До ювілею творця мелодії Гімну України

До ювілею творця мелодії Гімну України У березні – 200 років з дня народження Михайла Вербицького. Чи вшанує цю знаменну дату Волинь?...
Гімн – це не тільки національний і державний символ незалежної України, це наша духовна зброя. Його виконуємо не лише під час урочистостей, міжнародних спортивних змагань, а й під час нападу окупантів на нашу державу, коли душу й тіло віддаємо за свободу свого народу. Його не люблять, його ганьблять, його бояться вороги і зрадники України. Його люблять, його співають патріоти і прихильники України, навіть наші малюки…
4 березня 2015 року виповниться двохсотліття від дня народження, а 7 грудня цього ж року – 145-та роковина від тої днини, відколи відійшов у вічність автор мелодії Українського Національного і Державного Гімну отець Михайло Вербицький...
Народився один із перших майбутніх українських професійних композиторів Галичини 4 березня 1815 року в селі Явірник Руський (за іншими даними в селі Улюч) на Перемишльщині в родині священика о.Михайла. Коли йому виповнилося 10 років, помер батько. Двох малих синів Михайла і Володислава взяв на виховання до Перемишля їхній родич, видатний громадський діяч, єпископ Перемишльської греко-католицької єпархії Іван Снігурський.
Перемишель тоді був центром українського національного відродження Галичини. Саме тут розвинувся музичний талант Михайла Вербицького. Тут він отримав добру європейську музичну освіту, навчаючись у співацько-музичній школі при греко-католицькому кафедральному хорі (1829-1833). Учнів Перемишльської хорової школи виховували на кращих зразках європейської музики братів Й.М. і Ф.Й. Гайднів, В.А.Моцарта, на творах Дмитра Бортнянського, Максима Березовського. Згодом М.Вербицький дуже високо оцінював мистецький рівень цієї школи, яка фактично «стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері». Водночас М.Вербицький навчався в Перемишльській гімназії. Протягом 1833-1846 років він проживає у Львові, де після закінчення гімназії вступає до Львівської духовної семінарії. У 1838 році одружується, після чого припиняє навчання та йде заробляти на прожиття музикою. Наступного року овдовів, залишився з немовлям – сином Іваном. 1846 року повернувся до Перемишля, де почався важливий період його творчого життя. Тут зустрів бурхливий 1848 рік чи так звану «весну народів». Став одним із найактивніших учасників тогочасних подій як композитор і театральний діяч.
1850 року екстерном закінчив духовну семінарію, був висвячений на священика. Перед отриманням цього сану одружився вдруге, став батьком сина Андрія. На жаль, і друга дружина у 1858 році померла.
Від 1856 року і до смерті у 1870 році був парохом у селі Млини, що в Надсянні. Це село опинилося на території сучасної Польщі, неподалік від села Краківець Львівської області... Після створення у Львові театру «Руська бесіда» М.Вербицький тісно співпрацює з ним, пише музику до вистав. Цей період був вершиною у його творчому житті.
У творчій спадщині композитора є церковна музика, зокрема літургія для чоловічого та мішаного хорів, оперети «Гриць Мазниця», «Школяр на мандрівці» (1849), мелодрама «Підгоряни» (1864), музика до п’єс «Чорноморський побит» Я. Кухаренка, «І голова ні нащо, як розум ледащо» та інші, 12 симфоній-увертюр (1855-1865), хори («Заповіт», «Поклін», «Думка»), солоспіви, інструментальна музика, статті з музикознавства. Іван Франко назвав М.Вербицького «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів.
Михайло Вербицький був не тільки основоположником професійної музичної культури в Галичині, а й, як писав С.Людкевич, «символом нашого національного відродження». Про патріотичну позицію М.Вербицького свідчить його скарга, викладена у львівському часописі «Слово» (1865) на повітовий уряд, який надіслав йому розпорядження польською мовою. Він заявив про свою образу через те, що цісарський уряд до нього «русина і священика не по-руськи пише...»
Але для кожного українця ім’я отця Михайла Вербицького насамперед асоціюється з мелодією нашого національного і державного Гімну, написану у 1863 році. Уперше як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» було публічно виконано під час першого в Галичині Шевченківського концерту в Перемишлі 10 березня 1865 року під орудою славного сина Надсяння – композитора, педагога, журналіста, громадського діяча Анатоля Вахнянина. А надрукований вірш «Ще не вмерла Україна» був 1863 року у Львівському журналі «Мета» поряд з низкою віршів Т.Шевченка. Тому тривалий час у Галичині цей вірш помилково вважався твором Шевченка. Проте згодом з’ясувалося, що автром унікального поетичного твору був наддніпрянець Павло Чубинський. (1839-1884).
Похований о.Михайло Вербицький в селі Млини, поруч зі старовинною (1740) дерев’яною церквою Покрови Пречистої Богородиці, у якій він 15 років відправляв Богослужіння. У наш час її та прицерковну територію  від- реставрували. Храмом користуються римо-католики. 1934 року на кошти місцевої громади та членів студентського хорового товариства «Бандурист» на могилі о. М.Вербицького встановлено скромний пам’ятник. 1990 року за ініціативою та участю української громади Перемишля, львівського бандуриста М.Барана, при підтримці Львівського відділення УФК, Львівського товариства «Надсяння» була виготовлена та встановлена на могилі композитора декоративна металева огорожа. 10 червня цього ж року коло цієї могили відбулася за участю львівської демократичної влади на чолі з В’ячеславом Чорноволом масова урочистість.
 Як повідомив голова Львівського товариства «Надсяння» Володимир Середа, 1995 року до 180-річчя від дня народження творця мелодії Гімну України зусиллями Яворівської районної влади здійснено подальше облаштування його могили, а також організовано масовий паломницький похід через кордон до Млинів. За участю Президента України В.Ющенка, урядової української делегації, українців Перемишльщини 12 квітня 2005 року відкрито й освячено на могилі о. М. Вербицького новозбудований Пантеон. 2008 року в урочистостях в Млинах разом з головою Львівської облдержадміністрації брав участь, виступив з промовою і поклав квіти до могили воєвода Підкарпатського воєводства Республіки Польща.
Стало доброю традицією щороку 4 березня за участю представників Львівської обласної, Яворівської районної та місцевої польської влад, місцевої української громади, членів Львівського товариства «Надсяння» гідно вшановувати пам’ять  Великого Українця релігійною та громадською панахидами, покладанням квітів до його могили. Яворівчани встановили М.Вербицькому пам’ятник, на його честь назвали музичну школу та вулицю у своєму райцентрі. Є така вулиця і у Львові. Тут за народні пожертви готується виготовлення і відкриття монумента композиторові…
НезабаромУкраїна, світове українство відзначатимуть 200-річчя від дня народження автора мелодії Гімну України о. Михайла Вербицького. А як відзначатимемо ми, волиняни, цю важливу ювілейну дату?..
Микола Онуфрійчук,
голова Волинського товариства «Холмщина», член НСЖУ.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (68) - 86.1%
Пізно (3) - 3.8%
Яка різниця? (2) - 2.5%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (1) - 1.3%
Мені байдуже (4) - 5.1%