→Рубрики →Резонанс

Продам дитину. Частина 2.

Що насправді підштовхнуло жінку з Ківерців обміняти свою доньку на 20 тис. дол.?

Пам’ятаєте, кілька тижнів тому вийшла стаття «Продам дитину. Ціна договірна»? Мабуть, жодного з нас ця історія не лишила байдужим. А для більшості волинян було невтямки: як це так – віддати свою кровинку бозна-кому і хтозна для чого?! Не дивно, що в соцмережах на адресу горе-матері такі жорстокі слова сипалися, аж волосся дибки ставало. Мовляв: стратити зозулю! Довічно в тюрму засадити!

Втім не дарма одна із Божих заповідей каже: «Не суди і не будеш судимий». Давайте й ми спробуємо розібратися, чи така вже безсердечна ця молода жінка? Що підштовхнуло її до цинічного вчинку? А головне – яка доля тепер чекатиме на 3-річну Яну – дівчинку, продану, як живий товар?

Знайда із київського вокзалу

Надзвичайна подія сталося 21 рік тому: в Києві на вокзалі міліціонери помітили дитину. Це була дівчинка, років чотирьох. Ні свого прізвища, ні домашньої адреси вона не знала. Називала тільки ім’я: «Лєна». «А де твоя мама? Чи тато? Звідки и прийшла?» – допитувалися дорослі. Проте вже тоді здогадувалися: дитину просто викинули. Як ото непотріб із квартири. Благо, було літо, червень, то дитя не змерзло.

Оскільки жодних документів при дівчинці не знайшли, міліціонери відвезли її в приймальник-розподільник для неповнолітніх та взялися шукати тих, хто підказав би, звідки взялося дитя, перш ніж опинитися у столиці.

Сумні очі 4-річної Оленки дивилися тоді з екранів телевізорів і газетних шпальт. Чи бачила їх мати? Чи стиснулося серце в батька? Хтозна… Проте дівчинка так і лишилася нікому не потрібною.

Майже рік вона проживала в Києві. А у травні 1995-го щастя (як тоді думалося) врешті усміхнулося й до сирітки: «рішенням Подільської районної ради народних депутатів м. Києва №198 від 15 травня Павлову Олену Миколаївну 1989 р. н. влаштовано в дитячий будинок сімейного типу Череп Д. В. та Череп Д. О., жителів м. Ківерці».

Ось так 20 років тому дівчинка-підкидьок опинилася на Волині і її долею стали опікуватися не лише названі батьки, а й служба у справах дітей Ківерцівської райдержадміністрації.

Приниження, сварки, матюки

Як жилося дітям у дитбудинку сімейного типу? Як батькам-вихователям велося із не завжди простими дітьми? Мабуть, по-всякому. Адже питання не лише у тих грошах, які щомісяця держава виділяла на кожного вихованця ДБСТ і окремо платила батькам за належний догляд. Питання у вмінні батьків знайти підхід до обездолених дівчат і хлопців, у бажанні самих дітей слухати, чути, поважати дорослих та один одного. Бо не секрет, що деякі вихованці утікали з цього будинку сімейного типу. Одні – на чужій машині покататися. Інші – у кровної мами пожити (хоча потім усе одно поверталися до «офіційних» батьків). А якось одна дівчинка навіть вени собі порізала (на щастя, без фатальних наслідків). Словом, клопотів батькам-вихователям ніколи не бракувало.

На такому фоні Олена Павлова виглядала не гіршою за інших. 2008-го закінчила в Ківерцях школу, потім вступила до ПТУ №12 м. Луцька. А по закінченні училища, коли вже досягнула 20-річного віку, була (як того вимагав закон) виведена зі складу вихованців ДБСТ розпорядженням голови Ківерцівської райдержадміністрації.

Однак самостійно будувати власне життя дівчині якось не складалося. Не вміла Олена (чи не дуже й хотіла?) влаштовуватися на роботу, нести відповідальність бодай за себе, думати, що поїсти й у що вдягнутися – тобто робити все те, чим дотепер переймалися лише батьки та держава.

Як розповідає начальник служби у справах дітей Ківерцівської райдержадміністрації Наталія Скубій, після закінчення ПТУ Олена трохи працювала неофіційно, а зсередини 2011-го взагалі сиділа без роботи, іноді допомагаючи своїй прийомній мамі, Джаніні Череп, шити новорічні костюми.

Можливо, якраз у ту пору 22-річна панянка і зайнялася проституцією, через що й опинилася на обліку ківерцівської міліції.

– Наша служба не мала інформації про те, що громадянка Павлова веде аморальний спосіб життя, – розповіла Наталія Скубій. – А от за непрості стосунки з мамою-вихователем ми знали: зі слів самої Олени, яка в січні 2012-го прийшла до нас, щоб поділитися своїми проблемами.

У доповідній на ім’я голови райдержадміністрації начальник Служби розповіла про ту зустріч таке: «У нас на прийомі побувала колишня вихованка ДБСТ Череп Д. В., Павлова Олена Миколаївна. Вона повідомила, що змушена була прийти в службу, аби ще раз упевнитися, чи перебуває на квартирному обліку в Солом’янській райдержадміністрації м. Києва (бо мати-вихователь це заперечує), а також для того, аби знайти захист, бо Джаніна Володимирівна її постійно принижує, ображає різними нецензурними словами, називає злодійкою (яка краде речі в дітей та продає), а тому виганяє з будинку. Олена розповіла, що доки шила новорічні костюми на прохання матері, доти мала дозвіл харчуватися зі всіма вихованцями, а зараз відокремлена. Крім того, вона проживає на другому поверсі приміщення ДБСТ, яке не опалюється, та не має права користуватися загальною ванною, хоча четверо повнолітніх вихованців таки живуть разом із сім’єю».

Коли читаєш таке, мимохіть розумієш: диму без вогню не буває. І коли б Олена нормально поводилася, чи ображала б її жінка, яка 20 років поспіль дівчину вдягала, годувала, прала, прибирала і дала вже дорослій Олені дах над головою й тарілку супу?

А щодо образ... Скажу лише, що на момент січневої розмови в райдержадміністрації Олена Павлова була…на сьомому місяці вагітності.

– Коли ми все це почули, в той же день разом із керівником апарату райдержадміністрації пішли до Джаніни Володимирівни, – пригадує Наталія Скубій. – І дійсно побачили жахливі умови, на які нарікала Олена. Так, на першому поверсі в коридорі й на кухні не було ні світла, ні тепла, ні посуду, ні харчів. На другий поверх приміщення (де мешкала Олена) довелося в темноті лізти драбиною, що хиталася. Коли зайшли в кімнату до Павлової, то з продуктів побачили всього три картоплини, дві головки часнику, кусень хліба та пляшку олії.

Звісно, дивитися байдуже на таке Служби не змогли. Проблему винесли на засідання комісії з питань прав дитини, на яке запросили і Джаніну Череп, та написали лист у райвідділ міліції про необхідність притягнути матір-вихователя ДБСТ до адмінвідповідальності, надалі тримаючи на контролі цю сім’ю та умови перебування в ній вихованців.

Батько невідомий, матір арештували, а в дитини – «виражений переляк»

Тримаючи сім’ю на контролі, працівники Служби все одно не змогли поставити громадянку Павлову на путь істинний. Навіть після народження нею доньки Яни. Бо хоча Джаніна Череп таки дослухалася до прохань райдержадміністрації й виділила молодій мамі з дитиною теплу кімнату і можливість користуватися ванною та кухнею, втім через місяців три після чергового скандалу Олена з донькою знову опинилися в тій частині будинку, де жили колишні вихованці ДБСТ.

Утім житловими проблемами не закінчилося. До працівників служби телефонували невідомі й розповідали, що бачили п’яну Павлову з Яною на руках, говорили, що в приміщенні, де мешкають колишні вихованці, збираються безхатченки й особи неналежної поведінки.

– Щоразу, чуючи таке, ми приходили, обстежували, бачили сміття, брудну білизну, розкидані речі, – зізнається Наталія Скубій. – Розмовляли з Оленою, попереджали, пояснювали, неодноразово надсилали листи, запрошували у райдержадміністрацію. Жінка обіцяла змінитися, зайнятися дитиною. Джаніну Володимирівну ми теж просили в разі чого, негайно телефонувати у службу. І от бачите, що з того вийшло…

А вийшло наступне: за три роки отримавши від держави немалі як для матері-одиначки гроші на дитину, Олена Павлова дочекалася Яниного дня народження і наступного дня продала чужим людям дитину за 20 тис. дол.

У Ківерцях із цього приводу ходять різні чутки. Одні кажуть: мати давно виношувала плани продати доньку. Бо так, мовляв, і Олені житиметься на широку ногу, і Яна отримає нормальний догляд. Інші подейкують: правоохоронні органи зумисно підіслали провокаторів, ті спокушали горе-матір і вона, зрештою, пішла на злочинну угоду.

Так воно було чи інакше, тепер немає значення. Бо факт торгівлі людьми зафіксували, Павловій та її співмешканцю вдягнули наручники в той момент, як парочка несла повні кишені доларів. І тепер від рішення суду залежатиме доля не лише злочинців, а й ні в чому не винної дитини.

– Наскільки знаю, Олена перебуває під домашнім арештом і впродовж 60 днів мусить цілодобово перебувати в помешканні на вулиці 17 вересня, 19, – каже Наталія Скубій. – А трирічна Яна у квітні тимчасово влаштована у обласний будинок дитини. Коли її туди привезли, лікарі оглянули дівчинку, визнали її фактично здоровою, проте констатували виражений переляк.

7 квітня комісія з питань захисту прав дитини Ківерцівської райдержадміністрації обговорила доцільність позбавлення батьківських прав Олени Павлової стосовно її дочки Яни Павлової, 03.03.2012 р. н. Документи спрямовані до суду.

А служителі Феміди будуть, крім цього, вирішувати, який вирок винести 26-річній сироті, підозрюваній у торгівлі людьми. Можливо, під час судового слухання жінка пояснить, чому, сама лишившись колись кинутою, тепер власну дитину перетворила на живий товар?

Оксана БУБЕНЩИКОВА.