Свій сад... на чужому городі

Свій сад... на чужому городі

«Волинська газета» збагатіла на ще один фруктовий садок. Завдяки улюбленій традиції дарувати весняні саджанці читачам ми маємо тепер по розкішному садку у с. Прилісне на Маневиччині, у Кутрові на Горохівщині, у Маяках Луцького р-ну... А днями «прописалися» ще й у с. Носачевичі Рожищенського р-ну, де не без ентузіазму заклали ще один «фруктовий рай». Радо прихистила наш дарунок родина Світлани та Віталія Дудків. 

Як тільки «Волинська газета» надрукувала список переможців цьогорічної лотереї для передплатників, першою в редакцію зателефонувала Світлана Дудко. Хоч голос читачки на іншому кінці «телефонного дроту» був радісно збентеженим, все ж жінка не зовсім уявляла: що означає «виграла сад»… А вся біда в тім, що Світлана читає наше видання тільки перший рік і нічого не знала про те, що одним із найцікавіших, так би мовити «фірмових» дарунків від редакції «Волинської газети» ( і таким, який завжди цінують справжні волинські господарі), є сад. Тобто – не один чи два саджанці, а цілий комплект фруктових дерев, які журналісти видання не лише дарують переможцям, а й гуртом висаджують. 
Цього ж року довго довелося чекати нагоди зустрітися з володарями саду. Та як тільки весна відвоювала свої позиції, ми рушили за саджанцями. Вибирали ретельно, дослухаючись до порад досвідчених садівників із с. Тарасове Луцького р-ну. Тож своїм читачам презентували кілька черешень, яблуні різних сортів, кілька груш, сливи, йошту… Серед цікавинок – чорний абрикос та нектаринка… Словом, буде чим потішити душу.
А у Носачевичах подарунок уже виглядали. Мало не з порога Світлана заявила: у їхній родині за садок відповідальний чоловік! Вона як господиня займеться уже плодами… Хоча без роботи, звісно, не сидить. І приготувати треба, і за дітьми (а їх у цій сім’ї аж двоє) приглянути, і з роботою справлятися (а віднедавна Світлана трудиться соціальним працівником при Носачевичівській сільській раді). Віталій має за плечима гіркий заробітчанський досвід. Адже був час, коли, дбаючи про добробут родини, довелося приймати й такі категоричні рішення. Сьогодні, правда, цим народ не здивуєш… «У нас півсела у Москві…» – спокійно каже Світлана. Робочі німця у Носачевичах – на вагу золота. Селяни, розповідає жінка, викручуються як можуть:
–У нас і капусту останнім часом вирощують на продаж, і помідори... Он і я в теплиці скоро буду висаджувати помідори з перцем. Як-не-як, а коли є час на базар вивезти, то можна копійчину заробити. 
Поки Віталій рихтує реманент та приглядається, де ж краще посадити молоді деревця, Світлана веде нас до теплиці… Не без гордості розповідає про свою городину. Хоч вважає себе не дуже досвідченою господинею, але, як і ведеться у селі, не уявляє себе поза межами рідної землі. Є у Дудків і свій садок. І грядка полуниці. І стрункий рядок смородини…А тепер, якщо задум наш вдасться й саджанці проростуть на славу, буде ще й сад «Волинської газети»! До слова, завітали ми на подвір’я до Дудків у Міжнародний день землі, коли увесь світ піклується про довкілля. Отак з легкої руки разом із нашими читачами створили маленький острівок краси у Носачевичах. 
Попрацювавши трохи, із  Віталієм та Світланою домовляємося …не прощатися. Бо по-перше: тепер ми свято віримо, що вони увійшли у когорту найвірніших наших читачів і добрих друзів редакції. А по-друге: треба ж колись і скуштувати, що ж то за диво – чорні абрикоси… Тому залишаємо за собою право за рік-другий-третій навідатися у «свій» сад. Хай і на чужому городі!
Олена ЛІВІЦЬКА.


  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (612) - 86.1%
Пізно (26) - 3.7%
Яка різниця? (14) - 2%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (24) - 3.4%
Мені байдуже (30) - 4.2%