На стовбурі проявився образ Спасителя …А дерево – «заплакало»!

На стовбурі  проявився  образ  Спасителя …А дерево – «заплакало»!

На 50-літньому каштані, що росте на шкільному подвір’ї в с. Мильськ Рожищенського р-ну, селяни помітили щось дивне: в одному місці стара кора раптом змінила забарвлення. В образі, що постав на стовбурі дерева, люди розгледіли… Спасителя! А коли до дерева потягнулися люди, щоби побачити диво, вчителі стали помічати: стовбур каштана «кровоточить» – поміж корою постійно просочується червоняста рідина з неприємним різким запахом. 
У Мильську вірять: це добрий знак, бо явився Спаситель у гарному місці – на подвір’ї заквітчаної сільської школи, де постійно вирує молодість та життя. Хоча фактично школу збудовано на території старої церкви, яку стерла з лиця землі ще Перша світова.
Нині дивовижне дерево на території школи видно здаля. Люди, котрі від Великодня йдуть до видіння, оперезали його сотнями різнобарвних стрічок. Місцеві школярі змайстрували невеликий парканчик та огородили стовбур. А помітила образ одна з учителів тієї ж таки школи.
«Стояла біля вікна, розмовляла по телефону. І чомусь сконцентрувала увагу на тому дереві. Аж тут щось таке бачу…» – розповідає жінка. Вона першим ділом гукнула колег: чи то тільки їй щось привиджується, чи дійсно на стовбурі вимальовується образ?.. Вони одразу руками сплеснули: «Слухайте, людочки, це ж – образ!».

Із дня в день зображення на корі ставало чіткішим. Середина побіліла, немов хто борошном присипав. Там, де проглядаються обриси обличчя – кора немов обгоріла, так само довкола постаті – чорне обрамлення. В різну пору дня, залежно від освітлення, ікона виглядає по-різному. 
До речі, каштани біля навчального закладу, за спогадами старожилів, садили на перший день Великодня 50 років тому. Але на жодному з інших дерев, що вишикувались обабіч доріжки до порога навчального закладу, немає ніяких слідів змін. Чим це дерево особливе, у Мильську досі ламають голови. До цього воно нічим від інших не відрізнялося. А цьогоріч раніше за решту каштанів розпустилося. На старому стовбурі з’явилося багато молоденьких гілочок. Мало того, згодом люди помітили, що з нижньої частини стовбура стала виділятися рідина. Поміж корою постійно біжать струмки червонуватого кольору. Кора аж мокра. Та й запах рідина ця має – жахливий. Згодом щось схоже на лик святого з’явилося на зрізі гілки на тому ж таки стовбурі. 
«Звичайно, нам би цікаво було почути думку експерта, що можуть означати такі зміни…» – каже вчителька. 
Поки дивне явище ніяк не трактують навіть священики. Хоча приїздять подивитися на образ до Мильська разом із іншими людьми. Інформація про диво дуже швидко пішла в люди. Нині у Мильську бувають делегації не тільки з Волині, але і з Рівненської та Львівської областей! Привозять із собою стрічки, в’яжуть їх на стовбур (хоча, як слушно зауважує директор школи Андрій Фіщук, така маса стрічок лише шкодить дереву, бо перекриває доступ повітря до кори, однак зняти їх він усе-таки не наважується), а дехто додумується віддирати собі шматочки кори. Більшість людей бачить у зображенні образ Спасителя. 

Чому на Великдень? Чому саме в Мильську? Місцеві кажуть: не було у них жодних подій, які можна було б пов’язати з появою образу.
«Єдине, що на Паску ховали всім селом молодого чоловіка, який працював головою колгоспу. Але це таке…» – зазначають у селі.
Старожили не згадують, аби колись у їхньому селі відбувалося щось подібне. Говорять, правда, що фактично цей каштан росте на подвір’ї колишнього храму. Церква стояла якраз за приміщенням нинішньої школи. Але святиня була знищена ще під час Першої світової війни: у неї влучили снарядом. Єдине, що лишилося від храму, – старезна груша. А на шкільному городі, який нині на місці церкви, часто виорюють каміння, котре залишилося від мурів святині. 

А про те, що подібні видіння (а така думка побутує в народі) – не до добра, в Мильську кажуть: у їхньому селі це воліють сприймати як гарний знак. Мовляв, досить вже з нашої України біди та крові, треба – милість Божа. Тим паче, що ікона проявилася на каштані, який росте біля школи. Де завжди гамірно від дитячого сміху, де щебечуть птахи, де від ранньої весни до пізньої осені все квітне і тішить око. 
Востаннє подібні видіння на корі на Західній Україні фіксували у березні цього року: у с. Старожуки Рівненської обл. на яблуні, на місці зламу гілки, люди побачили образ Богородиці.
Попри те, що з дня появи на стовбурі шкільного каштана ікони Спасителя минуло чимало часу, зображення не зникає. Диво вабить до себе все більше і більше паломників.
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.



  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (68) - 86.1%
Пізно (3) - 3.8%
Яка різниця? (2) - 2.5%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (1) - 1.3%
Мені байдуже (4) - 5.1%