Щастя з попелу
Тамарі Григорівні заздрили усі подруги. Ще б пак, лише у неї була розкішна трикімнатна квартира поблизу центру та надзвичайно розумний та вихований син, яким вона не могла натішитися. І хоч виховувала вона його без батька, чоловік Тамари Григорівни загинув у автокастрофі, коли хлопчику було лише 5 років, Артем виріс справжнім інтелігентом: з відзнакою закінчив хімічний факультет та з легкістю отримав посаду викладача у рідному вузі.
Єдине, що засмучувало, відсутність невістки. От би її Артемко звернув увагу на сусідчину Олесю: і гарна, і розумна, і з хлопця очей не зводить, та й батько, не аби хто, депутат у міській раді. Ідеальна пара її любому хлопчику.
Однак, серце Артема вирішило по-іншому. Додому він привів Світлану, дівчину з простої сільської родини.
Не сподобалася Тамарі Григорівні невістка, не пара її сину. І як вона не вмовляла сина не зв’язувати життя з дівчиною, і як не плакалася, не слухав її хлопець. На кінець, пригрозила, як одружиться на Світлані, не хоче вона її бачити у своєму домі.
Тож молодята зняли невеличку квартирку на окраїні міста. І все б нічого, але коли Світланин батько захворів, і зовсім перебралися до села. Ну, такого Тамара Григорівна винести не змогла, щоб її розумник син та у землі копирсався, заради якоїсь дівулі кар’єру зруйнував!
Так вже їй було образливо, що навіть на синові дзвінки не відповідала. А він дзвонив, і писав. І навіть коли прийшло повідомлення: «Мамо, ти скоро станеш бабусею», лиш зверхньо фиркнула.
Йшли місяці... а жінка все злилася. Не могла пробачити невістку за зруйноване життя сина. І не важливо, що справи у нього йдуть добре, і, що його ім’я знають у цілому районі. Але фермер замість професора, не про це вона мріяла.
Вірила, що одного дня її Артем зрозуміє, що зробив помилку та повернеться до рідної матусі, а вона вже допоможе йому і в вузі відновитися, і гарну пару підібрати.
Але життя пише свої наративи... Одного темного лютневого ранку прийшла війна...
«Мамо, я йду на фронт. А ти не залишайся сама, приїжджай до нас додому. Разом буде легше, та й Світланка на останніх місяцях, їй потрібна підтримка. Ну, будь ласка, мамочко!», – прийшло нове повідомлення від сина.
Зжалося материнське серце, але й гординя не опустила голову.
«Бережи себе, синочку! А я нікуди не поїду, як я дім свій полишу, який стільки років плекала?», – написала у відповідь.
І дні, і ночі перетворилися у суцільне жахіття. Постійно щось вибухає, постійно щось горить. А одного дня, коли Тамара Григорівна пішла по хліб, ракета вдарила й по її будинку. Від трьохкімнатної квартири залишилися лише недопалки.
Гірко плакала жінка. Усе життя здиміло в мить, її гордість, її впевненість – усе зникло. І навіть залишившись без нічого, не поїхала до невістки, не дозволяла гордість прийти до тої, яку так сильно образила. Жила у подруги, у кутку на кухні. Ночами гірко плакала, а в день, як було тихо, йшла дивитися на згарище.
І в той день Тамара Григорівна стояла зі сльозами на очах біля своєї колишньої оселі, коли почула тихий голос:
– Не плачте, мамо. Усе відбудуємо. А поки ходіть жити до нас.
Жінка оглянулася і зустрілася очима зі Світланою. Її невістка стояла зі сльозами на очах, обережно підтримуючи живіт.
Такий біль огорнув Тамару Григорівну.
– Та хіба ж я можу? – відповіла затинаючись. – Я так тебе образила! І тебе, і сина, і навіть ненародженого онука чи онучку.
– У нас буде дівчинка, – лагідно посміхнулася жінка. – То нічого, мамо. Усе можна виправити. Я вже простила вас, і Артем теж. Усе буде добре. Усе буде добре у всіх нас!.
Світлана протягнула руку, і Тамара Григорівна непевно взявшись за долоню пішла за невісткою у нове життя.
...Жінка гойдала онуку на руках, на кухні тихо розмовляли Артем зі Світланою, на вулиці співали півні.
«А якби не війна, чи не упустила я б свого щастя, – подумалося. – Такого тихого і звичного. Простого людського щастя...
Дар'я ОНІМОВА.
Фото з сайта roadk.com.ua.
- Коментуйте FaceBook
- Коментуйте ВКонтакте
ТОП Новини
Ворог отруїв дружину керівника ГУР? «Нас на русскую бабу проміняв»? Мудрик став на хибну стежку Тимощука? Через Волинську митницю ввезли майже 425 тисяч тонн благодійних пожертв Луцька картонно-паперова фабрика – один із лідерів по працевлаштуванню ВПО на Волині Ковельська громада виручила на торгах понад 35 млн грн від продажу земельних ділянок У Нововолинську працюватиме мобільна бригада БФ “Право на захист” Вареники з бобом по-волинськи Удесяте під суд Шість медичних автомобілів від латвійських партнерів Камінь-Каширська міськрада передасть для... У Володимирі діятиме благодійна їдальняІнтерв'ю


- Опитування
- Результати