А здавалося б, просто листівка…

А здавалося б, просто листівка…

У кожного з нас, мабуть, лежать на горищі старі листівки. Щоразу, коли випадково на них натрапляєш, із ностальгією згадуєш добрі часи дитинства, юності, молодості. «Де ж ти, мій друже, який багато років тому прислав мені ось цей конвертик щастя?» – думаєш із усмішкою.

А виявляється, звичай вітати рідних і близьких святковими листівками тягнеться аж із позаминулого століття! І демонструє не лише культуру спілкування українців, а й традиції різних епох, їх побут, навіть політичне спрямування.

Тож на виставці новорічно-різдвяних поштівок, що їх зібрала головний зберігач фондів Ковельського історичного музею Мирослава Мороз, дійсно ніби в минуле потрапляєш. От бачиш вітальні прямокутнички із польськомовним «Wesolych Swiat» і розумієш, їм уже скоро по сто літ виповниться.




Доки Волинь була у складі Речі Посполитої, на листівках традиційно зображали народження Ісусика, Вифлеємську зірку, церкви, діток із ялинками. На одній художник, мабуть, передчасно ковтнув «Шампанського» і хлопчика на лижах зобразив у штанцях та кофтині, а дівчинку взагалі вирішив загартувати й упродовж 90-та літ вона красується на лижах, але – в босоніжках і з голими ноженятами.

Після 1939-го на Волинь прийшли не тільки совєти, а й всюдисуща цензура. Тож коли татом усіх малюків став дядечко Сталін, діти відразу зодягнулися у теплі кожухи, валянки й рукавиці. За трудящих Іосиф Віссаріонович теж не забував, про що на новорічній листівці розповідає щаслива поштарка, закутана в теплу білосніжну хустину з китицями (хоча насправді такі речі тодішнім трудівницям лише снилися).

На фоні серійно наштампованих листівок вирізняються ті, що намальовані власноруч: як-от дві кульки на сосновій гілці або Кіт у чоботях. Автор іще одного вітання не став творити ексклюзив, а зробив трафаретку, під яку наштампував, мабуть, із десяток благородних оленів, що виглядають з-за ялинки.

На святкових прямокутничках 50-60-х – сюжети легендарного фільму «Карнавальна ніч» та Гагарін у космосі.. Натомість у наступні десятиліття модними стають мультяшні герої: Сніговик, Білка, Ведмідь. Чи не на кожному вітанні зображений годинник, який до болю схожий на кремлівські куранти. Тим паче не обходився Новий рік без червоної п’ятикутної зірки.

Поруч із віддзеркаленням радянської доби – листівки, які присилали волинянам емігранти з Америки й Канади. На одній біля маленького Ісуса зібралися не лише слов’янські діти, а й темношкірі та вузькоокі (видно, у Штатах активно тоді здійснювали політику рівності та співдружності націй). Поштівка ж із Канади зображає родину в гуцульському вбранні, яка теж заглядає до Сина Божого, а біля ясел стоїть ягнятко (його на польських листівках фактично не видно).

Вітання періоду 1990-2000-х – це щось на зразок маленьких картин, де є свічки, ялинкові прикраси, коробки з подарунками.  Але позаяк усе в нашому житті крутиться, як зірка, що з нею віншують колядники, то сьогодні українці вітають одне одного зображеннями Ісуса, церкви, Вифлеємської зірки. Все, як і сто років тому. Тільки замість довговічних листівок – мініатюрні емемески, що зникають одним натиском кнопки.

Оксана БУБЕНЩИКОВА.

Фото автора. 












  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (614) - 86%
Пізно (27) - 3.8%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%