минут, чтоби собраться». Коли дівчата вже були готові вийти, в них запитали: «Может, помощь техническая нужна?» – «У нас все своє», - сказали українки гонорово. І ведучий оголосив:  «Вас приветствует бандеровский коллектив «Волинские вечера»! Встречайте!»

–       В нас тоді ноги-руки потерпли, – сміються жінки. – Що ж то буде? Але нічого, вийшли, стали співали. Білоруси нам фактично всі твори підспівували. Особливо гучно «Распрагайте, хлопци, коні». І коли ми вже  сходили зі сцени, мер Барановичів підбіг до Тетяни Книш: «Милая, можно визиточку?» А за виступ віддячив нам шикарним столом, що аж гнувся від страв і напоїв.

Позаяк  «Волинські вечорниці»  - то відображення душі Волині, не могли артистки лишити без уваги і події останнього року: Майдан, АТО, трагедію України та маленького українця. Все, що наболіло й накипіло, вилили під час концерту-вистави, яку глядач побачив на свято Покрови.

–       Ми з дівчатами вирішили організувати такий виступ, щоб, як-то кажуть, узяло за живе. Сценарій доручили написати мені, – продовжує Тетяна Миколаївна. – Аби він вийшов дійсно душевним, я звернулася за благословенням до настоятеля нашого храму отця Андрія. Потім не один вечір просиділа з папером та ручкою. Думала, закреслювала, переписувала. І врешті сотворила…

Ведучими свята були Тетяна Книш та священик церкви Великомучениці Параскеви. Основним образом у сюжеті стала жінка: Матір Небесна і матір земна. Спочатку перед глядачем постала  Богородиця, яка народжує Ісуса. Потім уві сні вона побачила страшні видіння смерті українських синів: у часи козаччини, війни та повстанського руху, вибуху на Чорнобилі, стрільби на Майдані та в зоні АТО.

–       Коли в напівтемному залі горіли свічки, на сцені лежали вбиті солдати, а до них припадали дівчата, у кожної матері серце стиснулося і майже весь зал заплакав, – розповідає ще одна учасниці колективу, Антоніна Долонько. – Я й сама, котра десятки разів переживала ці моменти на репетиціях, не могла після виступу заспокоїтися. Бо крім того, що артистка, насамперед є матір’ю для п’ятьох своїх дітей.

Завівши мову про болюче, жінки і зараз ледь стримують емоції. Тому Тетяна Книш переводить тему. Бо виявляється, «Волинські вечори» - один із небагатьох аматорських колективів, про який навіть зняли фільм!

–       Вийшло це випадково, – зізнаються жінки. – Просто восени ми вирішили провести свято для самих себе. А оскільки вік маємо поважний (хто 50-літній ювілей зустрів, комусь уже 60-т із хвостиком), то цей захід ми назвали «Золото бабиного літа». Замість сцени обрали лісову галявину неподалік села Сомин. За героїв свята – Циганка-осінь, Дядько Лев та Мавка з «Лісової пісні». А наш друг Олександр (той, який у Білорусь запросив), дізнавшись про свято,  привіз оператора з відеокамерою. Думалося: так, для себе познімаємо. Та виявилося, цей оператор – насправді режисер. І все, що відзняв, він потім змонтував у фільм.

Коли демонструвалося кіно, учасницю ансамблю плакали. Бо разом зуміли пройти злети і падіння, здолати чвари заздрісників та плітки суперників. А ще втирали сльози тому, що «Волинські вечорниці» стали для них другою сім’єю, тим колективом, де розрадять, допоможуть, де повернуть Віру, Надію, Любов.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

 

 

 

 

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (267) - 86.1%
Пізно (10) - 3.2%
Яка різниця? (8) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (13) - 4.2%
Мені байдуже (11) - 3.5%