Яке село вхопить бурштинового пирога?

Яке село вхопить  бурштинового пирога?

Про те, що у маневицьких лісах незаконно риють бурштин, знали всі й давно. Одні до мозолів копали й отримували за це свою частку. Другі кришували. Теж не за безплатно. Треті забезпечували переправку за кордон. Словом, чітка схема з чітко дотриманими правилами гри.
Та останнім часом ситуація не те що вийшла з-під контролю – стала ризиковано напруженою, і щоб її стишити, дістається вогнепальна зброя.
Чи тільки в грошах питання? Навряд. Сонячний камінь став засобом маніпулювання куди глобальнішими питаннями. І останні події поблизу Вовчецька – яскраве тому підтвердження.
Судіть самі: якби старателі хотіли просто рити бурштин, користуючись тим, що вся міліція буде задіяна на виборах, то навіщо про це не просто відкрито говорити – листівки на сусідній Рівненщині поширювати!?
А так складається враження, що бучу довкола бурштину було здійнято спеціально, аби притягнути в маневицькі ліси якомога більше міліції й таким чином «оголити» дільниці, відтягнути людей, які мали фіксувати виборчі «каруселі», фальшування бюлетенів, факти підкупу виборців й подібні заходи для формування «потрібної» конкретно комусь місцевої влади.
Версій щодо генерала 6-тисячної армії старателів є декілька. Але в думці, що безчинства на Маневиччині спеціально організовані, не сумнівається навіть голова облдержадміністрації Володимир Гунчик.
Після декількох візитів на місця незаконного видобутку Володимир Петрович так і не зумів знайти спільну мову з копачами. Та й із ким шукати, якщо фактично всі вони – люди приїжджі, засліплені грішми і підігріті горілкою? Тому обласна влада ставку вирішила робити на місцевих жителів. Тим паче, що й самі маневичани побачили: перерити десятки гектарів – штука нехитра. А от що залишиться дітям і внукам – питання риторичне.
Отож, іще з початку жовтня на рівні області стали активно говорити про необхідність створити обласне комунальне підприємство «Бурштин Волині» й виключно йому надати право на видобуток сонячного каменю. Втім обласні депутати вмили руки. І тепер облдержадміністрація вирішила всі повноваження передати сільським громадам Маневиччини. Задля чого й викликала в «білий дім»  сільських голів, на чиїх землях залягають корисні копалини.
27 жовтня в малому залі приміщення облради відбулася зустріч за участі виконавчої влади Волині, представників сільських громад Маневиччини, активістів та обласних ЗМІ.
Із виразу обличчя учасників розмови стало зрозуміло: діалог буде цікавим. Бо в планах Володимира Гунчика було обговорити  із сільськими головами процедуру реєстрації їхніх громад як юридичної особи, котра би з часом отримала і право на видобуток бурштину, і конкретну ділянку для реалізації цього права.
До слова, першими, хто взявся за такий процес і вже найближчим часом планує видобувати сонячний камінь у законний спосіб, стали жителі с. Галузія. Про це селяни поінформували Володимира Гунчика і навіть вислали пакет необхідних документів. 
Відтак, аби розмова 27 жовтня не стала переливанням із пустого в порожнє, обласні чиновники вислали Інтернетом у Маневицьку райдержадміністрацію аналог «галузїїівського» пакета документів. Тобто вирішили допомогти іншим сільським радам, аби тим не довелося по-новому вигадувати велосипед.
Та коли дійшла справа до обговорення, з’ясувалося: жоден сільський голова в Маневичі не поїхав і документів в очі не бачив. То про що балакати?
Почувши не зовсім миролюбний тон Володимира Петровича про те, що цар у Маневичі не прийде і лопати не принесе, сільські голови теж «стали в позу».
Зокрема, їх цікавило, чому після попередніх «бурштинових потасовок» ніхто з порушників не поніс кримінальної відповідальності? Їх обурювало, що напередодні виборів заступник голови облдержадміністрації телефонує в район, попереджає про можливу навалу й каже: «Вживайте заходи». – «А які ми можемо вжити заходи? Ми, прості сільські голови, перед п’ятьма тисячами старателів?!» – обурювалися представники громади. Вони ж поділилися чутками про те, що в міліції також рильце в пушку, бо (так само за чутками) на територію незаконного видобутку звозять навіть зеків із Маневицької виправної колонії, вночі копають, а зранку після них банки, хліб та ножі знаходять. На що Володимир Гунчик запитав: «А дівчат із київської об’їзної туди, за чутками, не завозять?!».
Випустивши пар, учасники розмови таки приступили до конструктивної розмови. Представник громади с. Галузія Юрій Колісніченко розповів, що їхні селяни розробляють статут для діяльності товариства з видобутку бурштину. А Володимир Гунчик пообіцяв всебічну підтримку такій ініціативі та запевнив: із усіма громадами особисто буде їздити до Києва і допомагати маневичанам отримувати дозвіл на видобуток. Ба більше – підключить міліцію, яка візьме під контроль територію законного видобутку й захищатиме селян від «бурштинових рєшал».
Почувши таке, сільські голови запропонували паралельно з дозволами подбати за створення в області біржі. Бо коли сонячний камінь продаватиметься на відкритих торгах і покупців буде не один, а декілька, то селяни зможуть значно вигідніше продати те, що нарили.
А от що лишається незрозумілим, звідки людям узяти гроші для такої діяльності? Бо для того, аби розпочати видобуток, треба лісникам заплатити 40 тис. грн за шкоду, заподіяну лісу. Не було озвучено суми, в яку обійдеться рекультивація того ж лісу. Нічого не йшлося про розмір податків. Про те, хто контролюватиме обсяг видобутого.
І тому маневичани, мабуть, вирішили: хай Галузія цей шлях прокладає, на рифи натикається, на граблі наступає. А там і ми, дивися, підключимося. Тим паче, що Верховна Рада досі не узаконила проект закону, що стосується видобутку сонячного каменю.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.

  • Коментуйте FaceBook
  • Коментуйте ВКонтакте
  • Опитування
  • Результати

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Чи варто Україні запровадити візовий режим із громадянами Білорусі та Росії?

Давно пора (68) - 86.1%
Пізно (3) - 3.8%
Яка різниця? (2) - 2.5%
А як тоді наші заробітчани поїдуть у РФ і РБ? (1) - 1.3%
Мені байдуже (4) - 5.1%