Безсмертна мелодія отця Михайла

Безсмертна мелодія отця Михайла

У березні – 200 років із дня народження Михайла Вербицького, творця мелодії Гімну України. Чи вшанує цю знаменну дату Волинь?...

Гімн – це не тільки національний і державний символ незалежної України, це наша духовна зброя. Його виконуємо не лише під час урочистостей, міжнародних спортивних змагань, а й під час нападу окупантів на нашу державу, коли душу й тіло віддаємо за свободу свого народу. Його не люблять, його ганьблять, його бояться вороги і зрадники України. Його люблять, його співають патріоти та прихильники України, навіть наші малюки…

4 березня 2015 р. виповниться 200-ліття від дня народження, а 7 грудня цього ж року – 145-річчя від тої днини, відколи відійшов у Вічність автор мелодії Українського національного і Державного гімну отець Михайло Вербицький...

Народився один із перших майбутніх українських професійних композиторів Галичини 4 березня 1815 р. в с. Явірник-Руський (за іншими даними – у селі Улюч) на Перемишльщині в родині священика о. Михайла. Коли йому виповнилося 10 років, помер батько. Двох малих синів Михайла і Володислава взяв на виховання до Перемишля їхній родич, видатний громадський діяч, єпископ Перемишльської греко-католицької єпархії Іван Снігурський. Перемишель тоді був центром українського національного відродження Галичини. Саме тут розвинувся музичний талант Михайла Вербицького. Тут він здобув добру європейську музичну освіту, навчаючись у співацько-музичній школі при греко-католицькому кафедральному хорі (1829-1833 рр.). Учнів Перемишльської хорової школи виховували на кращих зразках європейської музики братів Й. М. і Ф. Й. Гайднів, В. А. Моцарта, на творах Дмитра Бортнянського, Максима Березовського. Згодом Михайло Вербицький дуже високо оцінював мистецький рівень цієї школи, яка фактично «стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері». Водночас Михайло навчався в Перемишльській гімназії. Протягом 1833-1846 рр. він проживає у Львові, де після закінчення гімназії вступає до Львівської духовної семінарії. У 1838 р. одружується, після чого припиняє навчання та йде заробляти на прожиття музикою. Наступного року овдовів, залишився з немовлям – сином Іваном. 1846-го повернувся до Перемишля, де почався важливий період його творчого життя. Тут зустрів бурхливий 1848 р. чи так звану «весну народів». Став одним із найактивніших учасників тогочасних подій як композитор і театральний діяч. 1850-го екстерном закінчив духовну семінарію, був висвячений на священика. Перед отриманням цього сану одружився вдруге, став батьком сина Андрія. На жаль, і друга дружина у 1858 р. померла.

Від 1856-го і до смерті (1870 р.) був парохом у с. Млини, що в Надсянні. Це село опинилося на території сучасної Польщі, неподалік від с. Краківець Львівської обл. Після створення у Львові театру «Руська бесіда» Вербицький тісно співпрацює з ним, пише музику до вистав. Цей період був вершиною у його творчому житті.

У творчій спадщині композитора є церковна музика, зокрема літургія для чоловічого та мішаного хорів, оперети «Гриць Мазниця», «Школяр на мандрівці» (1849 р.), мелодрама «Підгоряни» (1864 р.), музика до п’єс «Чорноморський побит» Я. Кухаренка, «І голова ні нащо, як розум ледащо» та інші, 12 симфоній-увертюр (1855-1865 рр.), хори («Заповіт», «Поклін», «Думка»), солоспіви, інструментальна музика, статті з музикознавства. Іван Франко назвав його «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів.

Михайло Вербицький був не тільки основоположником професійної музичної культури в Галичині, а й, як писав С. Людкевич, «символом нашого національного відродження». Про патріотичну позицію Вербицького свідчить його скарга, викладена у львівському часописі «Слово» (1865 р.) на повітовий уряд, який надіслав йому розпорядження польською мовою. Він заявив про свою образу через те, що цісарський уряд до нього «русина і священика не по-руськи пише...»

Але для кожного українця ім’я отця Михайла Вербицького насамперед асоціюється з мелодією нашого національного і державного Гімну, яку написано 1863-го. Уперше як самостійний твір «Ще не вмерла Україна» було публічно виконано під час першого в Галичині Шевченківського концерту в Перемишлі 10 березня 1865 р. під орудою славного сина Надсяння – композитора, педагога, журналіста, громадського діяча Анатоля Вахнянина. А був надрукований вірш «Ще не вмерла Україна» 1863-го у Львівському журналі «Мета» поряд із низкою віршів Тараса Шевченка. Тому тривалий час у Галичині цей вірш помилково вважався твором Шевченка. Проте згодом з’ясувалося, що автором унікального поетичного доробку був наддніпрянець Павло Чубинський (1839-1884 рр.).

Похований о. Михайло Вербицький у с. Млини, поруч зі старовинною (1740 р.) дерев’яною церквою Покрови Пречистої Богородиці, у якій він 15 років відправляв Богослужіння. У наш час її та прицерковну територію відреставрували. Храмом користуються римо-католики. 1934-го коштом місцевої громади та членів студентського хорового товариства «Бандурист» на могилі Михайла Вербицького встановлено скромний пам’ятник. 1990 року за ініціативою та участю української громади Перемишля, львівського бандуриста М.Барана, при підтримці Львівського відділення УФК, Львівського товариства «Надсяння» була виготовлена та встановлена на могилі композитора декоративна металева огорожа. 10 червня цього ж року коло цієї могили відбулася масова урочистість за участю львівської демократичної влади на чолі з В’ячеславом Чорноволом.

Як повідомив голова Львівського товариства «Надсяння» Володимир Середа, 1995 р. до 180-річчя від дня народження творця мелодії Гімну України зусиллями Яворівської районної влади здійснено подальше облаштування його могили, а також організовано масовий паломницький похід через кордон до Млинів. За участю Президента України Віктора Ющенка, урядової української делегації, українців Перемишльщини 12 квітня 2005 р. відкрито й освячено на могилі о. Михайла новозбудований Пантеон. 2008-го в урочистостях у Млинах разом із головою Львівської облдержадміністрації брав участь, виступив із промовою і поклав квіти до могили також воєвода Підкарпатського воєводства Республіки Польща.

Стало доброю традицією щороку 4 березня за участю представників Львівської обласної, Яворівської районної та місцевої польської влад, місцевої української громади, членів Львівського товариства «Надсяння» гідно вшановувати пам’ять Великого Українця релігійною та громадською панахидами, покладанням квітів до його могили. Яворівчани встановили Михайлові Вербицькому пам’ятник, на його честь назвали музичну школу та вулицю у своєму райцентрі. Є така вулиця і у Львові. Тут за народні пожертви готується відкриття монумента композиторові…

Незабаром Україна, світове українство відзначатимуть 200-річчя від дня народження автора мелодії Гімну України Михайла Вербицького. А як відзначатимемо ми, волиняни, цю важливу ювілейну дату?..

Микола ОНУФРІЙЧУК,

голова Волинського товариства «Холмщина», член НСЖУ.

 

 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (614) - 86%
Пізно (27) - 3.8%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%