Нема грошей – забудь про землю?

Нема грошей – забудь про землю?

Як за останню надію, вхопилася Марія Лисайчук за журналістське перо. Тому й написала до редакції «Волинської газети». На чотирьох аркушах шкільного зошита  жінка виклала свої поневіряння. І все через неї – земельку, яку забрали не деінде, а в самісінькому Ковелі.
Перечитуєш акуратно списані рядки листа – й мимохіть пригадуєш «Кайдашеву сім’ю», де за стару грушу йшов брат на брата. Щось подібне відбувається на вул. Брестській, 69, де мешкає наша дописувачка.
У листі ковельчанка розповідає про нелегке становище своєї сім’ї: «…Живу в жахливих умовах. Хата розвалюється (…). Три людини на одній пенсії по інвалідності мого чоловіка. (…) Хоч із огороду мали якийсь дохід. А тепер і цього позбавили».
І причиною всіх бід Лисайчуків стала, за словами Марії Микитівни, їхня сусідка.
Якщо повернутися у 2006 р., то ще тоді між обійстями на вул. Брестській з’явився паркан. Межу сусідських ділянок було 2007-го зафіксовано в землевпорядній документації.
Та цього для українських законів недостатньо. Щоб закріпити за собою право бодай на клаптик землі, мусиш її приватизувати. Для чого, звісно, – викласти немаленькі гроші.
Та «…я людина бідна і не мала матеріальних статків, щоб приватизувати землю». Цим скористалася сусідка, потрібні фінанси знайшла й сотку городу за парканом Лисайчуків перетворила на свою приватну власність.
«…Ця нахаба і так забрала у нас 3 сотки городу (…), а в 2014 році приватизувала участок (розширила), полізла за паркан, тепер вимагає від мене, щоб я перенесла паркан і таким чином збільшила їй участок ще на одну сотку. (… ) Вона рахує, що має право забрати у нас весь огород, так як у нас не приватизовано», – обурюється Марія Микитівна.
Зрозумівши, що «сльозами горю не поможеш», Марія Лисайчук узялася боротися за свій город-годувальник і звернулася у ПРАВОохоронні органи.
«Мені прийшлося пережити 5 судів і, незважаючи на правдиві підтвердження моїх питань, суд не зміг захистити мої права як людини», – нарікає ковельчанка. А серед причин називає відсутність у Лисайчуків грошей для залучення експертної комісії з Луцька та підозру, що в земельному питанні мають свій інтерес впливові люди Міста залізничників.
«Із яких-то пір мер нашого міста Кіндер О. приходить на засідання суду перед тим, як має відбутися суд? Він перемовляється із суддею, а потім запрошують нас, після чого рішення суду стає для мене зовсім не прийнятним», – пише в листі жінка. Хоча жодних підтверджень, що саме про справу Лисайчуків вели мову суддя та міський голова, пані Марія, звісно, не має і її слова можна розцінювати, як наклеп чи й образу чесні та гідності. Так само, як і звинувачення в корупції та беззаконні: «Наразі і так відомо, що твориться в нашому м. Ковель з тим хабарництвом. (…)  Закони існують не для всіх. Хотілося б, щоб журналістика відреагувала на мої питання. З повагою Лисайчук Марія М.»
Ми виконали прохання дописувачки «Волинської газети». З тими проблемами, на які «мала відреагувати журналістика», звернулися до прокурора Волинської області Дмитра Чепіжака. Дмитро Миколайович дав доручення ковельським колегам у деталях розібратися. І ось що з того вийшло.
«Ковельською міжрайонною прокуратурою розглянуто Ваш запит про надання інформації щодо результатів розслідування справи, що стосується Марії Лисайчук, котра звинувачує свою сусідку (…) у незаконному захопленні землі по вул. Брестській, 69 в м. Ковелі.
Згідно з книгою обліку звернень громадян та юридичних осіб Ковельської міжрайонної прокуратури упродовж 2012-2015 років гр. Лисайчук М.М. двічі (18.06.2012 р. та 2.05.2014 р.) зверталася до міжрайонної прокуратури із заявами, що стосувалися питань, які належать  до компетенції органів державного архітектурно-будівельного контролю та державної інспекції сільського господарства. Вказані звернення у межах строків, визначених Законом України «Про звернення громадян», міжрайонною прокуратурою скеровано за належністю 21.06.2012 р. в Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Волинській області та 23.05.2014 р. до – Державної інспекції сільського господарства у Волинській області для розгляду по суті.
Міжрайонною прокуратурою перевірки за зверненнями Лисайчук М.М. не проводилось.
Окрім того, згідно з інформацією, наданою Ковельським МВ УМВС України у Волинській області на вимогу міжрайонної прокуратури, кримінальні справи (провадження) за вказаним вище фактом у провадженні СВ Ковельського МВ УМВС України у Волинській області не перебували.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 23 закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду», – таку відповідь «Волинській газеті» надав і закріпив особистим підписом Ковельський міжрайонний прокурор Василь Лопоха.
Словом, із усієї розлогої відповіді висновок напрошується один: не маєш грошей – не матимеш і землі.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора. 

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (66) - 86.8%
Пізно (3) - 3.9%
Яка різниця? (2) - 2.6%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (0) - 0%
Мені байдуже (4) - 5.3%