→Рубрики →Резонанс

Гривня падає, автобазар стоїть

Шини і машини тут почуваються міцніше, ніж будь-які барикади будь-якого майдану…

Луцький автобазар – аксакал у загальнодержавній структурі торгівлі транспортними засобами, що були у вжитку. За роки свого існування він переріс у доволі велику ділянку одного з автопідприємств на північній околиці обласного центру і без жодного пострілу окупував усі прилеглі вулиці: Карбишева, Єршова, Індустріальну…

Щочетверга і щонеділі, щоби не відбувалося в державі, тут продають і купують сотні автомобілів, тисячі найменувань автозапчастин і товарів повсякденного попиту – від дитячих памперсів до холодильників. Зрозуміло, що процес гендлю відбувається без будь-яких касових апаратів, чеків і за відсутності елементарних санітарних умов для перебування тут великого скупчення людей і машин. Тому тутешня громада вже заснувала власні правила співіснування, де кожен, наче мурашка, несе до піраміди автобазару щось потрібне і корисне. Одні – чай та бутерброди, другі – крісла для короткочасного відпочинку, треті – послуги міні-кав’ярень і примітивних кафе. Одне, чого немає, так це громадських вбиралень і цивілізованих смітників, тому сміття та екскременти можна побачити чи не на кожному кроці, а в кущі без гумових чобіт краще не заходити.

Головне тут, звичайно, «залізні коні». Їх – «до кольору до вибору»: від допотопних «ГАЗ-21» до надсучасних лексусів. Це й не дивно: для кожного покупця має бути належний товар.

Чи відреагувало базарне ціноутворення на катастрофічне падіння гривні, а з ним – і реальних доходів громадян? Абсолютно! Як вартість автомобілів вимірювалася зелененькими купюрами з портретами мертвих американських президентів, так і залишилося. Нікому немає ніякого діла, скільки ти отримуєш гривнями, головне – скільки ти здатен «відслюнявити» в доларах США!

А попльовувати на пальці доведеться чимало разів! «Фольксваген-Фокс» 2011 р. в. тут, приміром, вартує 8500 у. о. Ровесниця з ряду «Тойота-Королла» – 12500. «Рено-Меган», яке побачило світ у 2006 р., за найскромнішими підрахунками обійдеться новому власникові мінімум у 7 тис. «зелених». «Рено-Сценік» 2004 р. в. цінять у 6200 «баксів», а «Форд-Фієста» цієї ж одинадцятирічної давності – 6500. Ще старішу «Ауді А2» 2001 р. намагаються реалізувати за 7500 дол. США…

Таким чином, щоб середньостатистичному українцеві, середньомісячна зарплата якого з минулорічних 400 дол. США впала до 150, щоб купити стару машину «середньої руки», треба не їсти, не пити, не одягатися, не ходити в аптеку, не платити за комунальні послуги та не здавати гроші в «фонд класу» років так із п’ять…

У жодному разі не виступаю за те, щоб найбільший у Західній Україні луцький автобазар припинив своє існування. Навпаки: його треба розбудовувати та урізноманітнювати! Просто настав час привести все до цивілізованих стандартів. Щоб, образно кажучи, машина вартістю 50 тис. дол. США не стояла посеред баюри з дощовою водою, а її продавець не бігав «до вітру» в найближчі кущі.

Роман УСТИМЧУК.