Предстоятеля не дочекалися…

Анонсовані візити глави Української православної церкви митрополита Онуфрія та митрополита Рівненського та Острозького Варфоломія в жіночий монастир не відбулися. З невідомих причин…

За два роки монастир змінився до невпізнання! Його архітектурний ансамбль із повним правом може змагатися з найкращими європейськими аналогами, а доброзичливе ставлення місцевого населення робить життя монахинь та послушниць тут затишним і комфортним.

Узагалі, нинішнє Городне вже важко уявити й без митрополита Варфоломія, згадки про якого тут буквально на кожному кроці: і в вигляді пам’ятників, і як зразково відреставровані об’єкти соціальної сфери. Це й  не дивно: такими високопоставленими земляками гріх не гордитися… Вони ж натомість віддячують сповна.

В миру Віктор Володимирович Ващук народився саме тут 1 березня 1953 р., закінчив середню школу, пішов в армію, трудився слюсарем у Ковельському вагонному депо. А потім – вступ до Одеської духовної семінарії та навчання в Московській, котру закінчив у 1983 р. із ученим ступенем кандидата богословських наук за наукову роботу «Нямецький монастир в історії Руської і Румунської Церков».

16 жовтня того ж року його висвячено в сан диякона, згодом – священика. Після нетривалого служіння в Спасо-Преображенському храмі смт Стара Вижівка призначений спочатку секретарем Волинського єпархіального управління, а потім –  настоятелем Свято-Троїцького кафедрального собору м. Луцька. 

22 грудня 1989 р. священик Віктор був пострижений у чернецтво з ім’ям Варфоломій на честь святого апостола, став архімандритом, а 24 лютого 1990 р. хіротонізований в єпископа і почав керувати Волинською єпархією.

Саме в цей період відбулася дуже визначна подія в житті владики Варфоломія – візит на Волинь тодішнього Святішого Патріарха Московського і всієї Русі, предстоятеля Російської Православної Церкви (РПЦ) Алексія II (Рідіґера), який високо оцінив діяння молодого єпископа.

У процесі поділу українського православ’я на церкви Московського та Київського патріархатів владика Варфоломій, хоча й був послідовним поборником ідеї автокефалії нашої церкви, не підтримав УПЦ КП. Тому в серпні 1992 р. активісти на чолі з Геннадієм Кожевниковим захопили собор та єпархіальне управління, а єпископ Варфоломій спочатку відбув на Миколаївщину, згодом – у Сумську обл., а з липня і до сьогодні очолює рівненську кафедру, де став спочатку архієпископом, а згодом і митрополитом. 

Чому 7 червня 2015 р. в останній момент він не зміг прибути в рідне село на велелюдне свято, наразі невідомо. Як ніхто не знає й причин скасування візиту предстоятеля УПЦ Московського патріархату Онуфрія, якого місцева громада та велика кількість гостей із інших куточків України (і навіть Росії!) чекали з 8 год. святкового недільного ранку, коли вже тривала рання Божественна літургія в храмі Святого Олександра Невського, а Блаженнійший мав особисто освятити престол храму Святителя Петра. 

Відтак святкові урочистості провело інше духовенство на чолі з архієпископами Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром та Володимир-Волинським і Ковельським Володимиром. 

В останнього, до речі, цими святковими днями сталася неприємність: кілька із нагороджених церковною відзнакою волонтерів відмовилися її приймати, мотивуючи це недружньою позицією верхівки православ’я в Росії щодо подій у Криму і на Донбасі. 

Але це, звичайно, тема зовсім іншої розмови, бо Городне 7 червня таки відсвяткувало і велике церковне свято, і чергові іменини місцевої жіночої обителі.