Білосток нагадує про Сибір…

Сюди, до неофіційної столиці польського православ’я, з’їжджаються люди з усіх куточків країни та чимало іноземних делегацій. Із Волині, де під час Другої світової війни також відбулися масові репресії та депортації, 10 вересня прибуло поважне представництво, яке згуртували Волинське товариство лікарів польського походження на чолі із Сергієм Прокоп’юком за підтримки Генерального консульства РП у Луцьку. 

Щоб зрозуміти, чому нинішня Республіка Польща не забуває про трагедію своїх громадян під час Другої світової війни, які опинилися на підконтрольній Кремлеві території, варто нагадати жахливі цифри: після 17 вересня 1939 р. із території Польщі було вивезено майже 1 млн 700 тис. місцевих мешканців. Більша частина з них на рідну землю з безкрайніх просторів Сибіру і Крайньої Півночі так і не повернулася... 

Аби засвідчити повагу до тих, кому довелося пройти крізь пекло холоду, голоду та репресій, щоб нагадати вільному світові про недопустимість будь-яких торгів із агресорами, поляки влаштовують у Білостоці «Марш живої пам’яті польського Сибіру». Цього року скорботна урочистість відбулася вже вп’ятнадцяте… Минула під гаслом: «Завершення війни, але в 1945-1989 рр. – знову неволя…». Як завжди, основні організаційні заходи взяла на себе Польська спілка сибіряків на чолі з Тадеушом Хведзєм.

Усі зібралися в центрі Білостока – в парку Браницького, де зведено Катинський пам’ятник, неподалік якого розміщено невеликі меморіальні плити з написами місць на чужині, де вічним сном сплять замордовані громадяни Другої Речі Посполитої. А потім розпочалася хода до костелу Святого Духа, де поруч – Могила невідомого сибіряка (єдиний подібний монумент у Польщі). Особливістю пам’ятника є кількаметровий хрест, збудований із рейок, у підніжжі якого – урни людей, котрі загинули на території СССР.  

Кілька кілометрів містом пройшли й волиняни. Поруч були тисячі інших учасників маршу, причому – дуже багато молоді. Скорботний, але урочистий захід укотре об’єднав понад 10 тис. патріотично налаштованих людей. У такий спосіб усі вшанували пам’ять депортованих у Сибір поляків. Разом крокували білоруси, росіяни, литовці, латиші, естонці... Скрізь відчувалося піднесення духу. На нову орбіту виходить і почуття патріотизму… 

Тож закономірно, що у велелюдному заході взяли участь поважні представники Польської держави, а Президент РП Анджей Дуда у спеціальному зверненні наголосив: «Це – виняткова патріотична акція. Бо вона нагадує багатьом поколінням поляків, що 1945-й рік не став для поляків поверненням до спокійного, безпечного та вільного життя». 

Можливо, для сучасного поколінь здається дивним те, що люди долають тисячі кілометрів, аби вшанувати загиблих десятки років тому… Але насправді пам’ять про злочини минулого – це найкраща пересторога тому, щоб вони ніколи не повторилися в майбутньому!